Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Львівський «е-квиток» із багатьма невідомими:
Львівський «е-квиток» із багатьма невідомими: 

пільговий період по кредиту закінчується, а хто буде впроваджувати систему – невідомо
У понеділок 4 листопада ЛКП «Львівавтодор» мало отримати перший транш кредиту на впровадження «електронного квитка», але підприємство досі не визначилося із фірмою, яка має впроваджувати автоматизовану систему оплати проїзду.
«Електронний квиток» є однією із топ-тем у Львові більше семи років – вперше про нього почали говорити іще в далекому 2011 році, коли львів’янам обіцяли транспортну реформу. Реформа ця, як сніг на голову, була введена в січні 2012 року напередодні «Євро-2012», але значних позитивів, хіба окрім зникнення із маршрутів мікроавтобусів, переобладнаних із вантажних «бусів» та «маломірних» «Дельфінів» і «Турів» на базі російських «Газелей» не принесла.

«Е-квиток» і «формула Кіраля»
На початку 2012 року влада Львова в особі Сергія Кіраля, який тоді очолював управління зовнішньоекономічних відносин Львівської міської ради, запропонувала спосіб впровадження «е-квитка», який ми назвемо «формулою Кіраля». Вона зводилася до того, що у Львові для впровадження автоматизованої системи оплати проїзду (така офіційна назва «е-квитка») мало бути створено спільне україно-латвійське підприємство у формі товариства із обмеженою відповідальністю «Леокарт». В ролі одного із його засновників мало виступити комунальне підприємство (ЛК АТП №1), іншим засновником мав виступити оператор «е-квитка» у столиці Латвії Ризі – компанія «Rīgas karte». ЛКП в статутному фонді мало належать 51%, а ризькій компанії – іще 49%. Загальна сума статутного фонду – 7,7 млн. грн. (трохи менше 1 млн. доларів США за тодішнім курсом). Окрім внеску в 3,8 – 3,9 млн. грн, за словами Кіраля, місто в систему «е-квитка» вкладати не мало – основну суму на впровадження системи, а це біля 28,5 млн. грн. ТзОВ мало позичити у комерційних банків навіть без застави.
Зауважимо, що сама компанія «Rīgas karte» заснована у 2007 році спеціально для впровадження системи «е-квиток» у Ризі. Ця компанія є товариством із обмеженою відповідальністю, 51% її належить муніципальній транспортній компанії Риги «Rīgas satiksme», а іще 49% зараз належить компанії «Conduent Business Solutions France», а на 2012 рік – компанії «ACS». В кінці 2018 року компанія «Rīgas satiksme» «прославилася» гучним міжнародним корупційним скандалом під час закупівель нового транспорту. Цей корупційний скандал спричинив відставку не тільки керівника «Rīgas satiksme» Леона Бехменса, але і мера Риги Ніла Ушакова, відомого своїми проросійськими поглядами.
До «формули Кіраля» є очевидне запитання – чому ж ТзОВ «СП «Леокарт» потрібно було створювати саме із «Rīgas karte», а не із «материнською структурою»а – компанією «ACS»? Адже, сама компанія «Rīgas karte» – це фактично концесійний проект – у 2020 році вона має перейти у повну власність «Rīgas satiksme» – така інформація є на сайті перевізника. Але це не все – за надання послуг «обілечування» пасажирів оператор «е-квитка» ТзОВ «Леокарт» мало отримувати не багато ні мало, а 15% від обсягу коштів, сплачених за проїзд. Сам Сергій Кіраль стверджував, що станом на 2012 рік збір коштів у громадському транспорті становив біля 350 млн. грн. Отож, за перший же рік роботи «Леокарт» мало «відбити» вкладені у нього 28,5 млн. грн. і далі працювати із значним прибутком, майже 50% якого відходило б латвійським партнерам. Отож і не дивно, що взимку 2012 року Львівська міська рада відмовилася від впровадження «е-квитка» за формулою Кіраля.
