Неділя, 2 Жовтня

Націоналізація ЛАЗу: як скористатися з можливостей?

Близько 80 підприємств, які зареєстровані на території Львова, повністю або частково належать росіянам. Про це повідомив міський голова Львова Андрій Садовий і зазначив, що всю інформацію передали Львівській обласній військовій адміністрації.

Серед цих вісімдесяти – Львівський автобусний завод на вулиці Стрийській, 45, про належність якого росіянам у публічному просторі говорили давно й чимало. Так само, як з початком війни – про необхідність націоналізувати ЛАЗ. Тепер для цього є підстави – ухвалений недавно Закон про націоналізацію.

Понад 56 га землі між вулицями Стрийською, Хуторівкою та Луганською на території ЛАЗУ належать громаді міста. Значна частина будівель, розташованих на території заводу, – у власності росіян.

Під час виступу на Конгресі місцевих та регіональних влад при президентові України Андрій Садовий заявив про плани після націоналізації заводу збудувати на його території муніципальний індустріальний парк: «Це величезна територія близько до центру міста, яка може бути базовою локацією для виробництва електромобілів. Також вже маємо західних інвесторів, які готові запустити виробництво електродвигунів. Тут можуть отримати роботу львів’яни та українці, які були змушені шукати собі новий дім. Дорожня карта вже готова. Чекаємо рішень Кабміну та РНБО».

   Голова громадської організації «Львів’яни за електротранспорт» Антон Лягушкін у коментарі «Ратуші» нагадав: «Приватизацією держпіждприємств в Україні займався Фонд державного майна України, який у 1990-х – на початку 2000-х перебував під контролем президента України Кучми і пов’язаного із ним бізнес-угруповання. Міська рада впливу на ці процеси не мала. Крах ЛАЗу в 2000-х роках – закономірність. Як і ЛАЗ, зазнали краху такі підприємства, як всесвітньовідомий «Ікарус» з Угорщини, концерн «ЧКД» з Чехії, відомий трамваями та локомотивами. На жаль, ЛАЗ не виготовляв на зламі століть автобусів, на які був попит. Львівська міська рада не змогла домовитися із ЛАЗом про виробництво автобусів малого класу та мікроавтобусів, на які був попит наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років».

На думку Антона Лягушкіна, наразі територію ЛАЗу можна й потрібно використати для релокації машинобудівних підприємств із зони бойових дій: «Зокрема на території виробничого майданчика ЛАЗу можна розмістити, наприклад, автозавод із міста Часів Яр на Донеччині, який виготовляє автобуси під брендом «Рута», тимчасово розташувати виробництво автобусів Чернігівського автозаводу корпорації «Еталон», який виготовляє автобуси та тролейбуси».

Виробничий майданчик та виробничі споруди обов’язково потрібно націоналізувати, акцентує пан Лягушкін: «Після закінчення війни на цю територію бажано завести стратегічного іноземного інвестора, який би займався машинобудівним виробництвом». Водночас співрозмовник «Ратуші» зазначив, що негативно ставиться до озвученої ідеї створити індустріальний парк: «Варто віддати цю територію стратегічному інвестору (MAN, Solaris, IVECO та ін.) під автомобілебудівне підприємство. Найбільш доцільно – під виробництво дизельних двигунів для вантажівок та автобусів. Для розвитку автобусобудування та виробництва вантажівок, зокрема військових, є потреба у виробництві дизельних двигунів в Україні».

   Депутат Львівської міської ради від фракції «Європейська Солідарність» Сергій Івах у коментарі «Ратуші» сказав: «Питання націоналізації ЛАЗу навіть запізніле, бо його треба було вирішувати ще тоді, коли підприємство розвалювали. І про це не раз говорили. Але, звісно, якщо є така воля, то треба вирішувати нині. У жодному разі не можна перетворювати територію на житлову, адже окремі випадки будівництва житла там уже є. Крім того, я свого часу озвучував ідею, коли Львів масово закуповував автобуси для громадського транспорту, зробити там АТП, з урахуванням усіх логістичних даних, щоб економніше використовувати транспорт, надавати послуги. Тоді до цієї пропозиції не дослухались, але це теж варіант, який має право на життя, який треба детальніше вивчити. Загалом потрібно шукати найбільш ефективний, оптимальний варіант використання площі. Також нагадаю, що на території заводу є чимало об’єктів, які належать фізичним і юридичним особам українського походження. Тобто щоб глобально вирішити питання території, потрібно розглянути й ці аспекти і, можливо, місто могло б викупити їх, щоб зберегти комплекс».

Наталя ДУДКО

Share.

Leave A Reply