Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Шашкевич Fest — заново відчути Маркіяна
Шашкевич Fest — заново відчути Маркіяна
15 вересня Золочів купався в щедрому сонячному промінні і вирував святковими емоціями. Одразу в кількох локаціях проходив Шашкевич Fest — захід, який став можливим завдяки перемозі міста, серед кількох інших, у конкурсі культурно-мистецьких проєктів «Малі міста — великі враження», за підтримки Міністерства культури України.


Проєкт започаткований торік, фінансується з державного бюджету, а його мета — підтримка культурних ідей у невеликих населених пунктах та об’єднаних територіальних громадах. Вже в назві — Шашкевич Fest — вчувався місточок між традицією та сучасністю, в повітрі бриніла молодість і прагнення до здорового, більш легкого — без пафосу і надриву — погляду на постаті українських світочів думки. 
   Утім, ортодокси нагадували: вже є один фестиваль – шашкевичівське свято на Білій (Підлисецькій) горі, якому вже понад сто років, тож навіщо, мовляв, дублювати. Натомість організатори зазначають — хотіли максимально залучити до проведення фестивалю молодь, щоб захід вийшов просвітницьким, але й водночас сучасним та інтерактивним. Показати Маркіяна не як ідола, а як людину, чоловіка, який також ходив на прогулянки з друзями, кохав, писав і перекладав любовну лірику, — розповіла радіо «UA Суспільне» одна зі співорганізаторок фесту Леся Горгота. — Адже Маркіян Шашкевич — це була молода людина: коли він помер, йому було 32 роки. Відповідно, молодіжну дискотеку організатори вирішили назвати «Дайте руки, други жваві», а лазерне шоу — «Разом к світлу».
    Свято проходило в кількох локаціях. На площі Вічевій, де ще в 90-х спорудили один з найперших пам’ятників Маркіяну Шашкевичу в Україні, було відкрито та посвячено «Читанку для діточок в народних училах Руських». «Коли я для себе прочитав, що «Руська трійця» видала «Русалку Дністровую» на три роки раніше від «Кобзаря» Шевченка — для мене це було ще одним відкриттям і ще одним фактом того, що ми єдині — і східняки, і західняки. Хоч нас постійно дерибанили між різними імперіями, але ми були українцями», — наголосив на площі Вічевій письменник, громадський діяч Володимир Шовкошитний.
   Саму площу, яку вже кілька років масштабно реконструюють, хоч іще не встигли замостити бруківкою, прикрасили деревами та «Кульбабами» — скульптурами знаного ландшафтного дизайнера Богдана Лучки.
   «А ще цю гумористичну книжку візьміть, погортайте, як письменники «лаха дерли» один з одного. Купувати необов’язково, це вам для створення настрою», — пропонував за прилавком письменник Василь Габор. Це на вулиці Маркіяна Шашкевича розмістилась книжкова толока, на чолі з її натхненницею, організаторкою першої книжкової толоки в м. Миколаєві на Львівщині Любов’ю Хомчак.  Поряд  був ярмарок народних промислів — картини, кераміка, глинянські килими, проводили майстер-класи для дітей — з малюнка на склі, виготовлення листівок у техніці лінориту, ліплення глечиків та горнят. Жінкам особливо припав до душі майстер-клас із хусткування, який провела гостя зі Соснівки — Віра Олеш.
   По обіді розпочалися паралельно дві події, в яких взяли участь школярі  Золочева — квест «Стежками Маркіяна» та поетичний батл «Відкинь той камінь, що ти серце тисне», до якого зголосилися 
13 учасників, — розповіла також одна зі співорганізаторок фестин поетеса Катерина Тихонова. А ще до організації свята великих зусиль доклали працівниці міськради Уляна Гульовата, Світлана Кармазин, Наталія Рептак.