Хоча перший задум, щодо впровадження е-квитка у Львові виявився невдалим, Андрій Садовий і його оточення не відмовилися від цієї ідеї. Для її популяризації було залучено громадськість, лояльну до мера.

Хочемо е-квиток!
На початку 2013 року самі приватні перевізники Львова дали дуже зручний шанс для популяризації «електронного квитка» – вони в черговий раз заговорили про можливе підвищення вартості проїзду. Організувати «громадські слухання», які б зв’язали два питання – можливе підвищення вартості проїзду і впровадження «е-квитка» було ділом техніки. Громадські слухання, які мали дати «зелене світло» ідеї «електронного квитка» та «червоне світло» підвищенню вартості проїзду відбулися у залі Личаківської райадміністрації 12 березня 2013 року. Їх «спікерами» стали учасник «Урбан-руху «Липнева» Дем’ян Данилюк і Мирослав Голяк (один із авторів сайту «ekvytok.lviv.ua»). На перший погляд ці громадські слухання не виглядали зрежисованими – на них було прийнято цілком логічне рішення – не допустити підвищення вартості проїзду без впровадження електронного квитка. Спікерам вдалося довести більшості, що саме «електронний квиток» дасть змогу істотно підвищити якість проїзду в громадському транспорті.
Якщо розібратися, «електронний квиток» насправді не забезпечує автоматично підвищення якості транспортних послуг – в цьому уже переконалися мешканці Тернополя, де така система працює. Система «електронний квиток» насправді забезпечує тільки відмову від готівкових розрахунків. Якщо перевізники працюють прозоро, то для них така система дає «профіт», адже не потрібно утримувати касирів для обліку готівки, не потрібно оплачувати послуги інкасації і т.п. Крім того, оператор «е-квитка», як правило, бере на себе функцію контролю за оплату проїзду. Отож, змінюється тільки форма розрахунків, а сума (яка залежить від пасажиропотоку) залишається тою самою. 
Що дійсно може покращити якість транспортних послуг, так це зміна системи оплати послуг перевізників – введення по-кілометрової оплати. Це означає, що перевізник отримує від замовника послуг (а це структури ЛМР) плату за виконану транспортну роботу – пробіг автобусів, тролейбусів та трамваїв на маршрутах, а не в залежності від кількості перевезених пасажирів. В такому разі перевізник стає зацікавленим у виконанні всіх без виключення пасажирів. Можливість впровадження такої системи у Львові була станом на 2013 рік – уже тоді впроваджувався GPS-моніторинг роботи громадського транспорту. 
Владі Львова вдалося зв’язати «е-квиток» і по-кілометрову оплату, хоча ці речі не є тотожними: «е-квиток» може працювати без по-кілометрової оплати (Тернопіль – приклад такої ситуації), а по-кілометрова оплата – без «е-квитка» (коли реалізація паперових проїзних документів, в тому числі абонементів, здійснює окремий оператор, а влада міста розраховується із перевізниками відповідно до пробігу на маршрутах).
Як ми переконаємося далі – на даний момент у Львові не існує жодного документу, затвердженого на рівні Львівської міської ради або її виконкому, який би стверджував, що введення системи «е-квиток» буде супроводжуватися переходом до по кілометрової оплати – все зводиться тільки до слів чиновників. А слова і документи, це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
Наприкінці зауважимо таку деталь – обидва спікера громадських слухань по «е-квитку» згодом «засвітилися» в орбітах Андрія Садового – Дем’ян Данилюк був працівником відділу промоції ЛМР, а потім і штатним радником мера, Мирослав Голяк балотувався в депутати міськради від «Самопомочі», а потім був помічником-консультантом депутата ЛМР Олега Шміда, а також деякий час очолював Громадську раду при Управлінні транспорту.

