Олег Сенцов: тексти з неволі
Уже за місяць світ побачить двотомне видання кінорежисера, сценариста, письменника та громадського активіста Олега Сенцова, до якого ввійде щоденник «Хроніка одного голодування» та збірка малої прози «4 з половиною кроки», написані під час ув’язнення в російській колонії, повідомили у «Видавництві старого лева».
145 днів — саме стільки тривало голодування Олега, яке він оголосив з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, що перебували на території Росії. Ця книга — про оберти у голові та шум у вухах, життя та смерть, сни про море та родину, а ще неприхована правда про систему російських в’язниць: умови утримання, шокуючі порядки та персонал, який щодня приміряє на себе нові ролі. Книжка буде двомовною: під однією обкладинкою читачі зможуть ознайомитись і з перекладом українською Сергія Осоки, і з оригіналом російською мовою.
Перший том — «Хроніка одного голодування» — тюремний щоденник, який кремлівський в’язень Олег Сенцов почав вести у травні 2018 року, на третій день після того, як оголосив безстрокове голодування.
У другому томі «4 з половиною кроки» міститься збірка малої прози Олега Сенцова, яку він написав у російській тюрмі. Що відчуває людина, вперше потрапивши до в’язниці? Як за товстими стінами й тьмяними вікнами з подвійними ґратами, у тісних і брудних камерах живуть арештанти? Яких правил і законів доводиться дотримуватися, опинившись там? Автор розповідає про життя в’язнів та про обставини, що призвели їх у неволю, максимально об’єктивно й відсторонено — не виправдовує, не засуджує, лише засвідчує.
«Голодування відбувається в ізоляції, тому там достатньо часу, і від цього з’являлось багато думок, котрі хотілось записати. А потім це перетворилось на певну щоденну процедуру — писати хоча б трохи у щоденник, хоч щось, лише б відволіктися від ситуації. Це допомагало триматися, з’явився якийсь сенс у кожному з цих безкінечних, монотонних і однакових днів голодування. Головною проблемою ведення щоденника був ризик, що його заберуть, бо писати у в’язниці про в’язницю не можна. А в цьому щоденнику є багато неприємних для адміністрації описів, які вони бажали б не розголошувати. Тому пишучи щоденник, я дуже ризикував, що заберуть не лише його, але і решту моїх рукописів. Але ставки були занадто високі, тому я писав далі, бо це допомагало мені триматися. Обшуки проходили щодня, і ці зошити зі щоденником часто намагались читати працівники в’язниці. Щоразу це був дуже напружений момент — зрозуміють, про що йдеться, чи ні. Рятував мій нерозбірливий та дрібний почерк, а також те, що записи у щоденник робились без абзаців чи виділень – суцільний дрімучий текст, а також розгорнута мною операція з прикриття, яка ґрунтувалася на байках, які я створював для тюремників: про написання нової книги не про в’язницю, а просто щоб розвіятись, — розповідає Олег Сенцов про роботу над книжкою. — Цей щоденник я вів насамперед для себе, він допомагав мені відволіктись і триматись. Звичайно, було бажання, щоб хтось колись його прочитав, але шанси на це були невеликими: я не знав, чи виживу, чи зможу вивезти ці записи на волю і чи не конфіскують їх десь дорогою».
Зошити із записами щоденника та оповіданнями Олегу Сенцову вдалося вивезти із Росії під час звільнення. Двотомник «Хроніка одного голодування» та «4 з половиною кроки» з’явиться на полицях книгарень до першої річниці звільнення українських політв’язнів Кремля — 7 вересня.
Олег Сенцов — український кінорежисер, сценарист, письменник. Лауреат Премії імені Андрія Сахарова за свободу думки, премії Американського ПЕН імені Барбари Ґолдсміт «Свобода писати», Національної премії України імені Т. Шевченка. Був незаконно ув’язнений Росією з травня 2014 року і засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі. Звільнений у вересні 2019 року в рамках обміну в’язнями між Україною та Російською Федерацією.
