Неінфантильний живопис із дитинним світосприйняттям

Мистецтво позитивних емоцій представлено в галереї “Сливка” — в живописі Ольги Володарської-Іщук та вітражах Марини Щербакової. Мати й донька уперше експонують свої роботи в межах однієї виставки, а це мимоволі спонукає до зіставлень, до пошуку рис, що їх об’єднують, і того, що різнить. Обоє здобули мистецьку освіту у Львові й нині викладають у Львівській національній академії мистецтв. Творять в одному просторі й обмінюються враженнями, спостереженнями. І, за словами Ольги Володарської-Іщук, творять асоціативне мистецтво, на відміну від, скажімо, пейзажистів чи мариністів: “Ми не сприймаємо однозначності в мистецтві. І пропонуємо кожному побачити сюжети наших робіт по-своєму”.

Авторка вітражів у класичній техніці тіфані Марина Щербакова розповіла, що їх із мамою єднає любов до символів, які кожна з них використовує по-своєму: “Наше мистецтво — не просто споглядальне, воно спрямоване на те, щоб людина подумала. Щодо моїх творів, то в них усе обертається навколо ідеї пошуку людиною свого місця у світі. Через внутрішні стани, суперечливі моменти, крізь призму адаптації до суспільства. Можливо, підсвідомо ототожнюю своїх героїнь із собою, тому часто зображаю жіночі образи. Через жінку легше показати те, що мені важливо. Стосовно образів дітей, то я вважаю, що будь-яка людина має

інфантильне начало. І добре, коли ти тієї дитини в собі не ховаєш, коли розумієш, що вона в тобі є. Хоча я сприймаю інфантильність як щось радше позитивне, але не зловживаю ним, не базую на ньому свою творчість, як деякі художники. Бо в людині є багато інших важливих аспектів”. Жіночі й дитячі образи (а також казкові персонажі й ситуації, рудоволосі ангели) є й у живописі Ольги Володарської-Іщук, але світ художниці — більш театральний і різнобарвний.

Наталя ДУДКО