«Е-квиток» і дві робочі групи
Події «Революції гідності» відсунули тему «електронного квитка» на задній план. Проте уже наприкінці весни 2014 року вона знову вийшла у Львові на перший план – у зв’язку із різким падінням курсу гривні знову подорожчав проїзд у міському транспорті. У червні 2014 року Андрій Садовий (знову ж таки, на прохання громадськості) своїм розпорядженням № 163 від 12 червня створює робочу групу, яка має зайнятися впровадженням «е-квитка». Очолив цю робочу групу перший заступник міського голови Львова Олег Синютка, із відомих людей до неї увійшли керівник Управління транспорту і зв’язку ЛМР Віктор Щир і його заступник Сергій Журбенко, «велорадник» Андрія Садового Олег Шмід (на той час – начальник відділу у «Львівавтодорі»), уже знайомий нам Сергій Кіраль, депутати ЛМР Іван Гринда та Олег Лаврик. В якості представників громадськості були включені Іван Велійка (представник авто перевізників), Дем’ян Данилюк, Антон Шишкін (теж, як виявляється, штатний працівник ЛМР) та Святослав Товстига (лідер ГО «За якісний транспорт»).
Перша робоча група по «е-квитку» працювала і оперативно, і прозоро. Уже в кінці вересня представникам громадськості були представлені «дорожня карта» впровадження «е-квитка» із датами основних етапів, технічне завдання на впровадження системи, а також пояснювальна записка до нього. 
Відповідно до напрацьованих першою робочою групою матеріалів, початок впровадження «е-квитка» датувався 1 червням 2015 року – до цієї дати мали бути підписані договори із постачальниками обладнання і послуг, вирішені питання із статусом підприємства-оператора і т.п. Уже до 1 квітня 2016 року в транспорті Львова мали з’явитися валідатори, а із 1 червня 2016 року система «е-квиток» мала почати тестову роботу (спочатку в електротранспорті, а потім у трамваях і тролейбусах). З 1 січня 2017 року Львів мав перейти на по-кілометрову оплату транспортної роботи перевізників.
Автору видається, що оперативність роботи першої робочої групи по «е-квитку» була забезпечена передусім через організаційні здібності її керівника – тодішнього першого заступника міського голови Львова Олега Синютки. Як би там не було, уже 6 жовтня 2014 року на сайті Львівської міської ради з’явилося оголошення про проведення конкурсу по впровадженню системи «е-квиток» у громадському транспорті Львова – компанії, які бажали впровадити систему, мали надсилати матеріали на адресу Управління транспорту і зв’язку ЛМР до 10 години ранку 1 грудня 2014 року, публічне розкриття пропозицій було заплановано на 10 грудня 2014 року. 
Обсяг технічного завдання на впровадження «е-квитка» у 2014 році складав лише 4 сторінки формату А4. Зокрема йшлося про наступні види проїзних документів: паперовий квиток на разову поїздку у громадському транспорті протягом визначеного часу з можливістю здійснення безкоштовних пересадок; короткостроковий електронний квиток – паперова картка з вбудованим мікропроцесором (RFID смарт карткою); довгостроковий електронний квиток – пластикова картка з вбудованим мікропроцесором (RFID смарт карткою) з можливістю поповнення рахунку; іменний проїзний електронний квиток – пластикова картка із нанесеною інформацією про власника (прізвище, ім‘я, фотографія, вид пільги) з вбудованим мікропроцесором (RFID смарт карткою) з можливістю поповнення рахунку; SMS – квиток (оплата проїзду по SMS); віртуальний квиток на мобільному пристрої (смартфоні, планшеті) з технологією NFC.
Розкриття пропозицій показало – впровадження «е-квитка» у Львові запропонувало 11 компаній із України, Чехії, Польші і навіть Кореї. Ці компанії проводили презентації свого бачення системи 16 – 18 грудня 2014 року.
Нажаль, етап динамічної роботи над питанням «е-квитка» завершувався – Олег Синютка отримав від Президента України Петра Порошенка пропозицію, від якої не зміг відмовитися – 26 грудня 2014 року він очолив Львівську обласну державну адміністрацію. На чолі робочої групи по «е-квитку» став інший заступник Садового – Віктор Пушкарьов.
