Середа, 8 Грудня

Мрія десантника

Десантно-штурмові війська — це традиційна еліта Збройних Сил України. Вважається, що боєць ДШВ повинен вміти виконувати стрибки з парашутом, влучно стріляти зі штатної зброї, а ще — на хорошому рівні володіти прийомами рукопашного бою.

А от військовослужбовець 80-ї ОДШБР Вадим Костючок вирішив, що бути просто непоганим рукопашником йому замало. Адже хлопець, можна сказати, виріс на рингу, є професіоналом у галузі контактних єдиноборств, а в перспективі мріє стати тренером-інструктором, щоб вчити мистецтва двобою інших десантників.

   Вадим Костючок родом зі старовинного Чернігова. Його батько — професійний тренер із боксу — змалку брав малого Вадима в зал, тож дитячими іграшками хлопчика стали шкіряні рукавички та боксерські мішки. Згодом були щоденні важкі тренування, спаринги, кросфіти і, звичайно, боксерські бої й участь у змаганнях, перші перемоги. Вже в 19 років Вадим став майстром спорту з боксу. Навчаючись на кафедрі фізвиховання НУ «Чернігівський колегіум», паралельно, вже на професійному рівні, займався боксом. Були бої в Україні, в Європі. Не дивно, що після закінчення вишу молодого перспективного спортсмена закликали йти в професійний бокс. Декілька європейських боксерських клубів пропонували укласти з ним контракт, обіцяючи бої за кордоном, добрі гонорари, вигідні умови. Втім, Вадим відмовився від цих, здавалось би, блискучих пропозицій і вибрав… ЗСУ. Добровільно прийшовши у військовий комісаріат, він наполіг, щоб його скерували служити в Десантно-штурмові війська. Чому саме в ДШВ? Бо, по-перше, знав, що десантні війська є найбільш боєздатними, мотивованими підрозділами ЗСУ. По-друге, чув, що там велику увагу приділяють спорту і, зокрема, заняттям із рукопашного бою.

«Розумієте, — каже десантник Вадим Костючок, — я дуже-дуже люблю спорт, і, зокрема, бокс. Бокс — це моє, це вже на все життя. Але ж, крім виступів на рингу, є інші, не менш важливі речі. Я ніколи не забував, що в моїй країні вже шість років йде війна. З мого рідного Чернігова стільки хлопців поїхали на Схід і загинули… Деякі з них були, як і я, спортсменами. Могли б зробити кар’єру в професійному спорті. А вони пішли на війну…Не міг я бути осторонь від усіх цих подій. Тому і сам пішов у військкомат».

Вадим потрапив у Львів, у 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду ДШВ ЗСУ. Фізична, вогнева, повітряно-десантна підготовки, кроси, наряди, навчання в класах. Одне слово, армійські будні. Але заняття контактними видами спорту Вадим, звісно, не залишив. Вже тут, у десантній частині, в нього з’явилась можливість серйозно займатись армійським рукопашним боєм і кікбоксингом. І домогтися значного результату. На чемпіонаті ЗСУ з рукопашного бою серед підрозділів ДШВ десантник Вадим Костючок виборов перше місце! Добре пішли і тренування з кікбоксингу — юнак здав норматив на звання кандидата майстра спорту з цієї дисципліни.

Прослуживши чотири місяці, він підписав контракт із «вісімдесяткою» і став професійним військовим. Займаючись повітряно-десантною підготовкою на парашутно-десантному комплексі, навчаючись складати парашут, вивчаючи ТТХ парашутних систем, Вадим переконався, що десантно-штурмові війська — це те, що йому треба. І скоро його мрія реалізується — він таки стрибне з парашутом.

«Планую ще більше підняти свій рівень як фахівця з єдиноборств, щоб згодом стати армійським тренером-інструктором і навчати мистецтва боксу, кікбоксингу, рукопашного бою інших військових. Десантник просто зобов’язаний бути класним рукопашником. Це без варіантів», — каже Вадим. А ще в українського десантника Вадима Костючка є і таємна мрія. В майбутньому, на спортивних міжнародних змаганнях із боксу чи кікбоксингу, зустрітись у двобої з російським армійським спецпризначенцем і покласти його на канвас рингу!

Юрій ЛЕЛЯВСЬКИЙ, спеціально для «Ратуші»

Share.

Leave A Reply