Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Голос Бориса Возницького

Голос Бориса Возницького


У Палаці мистецтв 6 лютого презентували книжку «Собор Бориса Возницького. Спогади, роздуми». Упорядниця — донька видатного музейника Лариса Возницька-Разінкова. 


   «Я збирала по крихтах його спогади. Бо вони були «розсипані» — у зошитах, на різного формату аркушах. В будь-якому місці, де Борис Григорович перебував, він намагався щось записати. Що важливо, ми не викинули з рукопису жодного слова, старалися, щоб батько промовляв з книжки. Він писав дуже легко, дуже просто, і це всі відчувають, коли читають спогади», — розповіла на презентації пані Лариса.  

   «Спогади Бориса Возницького — це і його довірлива сповідь, і заповіт нащадкам перед обличчям вічності. Це видання — лише частка його життєпису. Та навіть окремі фрагменти — надзвичайно яскраві й захопливі. У спогадах — природна вдача Возницького: жодного зовнішнього пафосу, самозвеличення, амбіцій — лише робота», — акцентує упорядниця. Вона також пояснює назву книжки: «Тріумфальною аркою 

Б. Возницькому і його колективу є розгорнута в часі і просторі Львівська національна галерея мистецтв (замки, палаци, вежі, шедеври старожитності, дух історії і велич культури). У символічному сенсі — це Собор Бориса Возницького».

   Борис Возницький багато років очолював Львівську галерею мистецтв, він повернув до життя Олеський, Підгорецький, Золочівський замки, врятував скульптури Пінзеля та величезну кількість інших творів мистецтва. У спогадах є його розповіді про порятунок спадщини й історії з приватного життя. «Якби каміння, стіни споруд почали говорити, вони нагадали би нам не тільки про сцени битв, але й про красу ночей, надій... Тут живуть мрії та ідеали краси людей, що їх плекали... Рятування національної спадщини для мого життя — це моя доля», — так думав і так діяв Борис Возницький.

   «Герой України, директор найбільшої галереї, мистецтвознавець, пам’яткоохоронець. А для мене ще й дуже близький друг, до якого можна було прийти по пораду чи просто поспілкуватися, — поділився спогадами голова ЛОО Товариства пам’яток історії та культури Андрій Салюк. — Борис Возницький завжди виходив з-за столу, коли зустрічав гостей, і завжди з неймовірно теплою і щирою усмішкою, трохи з хитринкою. Знав, що вислухає співрозмовника, але що за хвилю розкаже чергову історію про врятовану скульптуру, стародрук чи ікону». Пам’яткоохоронець розповів, що після виходу книжки запитав у Лариси Возницької-Разінкової, чому саме таке фото на обкладинці: «Це фото не того Бориса Возницького, якого ми знали всі, усміхненого і дуже доброзичливого. Та нині я відчув, що саме так тепер Борис Григорович дивився б на нас. З дуже глибокою вимогою: а що ми робимо сьогодні, щоб урятувати те, що рятував він? Нам нині дуже бракує патріарха нашої культурної спадщини, який зміг би об’єднати наші зусилля, не розсіюватися на дрібниці, а зберегти культурну спадщину. Я переконаний, що охорона культурної спадщини — питання безпеки нашої держави. І саме питаннями національної безпеки займався ціле життя Борис Возницький». Андрій Салюк також додав, що коли почав читати книжку, зрозумів, що вкотре чує голос друга, чує розповіді Бориса Возницького. 

Наталя ДУДКО  

 Опубліковано : 13.02.20 | Переглядів : 2746

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Чер.2020
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
 
Реклама