Вирішити, якій саме компанії доручити впровадження «е-квитка» перша робоча група не змогла. Вона назвала кращими пропозиції компаній ТзОВ «ІВА-Україна» та ТзОВ «СофтСерв – Муніціпальні технології». В якості партнера у впровадженні е-квитка робоча група порекомендувала компанію ТОВ «Українська платіжна система» в частині в частині запропонованої мережі реалізації засобів оплати за проїзд у громадському транспорті.
Найважливіше, що зробила робоча група – стало можливо оцінити реальну вартість впровадження системи «е-квиток» у Львові на основі пропозицій 11 компаній. Це надалі трансформувалося у потребу залучення кредиту під реалізацію проекту від Європейського банку реконструкції і розвитку.
Друга робоча група по «е-квитку» почала роботу в серпні 2016 року – її було створено розпорядженням міського голови № 374 від 15 серпня. Із попереднього складу до неї увійшли Віктор Щир, Сергій Журбенко, Олег Шмід та Іван Велійка. Очолив робочу групу заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко. До складу робочої групи увійшли керівник ЛКП «Львівавтодор» Олег Береза, «Львівелектротрансу» Михайло Сидорович, ЛК АТП № 1 Ярослав Іванець, представники різних управлінь ЛМР та депутати Назар Бичишин, Остап Доскіч, Андрій Пундор, Валерій Веремчук, Богдан Гула, Мирослав Данилків, Андрій Карбовник та Юрій Кужелюк.
Робота другої робочої групи була менш публічною, крім того якихось важливих задач перед нею не ставилося. Як восени 2018 року повідомив у відповіді депутату ЛМР Ігорю Зінкевичу в.о. директора «Львівавтодору» Роман Познанський, робоча група у серпні 2016 – грудні 2017 року провела 16 засідань, останнє із яких відбулося 12 грудня 2017 року. З наданих Зінкевичу протоколів випливає, що на жодному із 16 засідань не були присутні усі члени робочої групи.
На час роботи другої робочої групи припало кілька важливих подій: підписання кредитного договору між ЄБРР та «Львівавтодором» 17 листопада 2016 року, прийняття Верховною Радою змін до законів, які забезпечили нормативну базу впровадження «е-квитка». Крім цього на початку 2017 року у Львові почали працювати перші засоби безготівкової оплати проїзду, які запропонував «ПриватБанк». Це оплата проїзду через QR-коди та додаток «Приват24», а потім – валідатори для оплати проїзду банківськими картами. Зауважимо, що ці види оплати не носять системного характеру – вони є «ерзацами» «е-квитка». Причому жодної заслуги влади Львова у їх впровадженні немає – ці продукти запропонували приватні структури.

Кредит на «е-квиток» і особливості тендера
У додаток до відкриття трамвая на Сихів, 17 листопада 2016 року керівник ЛКП «Львівавтодор» Олег Береза та представник Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні Шевкі Аджунер підписали кредитний договір № 48232 від 17 листопада 2016 р. – ЛКП «Львівавтодор» отримував 10 млн. евро на впровадження у громадському транспорті системи «електронний квиток». Цей кредит був наданий на 13 років із пільговим періодом в 3 роки. Відсоткова ставка по кредиту – 6-місячна міжбанківська ставка Єврозони та маржа у 7%. Кредит виданий під муніципальні гарантії, тобто платоспроможність «Львівавтодору» по кредитним зобов’язанням гарантується міським бюджетом. Окрім 10 млн. евро кредиту на «е-квиток» мали витратити іще 1,2 млн. евро із бюджету міста.
