Михайло Осадчий: відстань від волі до неволі
15 квітня на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся онлайн-круглий стіл «Родивсь розповісти про відстань від волі до неволі», присвячений пам’яті поета, прозаїка, есеїста, журналіста, борця за незалежність України, викладача факультету журналістики Львівського університету Михайла Осадчого. 85 років від дня народження Михайла Осадчого минуло 22 березня, однак, зважаючи на карантинні реалії, вшанування його пам’яті відбулося цими днями.
Лауреат Шевченківської премії, поет і прозаїк, дисидент Ігор Калинець поділився своїми спогадами: «Михайло Осадчий мав м’який характер, проявляв неабияку делікатність у стосунках з людьми, але водночас був надзвичайно сильною людиною. Написавши повість «Більмо», він дуже вагався, чи можна її видавати. Не хотів удруге потрапляти до в’язниці. Але потім вирішив, що не зможе жити, якщо не видасть її. Прийняв свою долю і наважився. Потім таки опинився за ґратами. Проте жодного разу я не чув, щоб він шкодував про це. Хоч його покарання було важче, ніж моє. Але коли ми вийшли на волю, коли могли нарешті почати будувати наше суспільство, Михайло Осадчий відразу включився в роботу. Разом ми випускали нелегальний журнал «Кафедра», що мав неабияку популярність серед творчої та наукової інтелігенції не лише в Україні, а й за її межами. Він був мужнім героєм, який не зі зброєю в руках, а за допомогою слова вів боротьбу з несправедливою радянською дійсністю».
Поет, професор кафедри української преси, старший науковий співробітник Інституту літератури НАН України Ігор Павлюк: «Для мене Михайло Григорович завжди був живим прикладом національно-визвольної боротьби. Його лекції не були обмежені академічними рамками, адже він був реальним творцем української історії. Він благословив мене на творчість, написав післямову до моєї першої збірки, виданої видавництвом «Каменяр».
Доцентка кафедри теорії і практики журналістики Мирослава Рудик окреслила основні віхи біографії, громадської діяльності та творчих здобутків Михайла Осадчого: «Осадчий виступав в обласній і республіканській пресі як журналіст і літературознавець, а також публікував художні твори. Приводом до арешту, як вважають, прислужилася саме перша поетична збірка «Місячне поле», яку видрукувало видавництво «Каменяр» — і зненацька надійшла вказівка знищити весь тираж. Мріяв про наукову ниву, і 1 грудня 1960 року переходить на посаду асистента кафедри журналістики ЛДУ, збирає унікальні матеріали до кандидатської дисертації про журналістську діяльність Остапа Вишні, яку захистив, але через арешт понад 20 років чекав на отримання диплома. Після заслання Михайло Осадчий повернувся до Львова. Довго не мав роботи. Отримував погрози, був жертвою нападів і погромів. Пережив воістину мученицьке життя у боротьбі за правду і справедливість».
В Українському вільному університеті (Мюнхен) Михайло Осадчий здобув вчений ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію «Українське літературне дисидентство». Завідувач кафедри теорії і практики журналістики, професор Михайло Присяжний розповів про її захист: «Це була цікава дослідницька робота, яка знайшла схвальні відгуки авторитетних науковців. Праця не втратила й нині своєї важливості, тому було б добре віднайти її і перевидати. Варто підкреслити, що діаспора надзвичайно цінувала Михайла Осадчого, адже він завжди був втіленням героїзму і боротьби. Він обрав академічну справу, не пішов у велику політику, хоч був заангажований у політичних подіях. Завжди мріяв про спокійну працю журналіста, літератора і науковця. І таким завжди залишиться в нашій пам’яті».
«Є люди, з якими спілкуємося через творчість, навіть коли вони відходять у засвіти. Така особистість — Михайло Осадчий. Його творчості притаманна філософія екзистенціалізму. Наприклад, у А.Камю є твори, близькі за духом Осадчому. Це перехід від ситуації абсурду до бунту. Він вважав, що цей бунт необхідний у боротьбі з тоталітарною системою. Михайло Осадчий сказав чудові слова: «Найвища честь — людина, яку дух волі зворушив», — сказав у своєму виступі завідувач кафедри української преси, професор Степан Кость.
Доцент кафедри української преси, директор видавництва ПАІС Ігор Паславський зазначив, що Михайло Осадчий «був дуже земною, цікавою, компанійською людиною. Не мав бар’єрів у спілкуванні ні з викладачами, ні зі студентами. Відзначався глибиною думки, надзвичайною ерудованістю». Також Ігор Паславський озвучив потребу створити музей факультету, щоб увічнити імена багатьох випускників.
Підготувала Наталя БОРИСЛАВСЬКА
