Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Острів Іскія: казковий і цілющий

Острів Іскія: казковий і цілющий

Відпливаючи поромом із неаполітанського порту, роздивляючись величне місто на горах, огорнутий туманом Везувій, хотілось заспівати «Che bella cosa na jurnata e sole...» — згадалось, що пісня «O sole mio» написана якраз на неаполітанському діалекті. Хоча «джорната» зовсім не сонячна, а пором трохи чадить соляркою — коли ти пливеш на казковий острів Іскія в неаполітанській затоці, то все навіть не «белло», а «беліссімо». Пором іде повільно, даючи змогу насолодитися краєвидом.  Нас обганяють катери, над нами кружляють чайки-альбатроси. Проминаємо Неаполь, далі острів Прочіда, одразу за ним видно Іскію. Смарагдові гори острова вкриті серпанком, серед них найвища — заснулий багато віків тому вулкан Епомео. «Схоже на острів Кінг Конга», — каже мій чоловік.

   Прибуваємо в порт. Шукаючи інформацію в інтернеті про Іскію, прочитала, що її називають «Острів мільйонерів». Судячи з кількості яхт у порту — можливо, але в цьому раю трохи відчутний дух занепаду: подекуди стіни будинків навіть вкриті цвіллю, можливо, цьому сприяє те, що тут майже нема класичних дахів, замість них — тераси зі столиками і пальмами, тому волога швидше проникає у стіни. А, може, цей занепад — ілюзія нашого втомленого переїздом мозку, і завтра дивитимемось на все оптимістичніше? 
   Перше, що приємно здивувало мене як кавомана — смачне еспресо в кав’ярнях острова (як і в Неаполі) коштує всього 1 євро. Також потішила рослинність — фікуси, помаранчеві та лимонні дерева, розмаїття квітів поблизу готелів і будинків. Серед інших, менш приємних вражень — місцеві водії, схоже, їздять за принципом: хто зупинився на червоне світло, той не джигіт. Та й на тротуарах, задивляючись на довколишню красу, частіше дивіться під ноги: «собачі подарунки» тут не поспішають прибирати. 

«Кастелло Арагонезе» — Арагонський замок
   Про безперечну візитівку й архітектурну перлину острова — Арагонський замок — ми чули давно, саме її найчастіше зображають на місцевих магнітах та інших сувенірах. Оселились ми в районі порту, звідси хвилин 20 пішки до замку, тому другого ж дня по прибутті вирушаємо до «кастелло». Він справді має незабутній вигляд. Це острів-фортеця, з’єднаний з Іскією мостом, і прилеглий до моста район Іскії так і називається «Іскія Понте» (ponte — міст). Муровані стіни є продовженням скелястих схилів, і здається, що взяти замок взагалі неможливо.  Втім, фортеця, що постала тут ще у IV столітті до н.е.,  відтоді не раз переходила з рук в руки, нею володіли римляни, греки, іспанці, германці, сицилійці. Побувала і в руках піратів-сарацинів, але пізніше, навпаки, багато століть залишалася єдиним прихистком місцевого населення від піратів і пристановищем різних знатних родин.
   У 1440-х роках, за Альфонса Арагонського відновлено стару фортецю, а також збудовано новий замковий комплекс, розширено та зміцнено фортечні стіни, що захищали острів по периметру.
   На початку минулого століття замок потрапив під концесію, і його викупила родина якогось адвоката. Насправді всередині — ціле містечко: з десяток давніх напівзруйнованих церков, монастир, тюрма, численні тераси, бельведери, винні погріби, алеї, є кафе, а також верхня частина замку, не внесена в туристичний маршрут — подейкують, там живуть самі власники замку і працює ВІП-готель.

Красиве і потворне з життя кларисок
   Краєвиди з терас просто запаморочливі — насичена морська синь, на якій залишають свої траєкторії човни, плюс зелень гір, на схилах і в підніжжі яких розташовані будинки і готелі. У середньовіччі настоятельки тутешнього монастиря святої Клариси придумали цікавий спосіб, щоб черниці не впадали в ейфорію від навколишньої краси і поверталися до думок про спасіння душі. Служебниці Господа мали щодня спускатися на медитацію у приміщення в підніжжі церкви, так званий цвинтар монахинь, де на спеціальних кам’яних лавах сиділи і розкладалися тіла їхніх померлих посестер. Часто під час таких медитацій черниці заражалися смертельними недугами і «за пришвидшеною програмою» вирушали до Всевишнього. А були тут здебільшого доньки з багатих родин, яких віддавали в черниці, щоб увесь спадок дістався старшому синові.
   Рятуючись від таких гіркуватих на смак історій, повертаємось на райські тераси, щедро засаджені тим, що в нас росте тільки у вазонах, тільки тут воно — нереальних розмірів! Дивуємось густим заростям алое, підіймаємо голови, розглядаючи велетенські кактуси і фікуси («Чому ти не привезла мені щепку?!!», — сказала по моєму приїзді подруга, що любить садівництво і вазони). Цікаво, що фрази а-ля «Тут був Вася» туристи тут пишуть не на скелях, а на... масивних листках кактуса. Є тераса оливкових дерев.  Поміж деревами-кущами можна побачити звичайні... грядки з помідорами і навіть часником.