Як пізніше вдалося дізнатися інформаційному агентству «Гал-Інфо», відповідно до умов кредитної угоди між ЄБРР та «Львівавтодором», перший транш кредиту підприємство мало отримати 4 листопада 2019 року – 2,0 млн. евро. До 4 грудня 2019 року ця сума мала бути сплачена підряднику, якого мали визначити під час міжнародного тендеру. Два транші по 1 млн. евро мали надійти «Львівавтодору» 4 лютого і 4 травня 2020 року. В 4 лютого 2021 року «Львівавтодор» мав отримати транш в 2,0 млн. евро, а 4 травня 2021 – в 3,5 млн. евро. Останній транш в 500 тис. евро мав надійти 4 травня 2023 року, тобто уже після завершення впровадження системи.
Остаточно усі питання, пов’язані із кредитом були врегульовані 27 квітня 2017 року, коли Андрій Садовий і Шевкі Аджунер підписали договір муніципальної гарантії. Іще за місяць до того, сайт Європейського банку реконструкції та розвитку опублікував оголошення про початок тендерної процедури із впровадження «електронного квитка» у громадському транспорті Львова.
Тут маємо зазначити одну деталь – коли йдеться про кредитне фінансування проектів за кошти ЄБРР, згідно Закону України «Про публічні закупівлі» застосовується інша процедура закупівлі, а ніж тендер у системі «Прозорро» – процедура Європейського банку реконструкції і розвитку. Ця процедура має наступні особливості: а) оголошення про закупівлю публікується на сайті банку; б) у відкритому доступі публікується лише частина тендерної документації – решту необхідно купити у замовника тендера; в) тендерна процедура відбувається навіть за наявності одного постачальника; г) тендерна процедура може відбуватися у кілька етапів: на першому можуть бути відібрані найкращі пропозиції з технічної точки зору, а в другому – серед них обирають ту, яка має найменшу ціну. Так само в тендерах ЄБРР використовується достатньо складна система критеріїв оцінки – частина із них є обов’язковими, відповідність іншим оцінюється системою балів. Проте не дивлячись на всі ці особливості, рішення по тендерним пропозиціям приймає замовник, а не банк. Банк лише контролює дотримання процедур.
Як правило проведенню самого тендера передує призначення консультанта – теж на тендері. Щодо львівського тендера по е-квитку, то послуги консультанта запропонувало три компанії – «Mott MacDonald» (Великобританія); «Egis» (Франція) та «iC consulenten» (Австрія). Із двома останнім «Львівавтодор» уже працював. 16 листопада 2017 року керівник «Львівавтодору» Олег Береза повідомив, що консультантом стала австрійська компанія «iC consulenten», яка консультувала «Львівавтодор» під час реалізації проекту встановлення «розумних» світлофорів, онлайн-табло про прибуття трамваїв і створення «Центру керування рухом». Із «iC consulenten» була підписана угода терміном на 36 місяців (тобто до 16 листопада 2020 року). Пыд час підписання договору із консультантом Олег Береза пообіцяв, що «е-квиток» повноцінно запрацює у Львові до грудня 2018 року.
На той момент можливі засоби оплати проїзду були означені наступним чином: пластикова транспортна картка типу MiFare Plus, безконтактна банківська картка, «Картка Львів’янина» (пільгова банківська картка), мобільний додаток (через QR-код), телефон із функцією NFC. І тут (не очікувано) виринув – разовий квиток у водія!
Паралельно із іноземним консультантом над проектом «е-квиток» також працює спеціальний відділ ЛКП «Львівавтодор» – відділ автоматизованої системи оплати проїзду. Восени 2018 року в його складі, включно із керівником Сергієм Журбенком, працювало 6 осіб, восени 2019 – 5 осіб. В складі відділу, як стало відомо депутату ЛМР Ігорю Зінкевичу, працювало 4 провідних інженери – з обслуговування пасажирів, із транспортної мережі, з контролю та безпеки та із комерційної роботи й провідний спеціаліст 1-ої категорії відділу. Персональний склад відділу не розголошувався не дивлячись на те, що депутати подавали відповідні звернення. Непрямим способом «Ратуша» дізналася, що одним із працівників відділу був Євген Ігорович Береза – помічник депутата Олега Берези. Про свою роботу в відділі він повідомив заповняючи документи на помічника депутата.
