Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
(Не)ідеальні фрази львівської культури — 2010

(Не)ідеальні фрази львівської культури — 2010

Найяскравіші культурні події року


На цьогорічному фестивалі “Джаз без” в Івано-Франківську презентували проект “Ідеальні фрази” за участі Юрія Андруховича. Проект про те, як фрази поета перетворюються на музику. Ідеальні фрази.

Львівський арт-простір 2010 року промовляв багатьма досконалими фразами і волав незграбними реченнями й абзацами. Прикметно, що “ідеальними фразами” часто виявлялися проекти камерні, які не набули значного розголосу. Скажімо, виставка натюрмортів із несподіваною назвою-концепцією “Милування” в галереї “Прімус” на початку року. Або креативна експозиція — результат пленеру “Склококо” в Музеї ідей. Витончено-невагомий проект “Сковорода” Василя Бажая у “Дзизі”. Енергетичні концерти етно-хаос-гурту “Даха Браха”. Продумані концептуально концерти у Львівській філармонії. Культурологічна спрямованість кав’ярні-галереї “Штука”. Виставка сучасної британської графіки “Бачити в кольорі” та лекції про колір у мистецтві в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи. “Неідеальними реченнями” нерідко вдавалося бути проектам громіздким і не зовсім зграбним, попри наявність бренду (позитивно чи негативно забарвленого). Скажімо, Міжнародний осінній салон “Високий Замок” давно потребує зміни концепції й організаційних підходів, однак відмовляє собі в нагоді розвиватися.

...У Львові відкривають нові галереї — “Іконарт”, “Коралі”, “Галерея Гері Боумена”, “Британський клуб”, нові книгарні — української книги імені Богдана-Ігоря Антонича на вул. Бандери, 33, нові кінотеатри — “Планета-Кіно IMAX” (демонструють фільми у форматі в IMAX 3D), з’являються нові видавництва — “Урбіно”. Традиційно — нема нових (принаймні професійних) театрів. Ювілеї відзначили Львівська опера (110 років), Перший український театр для дітей та юнацтва (90 років) та “Воскресіння” (20 років).
Найбільш інертною щодо вивільнення від впливу радянської ідеології виявилася львівська монументальна скульптура, яка продукує неоковирні проекти пам’ятників, а міські чиновники ігнорують пропозиції громади запровадити тимчасовий мораторій на спорудження монументів.

Про Львів пишуть романи — вийшла “Львівська сага” Петра Яценка, нині місто в очікуванні обіцяного роману про Львів у стилі Гічкока від Андрія Куркова. До Львова приїжджають VIP-гості: кутюр’є Кензо Такада, автор бестселерів Януш Леон Вишневський, музиканти Гідон Кремер та Володимир Віардо... Львів’яни письменниця Галина Пагутяк і актор Богдан Козак стали лауреатами Шевченківської премії. Відійшли у вічність історик Ярослав Дашкевич та художник Зеновій Кецало.

У місті відбувається чимало традиційних і популярних заходів: книжковий “Форум видавців”, театральні фестивалі “Золотий лев” і “Драбина”, музичні “Віртуози”, “Контрасти”, “Імпровізація”, “Флюгери Львова”, “Jazz bez”, “Діапазон”, фестиваль давньої музики.., ковальський “Залізний лев”, іграшковий “Ляльковий світ”, мультимистецька “Фортмісія”, contemporary art’ний “Тиждень актуального мистецтва”, кіношні “Кінолев” та фестивалі артхаусного кіно... Започатковують нові проекти — інтерактивний культурологічний проект “MezzoДром”, відкритий арт-фестиваль “Скандальний цех”, який водночас залучає незадіяні виробничі площі як нові арт-території (вул. Залізнична, 20) тощо. Відкрили Парк фортифікаційних споруд у мініатюрі. Експонували “Театральні костюми видатних оперних співаків світу” Музею театру “Ла Скала”. Лірична подія Форуму видавців — “Двадцятий вік. Богдан-Ігор Антонич. Грицько Чубай”.

