Олег Бачун повернувся!
Судова тяганина тривала 10 років!!!
За політичними перипетіями широка громадськість якось не звернула уваги на вельми унікальний судовий прецедент. Вища рада правосуддя 26 січня 2021 року поставила крапку в найдовшій дисциплінарній справі — справі голови Окружного адмінсуду Києва у 2006 — 2010 роках Олега Бачуна. Нагадаємо, що у Львові Бачун свого часу працював головою Личаківського районного суду.
Член Ради правосуддя Володимир Говоруха на засіданні ВРП дійшов висновку, що претензії до судді Бачуна у 2010 році, за які його було звільнено з посади, «були абсолютно безпідставними». «За» відповідне рішення, яке повертає Олега Бачуна в когорту суддів, проголосували всі 14 присутніх членів ВРП.
Нагадаємо, що з посади судді Олега Бачуна звільнили ще у 2010 році рішенням Верховної Ради. Відтоді Олег Бачун постійно доводив політичну складову свого звільнення у судах різних інстанцій і навіть виграв справу в Європейському суді у 2017 році. «Ратуша» попросила прокоментувати підґрунтя і результат такої тривалої судової тяганини самого Олега Бачуна.
«З 2006 року я очолював окружний адміністративний суд Києва, — розповів «Ратуші» переможець судової тяганини. — Згідно з КАСУ України, саме столичний адміністративний суд вирішував усі питання, пов’язані з діяльністю вищих посадових інституцій, публічних осіб, перевіряв законність нормативно-правових актів, ревізував діяльність ЦВК під час проведення виборів, зокрема президента і депутатів ВР. Тому політики ставили собі за мету, якщо не втрутитися в діяльність суду, то будь-яким чином добути бажаного результату, повпливати на рішення суддів. А загалом усі намагалися покласти цей суд собі «в кишеньку». Президент Ющенко оголосив дострокові вибори до ВР і, звичайно, моя робота в цьому суді фактично почалася з того, що я і мої колеги були паралізовані виборчим процесом, змушені були вирішувати питання про скарги на дії ЦВК, президента, кандидатів у депутати. А потім почалися скандали. Потрапивши під вплив Портнова та юридичної команди БЮТу, один із суддів зупинив наступний указ Ющенка про проведення позачергових виборів. Реакція настала негайно: президент затвердив указ про ліквідацію суду. Після цього був ще один указ про ліквідацію суду, хоча ліквідувати суд президенту не вдалося. За наступні 3 роки роботи суду такі скандали мали місце постійно, тому і з’явивився ярлик «скандальний суд» тощо. Це не могло не відбитися і на моїй суддівській кар’єрі. Не догодивши черговій політичній силі, в жовтні 2009 року я отримав від Вищої ради юстиції повідомлення про внесення подання нібито членом ВРЮ Віктором Медведчуком подання про моє звільнення. На думку автора цієї пропозиції, я не компетентно розглянув низку справ. Сам Медведчук не був уже на той час членом ВРЮ. Наведені в його зверненні відомості я дуже швидко спростував, тому в травні 2010 року, коли до влади прийшов Янукович зі зграєю, з’явилося наступне подання про моє звільнення, начебто за замовлення мною чартерних авіаперельотів, перевищення моїх видатків над прибутками, що загалом давали автору звернення Портнову робити висновок про порушення мною присяги.
Чим я не догодив політикам і чинній на той час владі? Медведчук пригадав, що в 2005 — 2006 рр. я, будучи суддею господарського суду міста Києва, ухвалив два рішення, яким позбавив «Внєшторгбанк РФ» права оренди і викупу на 25 гектарів землі в Лівадії, в Криму. Фактично йшла мова про дачу Брежнєва № 1 (пансіонат «Гліцинія»). Цей пансіонат мав стати літньою резиденцією Путіна, кума Медведчука. Я розірвав ці угоди і зобов’язав повернути у власність Автономної Республіки Крим зазначену землю та пансіонат. Вищі суди моє рішення залишили без змін, угода не відбулася. Цей політик-юрист через 3 роки вирішив відімстити мені за рішення. Портнов був і залишається у його команді і посилив своїм поданням наміри Медведчука. В квітні 2010 року він став заступником глави адміністрації Януковича саме з питань реформування суду. Тому на такій посаді та з членством у ВРП досягнути бажаного йому не становило труднощів. Більше навіть, він змінив законодавство, за яким я та мені подібні не могли оскаржити звільнення до Верховного суду, який у перші роки діяльності президента-втікача залишався останнім притулком справедливості. Звичайно, я програв в Україні всі суди. Звернення у Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) дало свої результати лише 19 січня 2017 року я спростував брехню Медведчука та Портнова. На жаль, це тривало 4 роки. Згідно цього рішення ВРП і повертаюся на роботу суддею Окружного адміністративного суду, бо порядок призначення голови змінився, його обирає колектив. Звичайно, я маю право тепер працювати суддею, повернути з 2010 року весь втрачений мною заробіток, зарахувати в стаж роботи і час прогулу. Але головне — це право на здійснення судової діяльності.
Змінити ситуацію в цьому суді один я не здатний. За моє життя і 40-річну кар’єру, зокрема заступника Генерального прокурора України, всі судові РЕФОРМИ, ЯКІ ПРОВОДИЛИСЯ, не досягли бажаного результату і були відверто невдалими. Поки буде така ситуація в державі, до того часу будуть залишатися такі показові суди, як ОАС міста Києва, Печерський суд, Баришевський суд Київської області та інші».
Микола САВЕЛЬЄВ