Щодо оголошеного тендеру, то заявки на участь у ньому подало 17 компаній із Австрії, Ізраїлю, Естонії, Туреччини, Німеччини, Іспанії, Чехії, Румунії, Латвії, Польщі, Кореї, Швеції і України. Як повідомляв речник «Львіввтодору» Олексій Хміль, розкриття пропозицій відбулося іще 17 липня 2018 року. Пан Хміль зазначив – зацікавленість у впровадженні «е-квитка» у Львові виявила 51 компанія.
Те, що відбувалося далі, викликає у людей, що спостерігають за впровадженням «електронного квитка» у Львові багато запитань. Отож, у середині листопада 2018 року львівські ЗМІ зарясніли оголошеннями про те що … «Львівавтодор» оголосив тендер на впровадження «електронного квитка». 
«Хочу наголосити, що зараз ми оголосили не новий тендер. Ми продовжуємо рухаємось в межах закупівлі, яка була оголошена на сайті ЄБРР 29 березня 2017 року. 
Зараз ми проводимо етап технічної оцінки. І ми вирішили не обмежуватись тими 17 компаніями і зробили наступний етап тендеру (технічну оцінку) відкритим для всіх. 
Прийняли таке рішення, тому що з часу, коли ми оголосили попередню кваліфікацію, на європейському ринку цілий ряд компаній також почали виробляти АСОП в тому варіанті, який ми хочемо для Львова. 
У нас є проект, в якому розписані всі складові системи. У нас є технічне завдання, яке містить біля 400 вимог до побудови системи. Але кожен постачальник повинен із своєї лінійки виробів підібрати комплектуючі, які б відповідали нашим вимогам і скласти з них цілісне рішення, яке своєю чергою доповнити новим програмним забезпеченням. Це і є «розробка системи» в розумінні нашого тендеру», – пояснював журналістам начальник відділу АСОП Сергій Журбенко. 
Громадськості була повідомлено лише дві деталі – валідатори мають бути встановлені у 1000 транспортних засобів (725 автобусів, 150 трамваїв та 125 тролейбусів), а також про те, що новий тендер (продовження процедури – це як кому подобається) має відбуватися у два етапи. Перший – це подання технічних пропозицій без кошторисів, які мали приймати до 15 січня 2019 року. До другого (фінансового) етапу мали допустити лише ті компанії, пропозиції яких відповідають всім умовам закупівлі (а їх, нагадаємо, аж 400). Для участі у другому етапі компанії-учасниці також мали сплатити тендерну гарантію в розмірі 200 тисяч євро.
Як показало розкриття тендерних пропозицій, яке відбулося 12 лютого 2019 року, в першому етапі тендеру взяли участь уже не 17, а лише 6 учасників – п’ять консорціумів і одна компанія. Ось їх перелік:
а) консорціум (JVCA) двох компаній «Ridango» і «Datel» (обидві із Естонії), 
б) консорціум (JVCA) української компанії ТзОВ «СофтСерв – Муніціпальні технології» та чеської компанії «Mikroelektronika»; 
в) консорціум (JVCA) трецьких компаній «Kentkart Marmara Electronik Turism San ve Tic» та «Onur Taahhut Tasimacilic Insaat Tic ve San»;
г) консорціум (JVCA) компанії «BPC Banking Technologies» (Швеція) і ТзОВ «Реноме-Смарт» із міста Рівного;
д) консорціум (JVCA) компаній «AEP Ticketing Solutions», «AlmavivA» та «Swarko Mizar» з Італії та ТзОВ «Сварко-Україна» зі Львова;
е) бельгійська компанія «PPTexellence».
Після розкриття тендерних пропозицій було повідомлено, що документація, подана компанією «PPTexellence» не відповідає тендерним вимогам, тому її не було допущено до участі у першому етапі тендеру.
