Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Українська Атлантида

Українська Атлантида

Яку таємницю ховають дністровські води Бакотської затоки та чому від історії цього місця стає моторошно

На вихідні ми запланували поїздку до Кам’янця-Подільського: хотіли прогулятися містом і відвідати його легендарну фортецю. Та найбільше вразило нас не старе місто й навіть не замок, що немов віддзеркалює велич та давнину, а мальовничий куточок за півсотні кілометрів від Кам’янця — Бакотська затока.

 Від друзів ми не раз чули про колись затоплене село на Поділлі, яке зникло з карт назавжди і перетворилося на справжнє диво природи, тож вирішили зробити його стартовою точкою мандрівки. Дорога від Кам’янця-Подільського до Бакоти в наджахливому стані — спершу їдемо суцільними ямами повз ліси та маленькі села, а побачивши арку «Бакотський скельно-печерний монастир», повертаємо праворуч і опиняємося на ґрунтовій дорозі. Ще декілька кілометрів і ми вже на імпровізованій парковці, та обіцяної краси поки не видно. Зате тут можна купити собі натуральний мед або корисний перекус — малину та чорницю.

   Йдемо за іншими туристами, які прямують стежкою, і в одну мить всі разом завмираємо. Стоїмо на вершині Білої Гори, а перед нами відкривається неймовірної краси краєвид: зелені пагорби — Товтри, омивають дністровські води, а кам’яні скелі під ногами і жахають, і дивують водночас. Навколо здійнявся неймовірний вітер, який ніби захищає цей мальовничий куточок, а сонце якраз попрямувало на захід, додавши картинці перед очима ще яскравішого «вау»-ефекту. Важко повірити, що створення цієї прекрасної райської місцевості стало трагедією для багатьох українців. Адже колись тут жили тисячі людей.

   В XIII — XIV столітті Бакота була величним містом — столицею Дністрянського пониззя, ближче до наших днів — мальовничим подільським селом. Куди ж зникли люди, які зростали й мешкали тут? Виявляється, у 1980 році радянська влада вирішила розширити Новодністровську гідроелектростанцію і затопити це село, виселивши всіх його мешканців. Чутки про намір будувати тут гідроелектростанцію ширилися селом ще в 1960-х роках, а в 1970-х селянам сказали: потрібно виселятись. Людям пообіцяли грошові компенсації, оцінивши їхні маєтки у чималу суму, проте згодом гроші виплатили не в повному обсязі. Спершу віддали 80 % обіцяних грошей, а для виплати решти  обов’язковою умовою було те, що кожен господар повинен був самотужки валити свою хату і вирубати власний сад. Уявіть собі, як почувались люди, коли руйнували рідний дім. Допомагали у цьому спеціально сформовані бригади — одні вирубували дерева на території села, інші були задіяні в перенесенні цвинтарів, щоб ті не отруювали згодом воду (кажуть, видовище було жахливе). Врешті, жителі Бакоти роз’їхались по навколишніх селах: Гораївка, Стара Ушиця, Колодіївка, Грушка…

   Спустошену територію, де ще недавно вирувало життя, вже в 1981 році почали заповнювати водою, а село Бакота зняли з обліку як таке, що припинило своє існування. Так і виникла українська Атлантида, яка й досі щемить болем у серцях бакотян.  Кажуть, зруйнували таки не все. Туристи й екскурсоводи переповідають історію про водолаза, який невимовно злякався, коли побачив на дні Бакотинської затоки привид чоловіка, що пізніше виявився... пам’ятником воїну-визволителю. Та чи правда це, чи вигадка, невідомо.

   Окрім неперевершених краєвидів, є тут ще одне цікаве місце, яке, безперечно, варто відвідати.  Один із найдавніших історичних об’єктів цієї місцевості, що збереглися до сьогодні — скельно-печерний монастир. Коріння святині сягають ще дохристиянських часів. Це декілька невеличких печер, видовбаних у камені гори. Колись тут існувало язичницьке капище, нині ж печери заповнені іконами, і їх часто навідують люди.

Уляна ДЕПУТОВИЧ
 Опубліковано : 05.07.19 | Переглядів : 784

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лип.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
 
Реклама