   У Золочеві висадився письменницький десант — Василь Габор, Анна Хома, Наталя Гурницька, Сергій Сенюк, Андрій Содомора, Марія Чумарна, Оксана Кришталева, Наталя Тріщ, Людмила Пуляєва, Любов Відута, Леся Кічура. Тяглість поколінь від Шашкевичевих часів донині представляли місцеві поетки Ольга Кіс, Катерина Тихонова, Ірина Білінська, Галина Міколяш,  Ірина Гирило, Єва Тоцька. 
   Літературні зустрічі проходили у народному домі та приміщенні райспоживспілки — в залі, де Іван Франко в 1911 році читав свого «Мойсея». 
   У контексті постаті Маркіяна Шашкевича говорили про інших знакових постатей України, яких ми називаємо пророками, і про те, як їх олюднити, перестати ліпити з них ідолів. Зокрема, мовознавець Микола Зубков розповідав про Шевченка: кого з нього тільки не ліпили — і революціонера, і демократа, і атеїста, а головне — зробили «старого діда» з людини, якій було 47 років.
   «Я був на фестивалі в Моринцях. Там був такий молодіжний, як нині каже молодь, двіж. Шевченко там був молодий, не той закожушений, сердитий дідуган...», — ділився спогадами і враженнями Микола Зубков.
   «Був у Харкові такий Ієремія Айзеншток, провідний шевченкознавець. Він що робив з Шевченковими текстами — звичайно, не сам, а виконував настанови партії. Скажімо, було: «За що боролись ми з ляхами?» — стало: «За що боролись ми з панами?». Було: «За що скородили списами московські ребра?» — стало: «За що скородили списами татарські ребра?» (поема «Чигирине, Чигирине»). Мовознавець презентував золочів’янам унікальний, нецензурований «Кобзар», 20% тексту в якому — той, який ніколи не друкували; книга видана вже за  новим правописом. 
   Згадали також гетьманів, навіть вийшов імпровізований мазепинський дискурс: поетка Лана Перлулайнен читала свою поему про Мазепу, а письменниця Оксана Лозова — поему про Мотрю Кочубеївну. Душевності посиденькам додав письменник Олександр Свєтогоров, виконуючи під гітару покладені ним же на музику вірші присутніх тут авторок Оксани Лозової і Людмили Пуляєвої.
   Гості говорили про свої враження від Золочева і взагалі про галицькі містечка, в яких «старовинна архітектура поєднується з неквапливим плином життя» (письменниця Наталія Гурницька).
   «Дуже люблю бувати в містечках, які мають багатовікову історію, бо нам часто доводиться бувати і в таких, які засновані 40-50 років тому: там калійний комбінат, а там ще якийсь завод. Звозили з Радянського Союзу робітників, і це справді творилося з нічого, воно ще не має своєї історії. А такі містечка, як: Жовква, Золочів, Бібрка, Самбір дихають історією. Чому ви такі і так любите традиції, чому так гарно вишиваєте, чому так любите книги — бо ви є носіями древньої дворянської, шляхетної історії свого міста», — підбадьорив містян поет і бард Олесь Дяк.
   «Чудовий фестиваль! Сердечне спасибі організаторам, з якими було так добре цього майже літнього й ледь-ледь осіннього дня... Золотий Золочів золотіє в душі...», — написала в фейсбуці Оксана Лозова.
   У поліфонічності думок про містечка і містечковість особливо зрезонував продекламований під час фестивалю вірш золочівської поетки Єви Тоцької: «Місто —  малина у власному соці/ і задзеркалля роззуте/ Люди в кишенях будівель замкнутих/ кожен у звощеній соті./ Місто батьків підмішує відчай/ І недитячу розпуку./ Тягне руки любові завзято,/ а витягає базуку». Стрельнула думка: для того, щоб такі містечка не були «малиною у власному соці», щоб їхні обійми не обертались «базукою» для талановитих представників громади, якраз і потрібні такі фестивалі, заходи, що притягують нові думки та ідеї, неординарних, цікавих людей.  
Світлана ПАВЛИШИН

 Опубліковано : 19.09.19 | Переглядів : 247

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Жов.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
 
Реклама