Не вдаючись у деталі зазначимо – всі компанії, які брали участь у тендері – достатньо солідні та авторитетні. Зокрема чеська «Mikroelektronika» зараз впроваджує систему «е-квиток» в громадському транспорті Вінниці, «Онур» відомий нам, як велика будівельна компанія, компанія «Kentkart» займається впровадженням е-квитка у Луцьку, компанія «Swarko» відома львів’янам за «розумними» світлофорами і інформаційними табло на зупинках, а «СофтСерв – Муніціпальні технології» – різноманітними рішеннями в галузі ІТ.
Процес визначення компаній, які мали вийти у другий етап тендеру затягнувся до кінця літа 2019 року, заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР Андрій Білий навіть звинуватив банк в затягуванні процесу…
Другий етап тендеру завершився 1 жовтня 2019 року – до нього було допущено три консорціуми: «Ridango» і «Datel»; «СофтСерв – Муніціпальні технології» і «Mikroelektronika» та «AEP Ticketing Solutions», «AlmavivA» та «Swarko Mizar» з Італії та ТзОВ «Сварко-Україна» зі Львова. Як виявилося, документи на участь у другому етапі тендеру подали тільки два перші консорціуми – італійсько-український консорціум заявки не подав.
Початково обіцяли, що результати тендеру будуть повідомлені до 5 жовтня 2019 року, але і на момент, коли пишеться цей матеріал, вони досі не відомі. Проте стався «витік інформації» – журналісти «ГалІнфо» переглядаючи сюжет про розкриття другого етапу тендера визначили, у скільки ж консорціуми оцінили впровадження «електронного квитка». Отож, переможцем мав би стати консорціум «Ridango» і «Datel», який оцінив впровадження е-квитка в 7 мільйонів 441 тисячу 627 євро. Консорціум «СофтСерву» і «Мікроелектроніки» оцінили свої послуги у 9 мільйонів 167 тисяч 928 євро.
Але, оскільки рішення тендерний комітет «Львівавтодору» так і не зміг прийняти (а думати тут довго не потрібно 7,441 млн. евро явно менше ніж 9,168 млн. евро), то можна було зрозуміти – виграш естонських компаній став «сюрпризом» для влади Львова – тут явно очікували на перемогу зовсім іншої компанії…
Остання деталь – 18 жовтня під час апаратної наради міський голова Львова Андрій Садовий дав доручення заступнику директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Андрію Білому провести розслідування «витоку інформації», щодо проведення «Львівавтодором» тендеру по «е-квитку». Саме так «витоку інформації», ніби тендерна процедура, яка фінансується за кредитні кошти, які потім будуть повертатися із бюджету міста Львова – це таємниця за сімома печатками…

Прискіпливість банку і кадрові пертурбації 
Практично на кожному етапі тендера по «е-квитку» Европейський банк реконструкції та розвитку дуже ретельно вивчав подані документи, що викликало затримки у часі. Точної відповіді, чому саме так відбувалося, ми не маємо. Хоча одне припущення таки маємо – як у «Львівавтодорі», тобто у підприємстві, яке є реципієнтом кредиту, так і у «Львівелектротрансі» (він мав стати «тестовою площадкою» для е-квитка) у 2017-9 роках постійно змінювалося керівництво, а це явно не збільшує довіру.
Якщо говорити про ЛКП «Львівавтодор» то тут із грудня 2017 року керівництво підприємства змінювалось тричі: в січні 2018 року на роботу в «Львівелектротранс» перейшов Олег Береза, а його змінив на посаді (в ролі в.о. директора) його заступник Роман Познанський. Восени 2018 року замість Познанського «Львівавтодор» очолив інший заступник директора – Євген Калитич, а в самому початку 2019 року «Львівавтодор» очолила теж у ранзі в.о. директора Оксана Єстєферова. «Львівелектротранс» змінив із грудня 2017 року п’ять керівників – наприкінці 2017 року в «Рембуд» пішов Михайло Сидорович, з січня по листопад 2018 року підприємством керував Олег Береза, якого змінив В’ячеслав Кокошко – заступник директора з економіки. Навесні 2019 року звільнився і Кокошко, а виконувати обов’язки директора «Львівелектротрансу» став його головний інженер Володимир Ковалів. Але у липні 2019 року його змінив на посаді керівника Андрій Свищо. В кадрових змінах у «Львівелектротрансі» є одна цікава деталь – керівників призначали без погодження у Міністерстві інфраструктури, хоча це пряма норма Закону України «Про міський електротранспорт» – про це в липні 2019 року стало відомо із листа заступника профільного міністра В. Довганя.
