Головна
Нестерпна легкість "Одруження"
28.05.2009
"Неймовірна подія" сталася на великій сцені театру імені Марії Заньковецької - наречений утік з-під вінця... У рік, коли відзначають 200-річчя від дня народження геніального письменника й тонкого знавця людських душ українця Миколи Гоголя, народна артистка України Алла Бабенко запропонувала ще один варіант класичного "Одруження" (переклад Олени Пчілки). 

Цей твір уже давно перестали трактувати як суто водевільну історійку-анекдот про невдале сватання. Ще в 70-х роках постановка відомого російського режисера Анатолія Ефроса вразила театральний світ і засвідчила складність начебто простого гоголівського "Одруження".

Утеча від відповідальності, боязнь вибору, невпевненість у його правильності, страх помилитися, а водночас прагнення щастя та неможливість його досягти - усе це актуальне нині не менш, ніж у часи Гоголя.
Колоритні, цікаві образи, які створив письменник, актори театру виразно втілили на сцені. Коли до Агафії Тихонівни (її емоційно, дуже притягально і майстерно зіграла заслужена артистка України Любов Боровська) вирушають свататися четверо претендентів на руку і серце (саме такі колективні оглядини й загострюють інтригу), глядач уже налаштований
на перемогу Подкальосіна (Андрій Сніцарчук в образі невпевненого в собі, несміливого мрійника на канапі). Хоча він, на відміну від решти женихів, не так рішуче й однозначно налаштований на одруження. Але Кочкарьов, його приятель і сват (сповнений енергії й переконаності у власних діях персонаж Ярослава Кіргача), без проблем усуває конкурентів.

Найпростіше - з екзекутором Яєшнею (заслужений артист України Ярослав Мука), бо цікавить його насамперед придане, та з піхотним офіцером у відставці Онучкіним (заслужений артист України Олександр Кузьменко), який переконав себе, що конче треба, щоб наречена знала "по-французьки". Натомість моряк Жевакін (ностальгійно-щемливий, попри нотки іронії, образ у виконанні народного артиста України Богдана Козака) байдужий до цих умовностей, але сватається він вже всімнадцяте, і тому почуте від Агафії Тихонівни "Прощавайте!" є для нього нестерпно болючим.

Попри геть нетипову для нареченого поведінку Подкальосіна, Агафія Тихонівна закохується саме в цього несміливого "мрійника на канапі". У мріях Подкальосін навіть уявляє собі тихе сімейне щастя, і вже ладен відмовитися від позірної легкості свого буття, яка іноді така нестерпна. Він навіть наполягає на негайному одруженні. Але... "Хто я був дотепер? Чи розумів я сенс життя? Скільки людей перебувають у такій сліпоті? Скільки не женяться? Це таке блаженство... Однак якщо добре подумати, то навіть страшно робиться - це ж на цілий вік бути жонатим. І втекти не можна. Чи можна?", - і таки знаходить для себе рятівне вікно, стрибає в нього, бере візника й їде. А якщо так, то вже жодних шансів його повернути, переконана сваха Текля Іванівна (енергійна й винахідлива героїня заслуженої артистки України Ірини Швайківської).
Означена як "неймовірна подія у двох діях", вистава сповнена доброго, щирого гумору і гострого драматизму. Акторам вдавалося і розсмішити, і зворушити. Цікавими й доречними були несподівані емоційні "вставки" у перебіг спектаклю: безмовний крик Агафії Тихонівни, сповільнені фіксовані рухи і жести акторів з елементами пантоміми.

Дослідники біографії і творчості Миколи Гоголя проводять аналогії між героєм "Одруження" та письменником: Микола Гоголь теж не одружився, хоча з-під вінця не тікав. У постановці заньківчан Подкальосін Андрія Сніцарчука своєю зовнішньою подібністю мимоволі такі аналогії актуалізує.

Наталя ДУДКО, фото автора
Новини   |  Соціум  |  Кримінал  |  Культура   |   Спорт   |   Репортаж   |   Дикий світ