Середньовічна лав сторі
   Звісно, має замок  свою зворушливу історію кохання.У 1509 році на його території  відбулося вінчання Ферранте (Фернандо) Франческо ді Авалоса, маркіза Пескари та іспанського генерала, і прославленої поетеси епохи Відродження, Вітторії Колона. Рід Авалосів був господарем острова Іскія і замку понад два століття, з 1495 року; Вітторія також з дитинства жила на острові, і їх із Фернандо заручили ще дітьми, це був договірний шлюб. Втім, між молодятами спалахнула палка любов. Але після двох романтичних років у замку чоловік іде на війну. Починається довгий, завдовжки у 20 років, епістолярний період їхніх стосунків, який перемежовується нечастими зустрічами. Мабуть, саме завдяки цьому листуванню і здебільшого платонічному коханню розвинувся поетичний дар Вітторії. Овдовівши і оплакавши смерть чоловіка, Вітторія зібрала навколо себе цвіт поетичної і духовної еліти того часу і навіть мала репутацію лідера руху реформістів. Їй присвячували свої творіння Лудовико Аріосто, Галеаццо ді Тарсіа, Рафаель. А коли їй було 47, вона стала музою Мікеланжело Буонарротті. 

Наші на Іскії
   Дорогою з замку заходимо в одну з крамниць, приваблені «магнітиками за один євро». Жінка-продавчиня, почувши нашу розмову, озивається до нас українською. Каже, жила у Львові, потім у Бресті, на Іскії вже років п’ятнадцять, а цей магазин — її. «Ще років два поторгую і закриюсь, — каже, — А що, житиму як місцеві жінки, для яких найуспішніша кар’єра — вдало вийти заміж. На півночі — в центрі Італії ще більш емансиповані, а тут — чоловіка грошовитого захомутала, і життя вдалося», — ділиться спостереженнями пані Наталя.
   Ще першого дня в готелі на звук нашої української з вигуком «О, чую рідну мову!» підійшла жінка у фартусі. Пані Галя працює покоївкою, на Іскії вже років 20. Розповідає: «Зарплати тут нижчі, як на півночі Італії, але є й перевага: працюємо тільки в туристичний сезон, а далі готель зачиняється, і я багато часу проводжу в Україні, з донькою, внуками. Маю вищу освіту, але чесно кажучи, нині зі шваброю відчуваю себе більшою панею, ніж коли працювала в Україні за спеціальністю, бо тепер більш фінансово незалежна». А взагалі, українську на острові можна почути досить часто — з уст як туристів, так і тих, хто приїхав на заробітки. 

Термальні джерела  — спадок вулкана
   Через вулканічне походження острів славиться своїми термальними джерелами, вперше чудодійну силу яких відкрили ще давні римляни.
   На сучасній Іскії є вісім парків із термальними басейнами, найвідоміший із яких — «Сади Посейдона». У назвах більшості готелів є слово Terme, що означає наявність термального басейну та спа-процедур. Через ці молодильні процедури Іскію величають «Островом молодості і краси», а, з іншого боку, його називають курортом для пенсіонерів — можливо, тому, що молодь менше переймається оздоровленням. Купання у теплих мінеральних водах, грязьові процедури допомагають вилікувати хронічні захворювання шкіри, артрити, гінекологічні недуги, а в дітей — діатез і псоріаз. Дітей в готелях взагалі мало, тож коли мої сини здіймали фонтани бризок у термальному басейні, деякі поважного віку італійські пані невдоволено буркотіли.
   А ми їдемо на протилежний від порту бік острова, в бухту з гарячими джерелами — Сорджетто, яку ще називають «ванна просто неба». Їдемо автобусом до зупинки в селищі Панца, а далі спускаємося звивистою дорогою, раз по раз зупиняючись, щоб помилуватися феєричними краєвидами і всіма екзотичними кущами і квітами. Просто з-під каміння витікають гарячі гейзери, змішуються з прохолодною морською водою, а завдання відпочивальника — знайти таке місце в воді, де температура води для нього оптимальна: щоб і не ошпаритися, і в холодній воді не сидіти. Тож туристи спершу обережно випробовують воду ногою (ще треба вважати на досить слизьке каміння). А над всім цим господарює місцевий «директор», він же безхатько, який тут же, в печері, й живе. Жестикулюючи, робить місцевим зауваження, щоб не ставали на розпечені камені, з-під яких витікає майже окріп, а інколи можна побачити, як Ніно (так звати «директора-аборигена») варить яйця чи картоплю у тих гарячих гейзерах.

Форіо та оселя режисера
   Наступного дня вирішили поїхати до містечка Форіо. Спеціально вибираємо довший автобусний маршрут, щоб «вхопити» оком якомога більше краєвидів. За 1 євро і 10 центів об’їжджаємо по колу майже весь острів. Водії на іскітанських вузьких і крутих дорогах — ще ті спритники і сміливці. Здебільшого машини місцевих — малогабаритні. Форіо — один з курортів біля підніжжя вулкана Епомео. В давні часи місто оточували 12 веж. Зі збережених нині найцікавіша — Торріоне (з муніципальним музеєм і картинною галереєю всередині). Шанувальників кіно і красивої архітектури перш за все зацікавить вілла-музей культового режисера Лукіно Вісконті (вілла Коломбая), який придбав цю кам’яницю в середині минулого століття і жив тут до самої смерті. Сама вілла теж схожа на «кіношну», білосніжна і витончена.
   А нас, наприкінці нашої подорожі, теж не покидало відчуття «кіношності» всього, що ми уздріли на цьому неймовірно красивому острові. Але заразом було й відчуття причетності: «Ми це бачили!». Хоча написів а-ля «Тут були ми» на кактусах ми не лишили...

Світлана ПАВЛИШИН, Львів — Неаполь — Іскія — Неаполь — Львів
Фото Віталія АНДРОСЮКА

 Опубліковано : 27.06.19 | Переглядів : 1029

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лип.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
 
Реклама