Головна        Новини        Соціум        Політика        Економіка        Культура        Спорт        Репортаж        Кримінал        Довкілля        Зоо SOS       

Пошук :
Поетично-епічний Григор Крук
Поетично-епічний Григор Крук

У Львові — виставка, на яку в Києві були черги

Чи не найбільше захоплених відгуків під час відкриття виставки скульптури одного з найвідоміших у світі (й майже незнаного в нас) українських скульпторів XX століття Григора Крука у Львівській галереї мистецтв викликала робота “Жінка, що сидить на лавці в парку”. Цей та решта 24 “Жіночі образи у творчості Григора Крука” з колекції Української бібліотеки й архіву ім. Тараса Шевченка в Лондоні можна оглянути в галереї до 21 квітня.

До Львова дуже важлива й цінна для нас експозиція прибула з Києва — на цьогорічному скульптурному салоні в Українському домі імена українця Григора Крука та румуна Деметра Чипаруса були найбільшим відкриттям для публіки. Завідувачка бібліотеки й архіву імені Тараса Шевченка в Лондоні Людмила Пекарська під час зустрічі з львівськими журналістами розповіла, що її вразили черги по квитки на скульптурний салон. Щодо нашого міста, то виставка зацікавила мистецьке й навколомистецьке середовище, а от стосовно ширшого кола відвідувачів, то впадає в око брак попередньої інформації і прямої реклами, яка б привела відвідувачів у виставкову залу.

А завітати сюди — варто, адже йдеться про постать світового рівня (творчість Крука розглядають у контексті таких видатних українських скульпторів минулого століття, як Олександр Архипенко, Богдан Мухін, Іван Кавалерідзе, Леонід Молодожанин; скульптури Крука придбали до своїх фондів Національний музей у Парижі, Британський музей у Лондоні, Східнонімецький музей у Регенсбурзі, приватні колекціонери тощо). Крім того, наразі невідомо, коли чекати наступного повернення в Україну уродженця села Братишева на Івано-Франківщині, що здобув визнання на Заході як митець після виставки у Парижі 1954 року. До слова, в рідному селі Григора Крука пам´ятають. Як розповів учитель школи в Братишеві Петро Боднарчук, матеріали про земляка почав збирати, прочитавши на початку 1990-х років статтю в журналі “Україна” відомого українського поета діаспори Ігоря Качуровського. Відтоді на родинному подвір´ї митця встановили пам´ятний знак, при школі відкрили невеликий музей, також провели міжнародну конференцію, приурочену видатному скульпторові. Тепер готуються святкувати (у жовтні наступного року) сторіччя від дна народження видатного скульптора й графіка, і до цієї дати хотіли б відкрити окремий музей, а також сподіваються побачити виставку творів митця в Івано-Франківську. Організатори нинішньої експозиції теж не проти привезти з нагоди ювілею Григора Крука повнішу збірку його творів (нині найбільша скульптурна спадщина митця — у фондах Української бібліотеки й архіву ім. Тараса Шевченка в Лондоні та Українського вільного університету в Мюнхені) і видати каталог його творів. У Львові, до слова, є тільки чотири скульптури митця — дві в Національному музеї та дві в галереї мистецтв.

Для української публіки Григор Крук уперше постав саме крізь призму жіночих образів, а точніше — українських жіночих образів, які запали йому в пам´ять ще, мабуть, у рідному Братишеві. Вони постають у дуже безпосередніх ситуаціях (“Дівчина, що поправляє свою спідницю”, “Крокуюча жінка”, “Напівлежача жінка”) і поєднують рух, динаміку з монументальністю.

Українське мистецтвознавче дослідження творчості Григора Крука ще попереду. Тим часом поет Олег Лишега та режисер Дарія Ткач створили недавно фільм про талановитого скульптора й графіка. Олег Лишега, який віднедавна творить поезію в скульптурі, вирізьблюючи з дерева жіночі фігурки, вважає, що Григір Крук — також дуже тонко відчував слово, є витонченим стилістом, а його пластичні роботи навіть цікавіші за твори ще одного відомого у світі українця — Олександра Архипенка.

Докладніше про своє сприйняття творчості Григора Крука Олег Лишега розповів “Ратуші”:

— Григор Крук насамперед пластик, він мислить формою. Хоча не є формалістом, як Олександр Архипенко, який більш прямолінійний з цього погляду. Крук, з одного боку, — блискучий формаліст, дуже тонко відчуває пластику тіла, а з іншого — його зв´язки тягнуться до Давнього Єгипту. Він охоплює й архаїчне, і модерне. Натомість Архипенко трохи відхрещувався від архаїчного, обрізав ті зв´язки, як мені здається. Крук — дуже наївний, дитячий, спонтанний. Мені подобається його інтимність. Форми його жіночих образів, здавалося б, зверху грубі, але дуже невинні, дитячі, безпосередні. Там набагато більше безпосередності, ніж у французьких імпресіоністів — у Майоля чи Бурделя, від яких він відштовхувався (зокрема Крукова “Жінка-лучник” — репліка Бурделевого “Геракла”). У скульптурі мені цікава не тільки сама скульптура, а все, що довкола неї, тобто невидимий рельєф. Якщо скульптура могутня, вона закручує довкола себе цілу галактику і перестає бути окремою фігуркою чи статуеткою, а об´єднує простір довкола, створює вихор. Архипенкова скульптура більш салонна, камерна. А в Крука є і камерність, і водночас — величезна епічність, і це дуже важливо. Його твори дуже монументальні. Чи містять вони поезію? Для мене поезія має бути епічною, містити стихії. А стихії — це і є епічність. Епічність — не тільки історія чи людські діяння або злочини. Це велич, а якщо велич — отже, краса. І тоді це все дуже прямо поєднується з поезією.

Наталя ДУДКО, фото автора

 Опубліковано : 01.04.10 | Переглядів : 1928

Читайте також:
Обличчя номера

Oblyccja.jpg">

Завантажити номер

 
Календар
« Тра.2019
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
 
Реклама