Юрій Коваль: “Маріонеткою себе відчуває кожен...”

Попри те, що на виставці живопису Юрія Коваля "Маріонетки" в "Зеленій канапі" є дві однойменні роботи, концепцію "маріонетковості" особливо підкреслює "Серцеїдка". Художник запропонував витончений образний варіант класичного сюжету: з поданого на тарілці серця виростають повітряні кульбаби, а вже їх зривають тендітні жіночі пальці... Експресії додає зіставлення спокійних пастельних кольорів з яскравими кольоровими вкрапленнями. "Стосунки між чоловіком і жінкою - своєрідне серцеїдство, а також маріонетизм, бо кожен керує кимось, і хтось бере гору", - коментує митець.

На думку Юрія Коваля, маріонеткою себе в житті так чи інакше відчуває кожна людина - у відносинах людини і навколишнього середовища, у ставленні до релігії, до ідеології, до світу, до самих себе, один до одного. Відповідно, коли за кілька років у нього "накипіло", назбиралося емоцій та відчуттів, вирішив "побавитися в маріонетки" публічно. "Наше життя украй абсурдне нині, тому єдиний спосіб зберегти здоровий глузд - бавитися в театр, з більшою чи меншою здатністю до того акторства і, відпо-відно, з більшим чи меншим гумором. І хоча підхід Юрія Коваля не новий, але для нас важливо, що це відбувається у Львові. І що автор розуміє, що ремесло теж важливе", - закцентував частий гість вернісажів у "Зеленій канапі" мистецтвознавець Андрій Дорош.

Трактуючи маріонетки як "метафоричне втілення тіньової сторони багатьох архетипів, вираження властивій їх природі подвійності", молодий львівський художник пропонує крізь призму маріонетковості побачити різні аспекти буття ("Кожному по вірі", "Початок кінця", "Плоди пізнання", "Спокуса", "Ілюзія"...). Створювати театрально-маріонеткову атмосферу на відкритті виставки, яка для митця є другою персональною (першу експонували в галереї "Гердан" 2001 року), допомагала студія "Квадрат".

"У полотнах Юрія Коваля відчувається психо-асоціативна гра. Він працює з фігурою, захоплюючись її пластикою та об'ємністю форм на малярській площині. Водночас ніколи його фігури не є площинними. Завдяки тонким нюансам світлотіні і контрастному колориту композиції у полотнах звучить глибина... ілюзорне враження безкінечності, яка пробивається крізь задній фон малярської площини", - вважає мистецтвознавець Роман Ганкевич.

Наталя ДУДКО