Головна
ЛАЗ не має законного господаря?
21.12.2009
Колись велетень радянської автоіндустрії, яким був ЛАЗ - (Львівський автобусний завод) в цехах і службах підприємства працювали понад 11,5 тисячі робітників та інженерів, які за рік випускали понад 14 тисяч автобусів різних модифікацій. Після розвалу СРСР потреби для внутрішнього ринку України в такій кількості машин не було, відтак виробництво почало занепадати. Фінансів для перепрофілювання заводу на випуск моделей конкурентоздатних на міжнародному ринку держава не мала, відтак підприємство вирішили продати шляхом проведення конкурсу. В умовах конкурсу були також зазначені інвестиційні зобов'язання майбутнього власника. Врешті, 15 жовтня 2001 р. у ЛАЗу з'явився новий власник, яким став СНВП "СІЛ- Авто", що сплатив державі за весь майновий комплекс заводу (разом з усім обладнанням ) суму у розмірі аж ... 5,5 млн американських доларів!

Здавалося б, тепер виробництво мало всі підстави реанімуватись, крім того, у липні 2003 р. Кабінет Міністрів України затвердив Інвестиційну програму №1100, розроблену спеціально для ЛАЗу. Відповідно до цього документа, передбачали виділення з бюджету суми еквівалентної 30,6 млн доларів США, де в результаті на заводі у 2007 р. планували виготовляти вантажних автомобілів - 1300 одиниць, автобусів усіх класів - 3,5 тисячі, автокранів - 70 одиниць, тролейбусів - 80 одиниць, запчастин на загальну суму 65,9 млн грн.
Новини   |  Соціум  |  Кримінал  |  Культура   |   Спорт   |   Репортаж   |   Дикий світ
Виробляти цю продукцію мали за планом 2100 трударів. Що ж ми мали на 2007 р.? На превеликий жаль, картина виявилася досить плачевною, адже в цьому році завод випустив усього 250 автобусів і тролейбусів, а це навіть вдвічі менше, ніж під час занепаду у 2000 році, коли ЛАЗ виставили на продаж у зв'язку з важким фінансовим станом! У 2008 р. ситуація ще погіршилася, бо на підприємстві спромоглися виготовити всього-на-всього 94 одиниці техніки. Минулий, 2009 р., для ЛАЗу став, по суті, найважчим роком у його історії: випуск нової продукції майже припинили - займалися тим, що переробляли старі автобуси на тролейбуси для потреб міста. Обладнання кудись зникло з цехів. Зарплату працівникам не виплачували, відтак заборгованість сягнула близька 10 млн грн. Колектив підприємства вимушений був для захисту своїх прав вдатися до страйків, мітингів і пікетувань державних установ.

Так що ж стало причиною такого занепаду? На превелике здивування  громадськості, яка стежила за цими руйнівними процесами на виробництві і не могла збагнути в чому їх суть, виявилося, що законного власника на підприємстві фактично за весь цій період і не було! Про це лише у 2009 р. дізналися колишні керівники підприємства (Р.Пак, Я.Скоропад. Л. Присяжнюк) із рішень господарських судів, які випадково потрапили їм у руки. Натомість дивуватися було чому, адже ще 29 листопада 2001 р. рішенням Деснянського суду м. Києва визнано недійсним договір купівлі-продажу пакета акцій  ВАТ "ЛАЗ" у кількості 70.41 % Українсько-російському підприємству СНВП "СІЛ-Авто"!!!

Логічно було би чекати від Фонду держмайна України дій із метою повернення акцій державі та оголошення нового конкурсу, під час якого і визначать наступного, законного власника заводу. Та де там, ФДМУ разом із СНВП "СІЛ-Авто" подає до суду апеляційну скаргу на рішення Деснянського суду про визнання недійсним рішення щодо повернення акцій державі. Таким чином, справу ще три роки розглядають у судових інстанціях вищого рівня, і врешті-решт Вищий господарський суд України своєю постановою від 20 січня 2004 р. залишив рішення Деснянського суду... без змін, а касаційну скаргу ФДМУ та СНВП "СІЛ-Авто" - без задоволення. Коли трудовий колектив дізнався про це, то негайно звернувся до прокуратури Львівської області з вимогою терміново витребувати із незаконного володіння від кінцевого власника все майно, яке було у ЛАЗу на момент незаконної приватизації. Однак на підприємстві й донині керують директори, призначені... "СІЛ-Авто", яке після кількох перейменувань трансформувалося в ТОВ "ЛАЗ"! Прокуратура ж Львівської області після десяти місяців листувань з ініціативною групою від колективу заводу раптом надала відповідь, що питання визначення законності придбання цінних паперів ВАТ ЛАЗ належить до компетенції прокуратури м. Києва, і матеріали справи передають туди... Безрезультатними виявилися звернення громадян і до ФДМУ з вимогою  належним чином розпорядитися державним майном, оскільки представники цієї установи надали відповідь, що їм не відома постанова господарського суду про повернення акцій державі, хоча представник цієї поважної установи п. Ґудзь В., згідно з текстом постанови, був присутнім під час її оголошення. Чи вдасться розв'язати цей Гордіїв вузол, що стосується незаконних оборудок із акціями підприємства, нашим правоохоронним органам і наполегливим акціонерам-працівникам ЛАЗу, побачимо згодом. Однак зволікання з вирішенням цього питання, можливо, призведе до такого занепаду виробництва на підприємстві, з якого його вже ніхто не зможе підняти.

Роман Пак  колишній технічний директор ЛАЗу:
"Прокуратура України не могла не знати про рішення судів, якими визнано незаконність продажу пакета акцій ЛАЗу у 2001 р., однак не виступила на захист інтересів держави. Далі, після отримання всіх рішень, постанов і наказу Київського господарського суду на виконання згаданих рішень, прокуратура Львівської області, на моє та інших акціонерів ЛАЗу переконання, створила тяганину, відправивши матеріали справи до прокуратури
м. Києва. Те, що тяганина створена навмисно, доводить лист ГПУ ще від 06 лютого 2009 р., у якому визначено, що питання повернення майна державі покладено саме на Львівську обласну прокуратуру".

Віктор ЧАРНОМСЬКИЙ