Змінився, вочевидь, і відповідальний за впровадження «електронного квитка» у Львові – якщо у 2016 році ця функція була відведена заступнику міського голови Львова із питань розвитку Андрію Москаленку, то зараз виглядає на те, що процесом керує заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Андрій Білий, який активно дає коментарі з приводу цього процесу, хоча формально навіть не є членом робочої групи по «е-квитку».
Зауважимо, що іще влітку 2017 року, коли Андрій Білий став позаштатним радником міського голови Львова, Андрій Садовий так коментував його призначення: «В нас тривають перипетії стосовно конкурсу на перевезення. По частині конкурс так і не відбувся, тому що є рішення судів. Процес блокують. До транспорту в нас особлива увага.
Андрій Білий від початку місяця працює, як радник міського голови. Я попросив його зануритись в проблематику транспорту, мається на увазі фінансова звітність, системність в управлінні. Він активно буде долучений до команди по електронному квитку».
«Занурення» Андрій Білий почав із посади заступника директора «Львівелектротрансу», далі «виріс» до виконавчого директора, а у травні 2018 року «пішов на підвищення» і отримав посаду заступника директора департаменту житлового господарства та інфраструктури.
До чого ми про це оповідаємо? Та дуже просто: як відомо «гроші люблять тишу», отож банк, явно, волів би проходити всі процедури із одними і тими самим керівниками «Львівавтодору». Оскільки будь-яких офіційних пояснень щодо кадрової пертурбації не було, то банк вирішив якомога краще «пригледітися» до нових керівників…
Зараз широкій громадськості відома лише одна людина, яка могла б відповісти на всі питання, пов’язані із проектом «е-квиток». Це – начальник відділу автоматизованої системи оплати проїзду ЛКП «Львівавтодор» Сергій Журбенко. Адже саме він працює над цією проблематикою іще із 2014 року...

Скільки уже коштував Львову проект «е-квиток»?
Хоча досі іще навіть не підписаний договір із підрядником по «е-квитку», кошти, і достатньо великі, на цей проект «Львівавтодором» уже витрачені. Це, по-перше, плата за послуги консультанта – компанії «iC consulenten», по-друге – витрати на оплату праці співробітників відділу АСОП, по-третє – плата за резервування кредиту ЄБРР. Щодо першої складової, то тут сума невідома. А от що до двох інших, тут про витрати на 1 липня 2019 року повідомив депутата Ігоря Зінкевича в.о. директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Олександр Одинець. Отож витрати на зарплатню із 1 січня 2017 року по 1 липня 2019 року становили 2 мільйони 449 тисяч 96 гривень і 22 копійки. На відрядження працівників відділу було витрачено іще 40 тисяч 362 гривні і 29 копійок. Резервування кредитних коштів станом на 1 липня 2019 року становило 2 мільйони 535 тисяч гривень. 
Таким чином на 1 липня 2019 року на реалізацію проекту «е-квиток» «Львівавтодор» витратив 5 мільйонів 24 тисячі 458 гривень і 51 копійку. Сума, якщо її оцінювати в масштабах міста, ніби і невелика. Але ця сума більша від вартості нового автобуса великого класу і практично рівноцінна вартості нового сучасного тролейбуса «Богдан» або «Дніпро». Так само за 5 мільйонів можна купити два «бєушні» трамваї…

Антон Лягушкін
спеціально для газети «Ратуша»

 Опубліковано : 07.11.19 | Переглядів : 210

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Лис.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
 
Реклама