Єдиним просвітком у безнадійній ситуації стало фінансування в обсязі 300 тис. гривень будівництва каналізаційних мереж на вул. Папарівка. Каналізаційну вуличну мережу у 2007 році влаштували. Та що з тої каналізаційної системи, на яку витратили стільки коштів, якщо воду до будинків… не провели. Цікаво, чому Львів ніколи не проводить ремонтних робіт до кінця? Що за "приколи"? Чому нині у місті стільки розритих доріг не доводять до ладу. Спершу всі кидаються, бо є якісь гроші, і треба робити, а коли кошти закінчуються, і роботи зупиняють.
Так і в цій ситуації: у 2008 році на будівництво водопровідних мереж на вул. Папарівка коштів не передбачили. Під час формування бюджету на 2009 рік нібито було внесено пропозицію про встановлення водопостачання.
Але криза і популізм роблять своє. З'являється привід відкласти будь-які дії щодо будівництва водопровідних мереж. Ще декілька тисяч на підведення води до помешкань знайти вже не змогли, відповідно, води у мешканців Папарівки немає, і в найближчому євромайбутньому навряд чи буде.
Єдине, чим пишаються мешканці -- вчасний вивіз сміття і заасфальтована дорога. Втім і тут не без нюансів! Коли асфальтували дорогу, разом з нею заасфальтували і… каналізаційний люк. Та це в традиціях Львова.
Ще одна гордість Папарівки -- ліхтарі. Хоча мешканці підозрюють, що їх привезли після ремонту на центральних вулицях Львова. Це нічого, що вони чорнуваті і страшні, що їм вже років "о-го-го". Основне, що світять.
А штукатурка з будинків постійно сиплеться, 16-й будинок взагалі можна назвати "музеєм грибків". Стіни постійно вологі. Пані Марія Ковалик із дочкою роблять ремонт, але як ти його зробиш, якщо по стінах тече, а у підвалі стоїть сморід? "Я багато не хочу, -- зізнається мешканка будинку. -- Але ця стеля на голову може впасти. Я живу тут уже 26 років. І що я бачила? Та ці будинки легше знести, ніж відбудувати". У 14-ому будинку нарешті змилосердились і перекрили дах. Залишили за собою цвяхи не забиті, на які можна було напоротись, але господарі і за те дякували. "А сміття після перекриття даху лежало півроку, -- розповідає Теодор Романяк, мешканець 14-го будинку. -- У листопаді казали, що заберуть як сніг зійде, а забрали у квітні, вже коли трава виросла".
До того букету проблем можна додати ще й той факт, що вулиця розташована поблизу колії. Коли поїзд проїжджає, то весь будинок "ходить". "Ви б від нас швидко втекли", -- сміються люди з горя. "Вони хочуть, щоб ми за свій рахунок ремонти зробили і воду провели, -- пояснює пан Теодор. -- Якщо ми і зможемо колись це зробити, тоді для чого оплачувати квитанції?"
Однак люди рук не опускають. Звертаються усюди, лишень аби їх почули і допомогли. На жаль, всюди глухо. "Люди краще живуть по селах, ніж ми у місті!" -- скаржаться мешканці вулиці Папарівка. На проблемній вулиці -- 10 квартир, і всі вони чекають на той день, коли у їхніх квартирах нарешті буде вода. Бо якщо багатий і прекрасний Львів має у своїх володіннях таку злиденність, то його мешканці мають повне право назвати його "містом злиднів".
Христина ГОГОЛЬ
