Середа, 27 Жовтня

Петро ЛУЦИШИН: «Пандемія коронавірусу зупинила спекулятивні ціни на квитки»

Концертна сфера — одна з тих, яка дуже чутливо реагує на всі тони й обертони в суспільних навколокарантинних настроях. Про зміни, що відбулися в концертній галузі, «Ратуші» розповів засновник і директор концертної агенції «Lutsyshyn Promo», голова громадської організації «Міжнародна асоціація мистців» Петро Луцишин.

— Як Ви як організатор концертів сприймаєте ситуацію в галузі через понад рік після початку пандемії? 

— Нам не звикати. І хоч тепер ситуація з реалізацією заходів або їхнім прогнозуванням гірша, ніж торік, але є більше впевненості, як це робити. Крок за кроком, через часто змінювані карантинні обмеження, ми, як по мінному полю, організовували події, часто на свій страх і ризик. Почали працювати з кінця липня, фактично весь літній сезон, який раніше був сплячим, у новому форматі — концертів просто неба невеликої заповненості. Натомість раніше овпенейр сприймали як масштабний захід на понад 2000 учасників.

Організатори, артисти, технічне забезпечення отримали новий виклик. Експериментували з форматами концертів — авто, вертикальними, просто неба. Саме овпенейр-концерти стали найбільш вдалою формою для кількості понад 200 осіб. Так тривало до жовтня, тоді грянула нова хвиля. Можливість попрацювати з’явилася в грудні, у різдвяний період. Після невеликої перерви — активна робота в лютому: наша агенція організувала сім концертів, зібрала сім аншлагів. Після заходів до 8 березня — знову перерва.

На початок карантину івент-індустрія переживала пік. І в моїх проєктах, і в проєктах конкурентів була значна активність, заповнені зали, безліч планів. Усе відбувалося зі швидкістю, яку вже ставало важко контролювати. Тому не дивно, що початок карантину я сприйняв із певним полегшенням, хотілося відпочити. Якщо говорити з гумором, то я ніколи так не відпочивав з чистою душею, як у перші тижні карантину, адже розумів, що не працюю не лише я. Але згодом усі почали креативити, планувати проєкти. Різні сегменти індустрії йшли назустріч один одному. Ми об’єдналися з компанією «Promotions», щоб консолідувати сили. Зі всіма решта вели здоровий діалог, обмінювалися досвідом. У той час саме організатори, а не держава, напрацювали норми, за якими тепер працює івент-індустрія. З’явився новий формат роботи, який ще довго діятиме, — 50 відсотків наповнення залу. Це дало змогу правильно його вираховувати, будувати стратегію ціноутворення. Ціни на квитки, попри те, що їх удвічі менше, довелося знижувати. