Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Хто «спалився» на пародії «Горіла хата»
Хто «спалився» 
на пародії «Горіла хата»
Скандальний «жарт» став частиною нинішньої українською політики. Суспільство активно обговорює виступ «95 кварталу» і хору імені Верьовки та його вплив на інвестиційний клімат. 
Хто кому кого замовив? 
   У день народження ексголови Нацбанку Валерії Гонтаревої 
20 жовтня на каналі «1+1» у випуску шоу «Вечірній квартал» студії «Квартал 95» комік Євген Кошовий та артистки Національного хору імені Верьовки виконали пародію на українську народну весільну пісню «Горіла сосна, палала». У їхній версії — «Горіла хата», з пасажами на кшталт «Горіла хата, палала, в Лондоні жінка плакала», «Хата горить в Гореничах, а в Лондоні Валерія думає на Валерича… (Валерійович — по батькові олігарх Ігор Коломойський. — Ред.)», «Мораль проста — хата згоріла зі стида», «Люди вогонь побачили — допомагати почали, відра схопили й прибігли, у вогонь соляру плескали». 

   Міністр культури Володимир Бородянський відразу ж вибачився перед Валерією Гонтаревою і написав, що йому соромно за Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки (напередодні дня смерті якого і відбулось це сумнівне шоу). Міністр економіки Тимофій Милованов заявив, що жарти «Вечірнього кварталу» проти Валерії Гонтаревої зовнішні інвестори можуть і будуть сприймати як підтвердження зв’язків між олігархами і владою, а це негативно вплине на інвестиційний клімат в Україні. Генеральний директор хору Зеновій Корінець повідомив, що рішення співати з «Кварталом 95» про підпал будинку Гонтаревої ухвалював сам і що йому за це соромно. У студії «Квартал 95» вважають випуск шоу гострою політичною сатирою і шкодують, що заслужений колектив незаслужено піддають інформаційній атаці. Олігарх Ігор Коломойський похвалив номер студії, але запевнив, що не має до нього стосунку. Те саме заявив і прем’єр, який запевнив, що президент України Зеленський не знав про підготовку цього номера, в якому були задіяні його найкращі друзі, колектив «95 Кварталу» і тексти якого, як запевняють кварталівці, «він донині вичитує». Питання, яке ставлять  експертам і відповіді на яке вони можуть тільки припускати: чи замовив «Валерич» пародію, чи, може, просто його поінформували про неї, а він схвалив? Висловлюють чимало припущень, чий це меседж і кому спрямований? Коломойського — Гонтаревій? Коломойського — Зеленському? 
   Якщо розвинути теорію змов, то можна фантасмагорично припустити, що пародію з участю хору імені Верьовки замовили ті, хто прагне реформувати сферу культури в Україні. Скажімо, заступниця міністра культури Ірина Подоляк запитала користувачів фейсбуку, наскільки сильним буде спротив суспільства, якщо держава почне фінансово підтримувати колективи, які відтворюють і вивчають фольклорні форми («Божичі», «Гуртоправці», «Гуляйгород», «Древо» і багато інших), а «паралельно відмовиться від фінансування соцреалістичних проєктів, як-от #хорвірьовки, даючи таким колективам можливість самостійно виміряти свою «потрібність» глядачу і спроможність, як це роблять зараз інші». 
Жарти, мораль і класова ненависть 
   За резонансом це найуспішніший наразі виступ і студії «Кварталу 95», і хору імені Верьовки. Для хористів він може стати піком їхньої популярності. Бодай побіжно «вивчати» кварталівську творчість віднедавна приречена значна частина тих, хто досі успішно уникав її «перлів». «Квартал 95» уже «жартував» про «ебонітові палички для «Беркуту», які вироблятимуть електрику, якщо бити майданівців; про Україну — акторку німецького порнофільму, яка готова прийняти в будь-якій кількості з будь-якого боку; про Ющенка — «синьйора-Голодомора» тощо. То хіба щойно тепер «пробили дно»? Хіба не значно раніше?  
   Усе ж висміювання підпалу будинку Валерії Гонтаревої відрізняється від поданих вище «дотепів». Не ступенем пробитого дна, а врахуванням політичної кон’юнктури та людської психології. Ідеться про експлуатацію класової ненависті, притаманної багатьом схильним до патерналізму українцям. Опонент Гонтаревої «Валерич» не надто делікатно підігріває цю класову ненависть: «Так не останнє ж майно згоріло. Що, тільки в неї хата згоріла? А скільки на Донбасі хат згоріло?». Водночас хоч ситуативно Коломойський є опонентом Гонтаревої, та належить до того самого класу й аж ніяк не є Робін Гудом, тому так само легко може стати об’єктом «народної нелюбові», і підпалів. 
   Питання, які обговорюють соцмережі, блогосфера, експерти: які жарти моральні, а які ні і хто це має визначати? Чи має право недержавний колектив висміювати підпал майна іншої людини? Чи може колектив, який фінансують з бюджету, брати участь у такому політико-сценічному дійстві? Чи потрібно, і як саме, «карати» його? Хто має/може це робити? 
Естетика, ідеологія 
та технології 
