Могилу дивізійника позначили калиною

Із нагоди 65-ї річниці боїв дивізії "Галичина" 19 липня поблизу села Червоне Золочівського району відбулася Молитва за загиблих на військовому кладовищі та перепоховання останків вояка дивізії "Галичина" та невідомого вояка.

Останки полеглих у війні виявили у селах Словіта та Скварява Золочівського району. „Один останок вояка з дивізії "Галичина", один - вояка німецької армії, щодо тре-тього нічого конкретного з'ясувати не вдалось, адже він уже був пограбований", - розповідає керівник Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять" Любомир Горбач. За його словами, мешканці села Словіта, де їх організація знайшла останки юнака-дивізійника, й нині пам'ятають полеглого. "Юнака спіймали під час відступу і привели в село. Його привселюдно запитали, чи добровільно він пішов у дивізію "Галичина", чи зробив це з примусу. Дивізійнику пояснили, що від його відповіді залежить його життя або смерть. „У дивізію "Галичина" я прийшов добровільно, щоб служити Україні", - відповів він і, фактично, цими словами підписав собі смертний вирок. Його привселюдно розстріляли. Переказують, що коли юнака закопували, він ще дихав. Тоді, за переказами людей, підійшла комуністка з автоматом і дострелила його. Коли ми розкрили захоронення, вже знаючи цю легенду, знайшли поруч гільзи до автомата ППШ, про який розповідали люди, а серед кісток юнака - кулі до того ж автомата. Вояк був одягнутий в однострій дивізії "Галичина". А по швах на черепі, які не зрослися, можна сказати, що

це був молодий хлопець, - розповідає Любомир Горбач. "Люди добре запам'ятали слова юного дивізійника: "Мене звати Іван. Я з Бібрицького району. Маю доньку та сина". Та на цьому історія не закінчується. Хлопця закопали в полі. А коли земельну ділянку, на якій були його останки, віддали під забудову монахині, їй розповіли історію дивізійника Івана. Монахиня у пам'ять про нього посадила на тому місці калину. Так цю історію переказували, доки депутат Золочівського району Володимир Демський не звернувся до Товариства пошуку жертв війни з проханням перезахоронити тіло девізійника", - стверджує пан Любомир.

Щоби нагадати сучасним поколінням про нелегку боротьбу наших дідів, після Молитви за загиблих на військовому кладовищі та перепоховання останків провели реконструкцію бою "Прорив із оточення". Дійство, в якому брали участь близько 80 акторів, максимально відтворило реальні події 65-річної давності.

Численні глядачі уважно стежили за подіями на полі битви. Натомість 80-літній пан, мешканець села Червоного, який на власні очі бачив ці бої, бурмотів: "Це все байка. Просто байка, порівняно з тим, що тут було насправді. Поле було залите кров'ю і всіяне трупами. Їх навіть не закопували. Просто прикидали землею там, де хто лежав".

Наталя ГОРБАНЬ