У Львові поступово розширюють простір коментування культури: Центр культурного менеджменту започаткував щомісячний аудит культурних подій, а Львівський палац мистецтв — видання науково-популярного арт-журналу “Аз-арт”, другий випуск якого виявився презентабельним і конкурентоспроможним.
Нині у Львові є успішні комерційні галереї, і вже ніхто не каже, що продавати твори мистецтва “соромно”. Водночас є й галереї, які не позиціонують себе як комерційні, скажімо, “Іконарт”. По-різному для себе вирішують співвідношення мистецького й комерційного творці. Хтось малює конкурентні на ринку жанри (пейзажі, натюрморти). Хтось творить “некомерційні” роботи, а живе зі стипендій, грантів, інших видів діяльності. Є ті, хто творить те, що суголосно його душі, і за це йому платять. Іншим для цього доводиться “наступати на горло” власній пісні. Цікаву думку в цьому контексті висловив молодий львівський художник, який зазначив, що виконання пейзажів на замовлення (“бо треба якось жити”) — це як вправи, розминка для руки, і вони не мають нічого спільного з творчістю.
Директор одного із львівських театрів свого часу розповів таку історію: представники львівського бізнесу доти оминали театр, доки квитки, навіть у перших рядах, коштували сміховинну для них суму. Натомість коли ціни значно підвищили, візит до театру став для них одним із елементів престижу (спадає на думку аналогія з анекдотом, коли двоє “нових українців” зустрічаються в Нью-Йорку і між ними відбувається діалог: “Ти за скільки купив краватку?” — “За п’ять тисяч доларів” — “Ех, “лоханувся”, на сусідній авеню я знайшов за вісім тисяч...”). Про те, наскільки важливе для них мистецтво, очевидно, не йдеться. Керівництво іншого театру порівнювало ціну на квиток до театру з ціною на морозиво і зазначало, що все залежить від пріоритетів.

Перші (і дуже експериментальні) фестивалі сучасної музики “Контрасти” були безкоштовними для відвідувачів, і це додавало відчуття свободи глядачам. Але плата за вхід — закономірний процес. Однак винятки трапляються — цього року вільний вхід пропонували музичний фестиваль “Імпровізація” і театральний “Драбина”. І “Драбина” вразила заповненими залами, іноді навіть понад годинним чеканням на вистави...  

Вчинок року

Юрій Андрухович тимчасово припинив співпрацю з видавництвом “Фоліо” як із таким, що видає твори українофоба Дмитра Табачника. Український письменник розповів, що жоден із авторів німецького видавництва, в якому виходять книжки Андруховича, не може дозволити собі непорядності, бо тоді інші автори влаштовують демарш: “Я подумав, чому б це не почати прищеплювати іншу філософію видавничого бізнесу в нас, чому все виправдовувати тільки тим, що видавець молодчина, досяг комерційного успіху і йому, власне кажучи, начхати, що він видав під обкладинкою”.

Майстер-клас року

Майстер-клас всесвітньовідомого фотографа Сергія Максимішина вразив значним зацікавленням публіки: на зустріч із майстром у “Дзизі” зібралося майже 100 слухачів зі Львова, Києва, Кривого Рогу та інших міст України. У відповідь на такий ажіотаж Сергій Максимішин запропонував зустрітися й наступного дня. Розповів цікаві фотоісторії та історії про них, поділився думками про фотосправу й етику. Потрібність таких майстер-класів доводить розповідь одного фотографа-початківця про те, скільки часу тривало його спілкування зі Сергієм Максимішиним: прес-конференція о 15.00, далі особисте спілкування, тоді тригодинний майстер-клас, і наступного дня — ще чотири години зустрічі.

Рокіровка року

Звільнивши 22 лютого Андрія Сидора, проти якого прокуратура Львівської області підтримує звинувачення в порушеннях бюджетного законодавства, з посади начальника управління культури і туризму Львівської міської ради, міський голова Львова Андрій Садовий того самого дня підписав розпорядження про призначення Андрія Сидора... своїм радником із питань розвитку туристичної інфраструктури.

“Сенсаційна сецесія” року

Виставка плакатів видатного сецесійного художника Альфонса Мухи з фондів Музею етнографії неабияк зацікавила і туристів, і львів’ян. І потішила, що львівські музеї мають такі цінні експозиції, адже експоновані майже 30 робіт — найбільша в Європі колекція плакатів Альфонса Мухи і не має аналогів навіть на батьківщині художника, стверджують фахівці.

