Учасники виставки, як і після першої такої виправи - до Туреччини, намагалися створити відповідну атмосферу в галереї: цього разу - за сприяння Кухонного бога, який творив свій шедевр у подвір'ї Вірменського собору.
В Остапа Патика, ініціатора цих спільних подорожей друзів-художників, пам'ять про пленери - родом із дитинства, коли він їздив на них разом із батьком, відомим художником Володимиром Патиком, і це зачарувало його назавжди. "Тепер пленери досить часто мають характер трохи комерційний, їхні організатори ставлять собі мету насамперед одержати від художників роботи, як плату за проживання, харчування. Не завжди є та атмосфера, якої б хотілося - не всі знайомі між собою, познайомитися не завжди є час. А ідея подорожей, що їх організовую я, - створити насамперед атмосферу. Їдуть митці, які між собою знайомі, добре сколєговані, і отримують масу позитивних емоцій від самого процесу спілкування. Може, не все так прагматично, розмірено, як то є на організованих пленерах, але ми незалежні, робимо це за власні гроші, тому не мусимо слухати нічиїх порад. Крім того, кожен художник у такому колективі бачить, як малює інший, і проходить школу, бачить свої недоліки, а оскільки ми колеги, то адекватно сприймаємо поради іншого. Це дає змогу творчо розвиватися", - розповів Остап Патик "Ратуші".
Як закцентував Орест Голубець, у цієї компанії, яка собі вільно, незалежно, емоційно, радісно мандрує світом, є непереможна сила українського гумору, яка притаманна українцям ще з козацьких часів. А "якщо сучасний художник живе так, як ця компанія, то він справді незалежний і робить те, що хоче".
Мистецтвознавець Андрій Дорош розставив акценти по-іншому, давши учасникам виставки поживу для роздумів: "Майстер - це передовсім непорожня голова, який щось знає, щось уміє. На голих емоціях далеко не заїдеш. Треба той світ постійно осмислювати і, відповідно до того, як змінюється наше ставлення до світу, подавати його іншим, і подавати такою мовою, щоб було зрозуміло не тільки автору, а й багатьом. А представлені на виставці роботи - страшенно архаїчні, це аж ніяк не те, що має бути на початку XXI століття".
Тим часом у вересні художники мають намір поїхати в Казахстан, у планах також Кілія на Одещині (українська Венеція), Шрі-Ланка…
Наталя ДУДКО
