спецоперації ніяк не фігурував лише лікар-невропатолог, який, як уже згадували, у той час важко хворів, але несподівано буква закону зачепила і його.
"Уся ця історія сталася 1 квітня, - розповідає Юрій Хорольський. - Але мені було не до сміху. Це був третій день мого виходу з лікарняного. З грошима було сутужно, я позичив у завідувачки нашого відділення 50 грн. Аж наприкінці зміни реєстратор сказала мені зайти в касу. Я зайшов і отримав там зарплату за лютий - 665 грн. Коли я вийшов з каси, на мене, як у бойовику, посунули п'ять чоловіків у цивільному. Я злякався, забіг у кабінет головного лікаря - він у нас кремезний чоловік, я був певен - захистить. Незнайомці кинулись за мною і представились вже у кабінеті головного. Виявилося, що то не бандити, а слідчі прокуратури. Вони повели мене на допит в окремий кабінет. Там у мене вилучили всю мою зарплату, позичені гроші та 100 доларів, які я вже кілька днів носив при собі. Річ у тім, що я був винен за ремонт свого комп'ютера 61 долар комп'ютерній фірмі. Почувався я ще погано, то все відкладав до них візит. Слідчі ретельно спеціальною лампою просвітили мої руки і відібрані гроші та при понятих записали в акті вилучення, що на вилучених у мене коштах, на моїх руках, сумці і одежі слідів світіння індикаційного порошку при освітленні спеціальною лампою не було. Усе фільмували на відеокамеру. Слідчі перевірили у бухгалтерії відомості на мою зарплату, але відібрані гроші забрати не дозволили, а поскладали у непрозорі жовто-чорні пакети і пообіцяли віддати на експертизу. Потім дали підписати акт про вилучення моєї зарплати за лютий місяць, грошей, які я мав із дому, і позичених, не видали ні копії акта, ні розписки про відібрання у мене грошей. І ще там вказувалось, що пакети нібито були прозорі..."
Потім нашого героя один із правоохоронців повіз на своєму авто у прокуратуру Шевченківського району та перепоручив слідчому Броневицькому. Той проводив допит майже до другої години ночі. Проти Хорольського було висунуто звинувачення у хабарництві. Далі тривало досудове слідство. "Мене обурив той факт, що слідчий порушив проти мене кримінальну справу від 25 лютого 2009 р., хоча ще з 23 лютого я лежав у лікарняній палаті, - розпачає Юрій Хорольський. - Із їхніх слів виходить, що я отримував хабарі цілий місяць у лікарні, так? Копію звинувачення про порушення проти мене кримінальної справи на руки мені не дали. На дії слідчого я поскаржився у Шевченківський суд. 17 липня суд погодився відкрити провадження у справі на постанову слідчого (суддя Свірідова), 7 серпня відмовив (суддя Кавацюк), але визнав мене невинним. Згідно з рішенням суду, справу закрили, бо, як з'ясувалося, слідчий Броневицький ще 26 червня 2009 року відмовив у порушенні кримінальної справи проти мене, хоча ні суд, ні мене про це не повідомив. Але й після цього всього гроші ніхто не повернув".
Як розповідає лікар, в суді пояснили, що його гроші у тих, хто їх вилучив. Медик поїхав до слідчого Броневицького. Пан слідчий відказав, що гроші він віддав... до суду. Хорольський повернувся до суду. Розсерджені слуги Феміди відправили лікаря назад до слідчого. "Тоді Броневицький мені сказав: ось тутечки Ваші гроші, у мене в шафці, - скаржиться Хорольський. - А чого ж вони в шафці, якщо мають бути на експертизі чи повернуті мені?!" З квітня по жовтень включно лікар оббивав пороги усіляких поважних інстанцій, був в обласній прокуратурі, написав листа Президенту, Генеральному прокурору...
Упродовж допиту у поліклініці 1 квітня час від часу до кабінету заглядав стурбований ситуацією головний лікар Ігор Білавка. Його "Ратуша" попросила прокоментувати те, що сталося. "Це називається "беспрєдел", даруйте, не доберу відповідника в українській мові. У людини вилучили його зарплату і не повертають, куди він не звертається. У нас цей лікар на хорошому рахунку, тим паче, коли тривала слідча операція, він був на лікарняному".
А що ж каже прокуратура? Заступник прокурора Шевченківського району Олег Книш прокоментував ситуацію так: "Усе, що було вилучено, є речовими доказами і долучено до матеріалів справи. Повернути гроші ми можемо лише після рішення суду. Якщо ще не повернули, очевидно, досі немає остаточного вироку. Якщо ж справу вже закрили, людину виправдали, а гроші не повернули, суд упустив з виду цю частину, нехай скаржник звертається до суду в цивільному порядку. Мовляв, у мене вилучили, потім виправдали, а гроші не повернули".
Ірина ЮЗИК, фото Юрія ТКАЧЕНКА
P.S. У цієї історії виявився несподівано щасливий кінець. Коли матеріал був уже написаний, у редакцію завітав Юрій Хорольський. У нього була добра новина: минулого тижня у судовому порядку лікар таки домігся свого: слідчий Броневицький повернув вилучені "речові докази" - заробітну плату у розмірі 665 грн, 100 доларів і 50 позичених гривень. Пан Хорольський упевнений, що позитивно справа завершилася завдяки втручанню Секретаріату Президента України та Генеральній прокуратурі України. Вітаємо, пане Юрію! Як то кажуть, справедливість є, за неї варто боротися!