“Арт”-крадіжка року

З фондів Національного музею у Львові зникло сорок раритетів, серед яких рукописи та стародруки, датовані XV — XVIII століттями. Факт зникнення раритетів виявили внаслідок повної звірки фондів, яку почали після зникнення рукописів і стародруків 2004 року. Розслідування цієї крадіжки досі не дало результатів. Експерти кажуть, що шанси повернути цінні архівні речі мізерні.

“Кидок” року

Представники організацій, які проводять у Львові цікаві й важливі культурні заходи, — ЛГМО “Драбина”, ГО “Форум видавців”, ГО “Wiz-ART”, Музей ідей скликали наприкінці року прес-конференцію й повідомили, що міська влада завинила їм понад мільйон гривень. Як зазначила арт-директор “Драбини” Оксана Дудко, організатори фестивалю вклали в його проведення власні кошти (про зарплати не йдеться, бо працюють на волонтерських засадах, не мають офісу), які сподівалися повернути, оскільки перемогли в конкурсі соціально-культурних проектів, який щорічно проводить ЛМР. Натомість — набули борги й посварилися з друзями, в яких позичили кошти.

Чиновники від культури ЛМР кажуть, що є проблеми з наповненням бюджету, що гроші не пропускає казначейство... І обіцяють, що заплатять. Громадські організації додають, що воліли б мати цивілізований діалог із владою, а не сухі відмовки про бюджет і казначейство. Заступник міського голови з гуманітарних питань Василь Косів зазначив, що, попри невтішні прогнози щодо бюджету наступного року, конкурс соціально-культурних проектів мерія не скасує...

Фотовиставка року

“Його сни” Юрія Дячишина у “Дзизі” — філософська й щемлива, соціальна й мистецька фотоінсталяція, герой якої — мешканець вулиці Вірменської Андрій, який збирає макулатуру та пляшки, любить котів та відпочити на лавці на зупинках громадського транспорту. Юрій Дячишин, який фотографував його із 2004 року в продовж 6 років, так висловлюється про Андрія: “Він по-дитячому наївний та щирий і цілком безпечний для суспільства, яке повністю його відкинуло. Однак він втілює всі людські чесноти та велич, страхи і гріхи, страждання і муки, мрії та сни...”.

Вандалізм року

Львів на 12-му році перебування в Переліку культурної спадщини ЮНЕСКО, за інформацією Центру правових і політичних досліджень “Сім”, втратив зокрема такі пам’ятки архітектури: будинок № 28 на вул. Федорова, частину житлового будинку № 7 на вул. Сербській; цегляну огорожу саду Францисканців на вул. Лисенка, збудовану за проектом Казимира Крижановського у 1883 році, та низку інших. Спотворено будинок № 48 на вул. Староєврейській, будинок № 20 на вул. Вірменській, ансамбль монастиря Бернардинів XVII ст., площу Галицьку, проспект Свободи, вул. Коцюбинського — заміною старовинної базальтової бруківки на сучасне мощення бетонними кісточками тощо. Також зруйновано дерев’яні водозбірники XIV — XVII ст. на вул. Федорова 25—27 та монастирський мур під костелом Марії Сніжної.

“Модний” скандал року

Скандал, що мав три складові й подальші наслідки для одного з фігурантів. Львівська дизайнерка Уляна Барабаш під час весняного Львівського тижня моди на показі своєї колекції вдалася до протесту проти базування російського флоту в Україні: на подіумі розмістили металеве відро, розмальоване кольорами російського прапора, моделі виймали з нього паперові кораблики і викидали. Російський кутюр’є В’ячеслав Зайцев під час цього показу вийшов із зали. Організатори Львівського тижня моди вибачалися перед тими, “чиї почуття це могло образити, особливо перед В’ячеславом Зайцевим”. На осінній Львівський тиждень моди “опальна” Уляна Барабаш заявки не подавала...

Наталя ДУДКО

 Опубліковано : 29.12.10 | Переглядів : 1940

Читайте також:
Обличчя номера

Завантажити номер

 
Календар
« Чер.2020
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
 
Реклама