   Без хору імені Верьовки виступ не був би настільки «феєричний». Тому їхній гонорар, без сумніву, мав би бути значно більший, ніж заявлені 30 тисяч гривень (як коментували в соцмережах, ми не дізнаємося, яка насправді була сума). Естетика виступу хору, поєднання хористок і Кошового — предмет для окремого аналізу культурологів. Для багатьох саме хор імені Верьовки — «головний герой» цього дійства. Журналіст Юрій Луканов вважає, що цей колектив вибрали невипадково: «Саме на таку реакцію адекватної публіки ініціатори і розраховували. Зрозуміло було, що народ стане обурюватися не лише лайном з «95-го кварталу», яким усе це як з гуся вода. Головне — викликати його обурення саме хором Верьовки. Адже він один із національних символів. Отож, перш ніж сваритися, подумайте над цим. Ваш гнів змете цей хор. Он уже й міністр культури обурився чомусь тільки хором, але жодним словом не згадав квартал. Отож, закриють хор. Ну і залишиться вам лише квартал. Буде вам Лисий співати «Реве та стогне Дніпр широкий». При цьому хористи мали б виявити більше стійкості і не йти на співпрацю з таким лайном. В цьому разі ризик закриття хору теж існував би, але принаймні не на хвилі народного обурення, а навпаки». Журналіст Ігор Чайка говорить про національні культурні маркери: «Ганебна історія з паскудним «жартом» «95-го кварталу» — не тільки цинічний тролінг Гонтаревої, а й чергове публічне приниження українофобською шоблою одного з національних культурних маркерів, яким (попри будь-які оцінні судження) є «Національний заслужений академічний український народний хор України імені Г.Г.Верьовки». І миттєва реакція міністра, зокрема культури, з пропозицією позбавити колектив держфінансування, є лише яскравим підтвердженням влучності цього «подвійного пострілу»: тішимо амбіції власника шапіто і далі нищимо українську ідентичність на догоду вже іншому плюгавому карабасу...». 
   Натомість є й ті, хто не готовий виправдовувати хор, як-от Богдана Стельмах: «Попри розуміння того, що хор використали, мені його не шкода ані на мить... бо ото тре бути або темною тмутараканню і не тямити, куди тебе запрошують, або все одно... ще тут можна сказати, що то було рішення керівництва і ніхто з артистів не винен... я і не звинувачую, але мовчанка — така сама згода». 
   Для журналістки Катерини Щоткіної виступ хору разом з «Кварталом 95» видається цілком логічним. Вона зазначила, що її не дивує популярність «95 кварталу», бо «жанр дурнуватого жарту популярний у всі часи і у всіх народів», але її дивує популярність хору імені Верьовки: «Низькопробна етнопопса радянського розливу для багатьох є мало втіленням українства і центром самоідентифікації нації». І додає, що дуже активно колектив захищають люди, які не ходили на його концерти і перемикали канали, коли транслювали виступи хору. Журналістка говорить про «придворний» статус таких національних колективів, які готові обслуговувати будь-яку владу — чи радянську, чи незалежну, чи нинішню, для якої «ідеології нема жодної. Мочити конкурентів — от і вся їхня ідеологія». На думку Катерини Щоткіної, слова народної депутатки Ірини Геращенко про те, що колективу треба заборонити виконувати Гімн у Верховній Раді, підтверджують ставлення до колективу як «придворного»: «Ніхто не подумав, що виконання хору в Раді таке саме недоречне, як і його виступ у президентському Кварталі. Точніше, навіть більш недоречне…». 
   Окрім категорій естетики, є ідеологічні складові. Громадський діяч Максим Колиба ставить в один ряд дискредитацію хору імені Верьовки, призначення Сергія Сивохо радником секретаря РНБО, повернення на телеекрани серіалу «Свати» тощо як реалізації продуманої стратегії Росії, яка «хоче бачити Україну, але — іншу»: «І не просто Україна потрібна Росії, а ще й треба вказати, як правильно любити її. Бо ж всякі деенерівці теж її люблять, просто не таку, як бандєровци, а іншу. І по-іншому, щоб разом з Росією, разом у спільній домовині. І Сивохо, як радник з питань реінтеграції, знає цю любов на сто відсотків. Бо він її любить так, як сказали йому в КВН. А там все правильно, по-братськи. А ви всі — ні, ви — помиляєтесь».
   Кандидат політичних наук, директор Інституту світової політики Євген Магда в блозі порталу «Вікна» коментує: «Можу погодитися з популярним письменником Андрієм Кокотюхою, що «гумором прикриватися — дуже успішний кейс». Проте дійство «95 кварталу» за участю хору імені Григорія Верьовки — не гумор. І не «гостра сатира», як стверджують представники «95 кварталу». Це був цілком продуманий технологічний крок з поширення відповідного ставлення до Валерії Гонтаревої […] Суспільству, виснаженому гібридним протистоянням, пропонують за допомогою потужних телевізійних інструментів «прості рішення» та «шляхи розв’язання проблем». Якщо пригадати, наскільки в Україні поширені медіаграмотність та критичне мислення, то ситуація справді стає вибухонебезпечною. Ми всерйоз стикаємося з перспективою бути втягнутими у гібридну громадянську війну, і ніхто не дасть гарантій, що вона виявиться менш руйнівною за звичайну». 
Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 24.10.19 | Переглядів : 141

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лис.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
 
Реклама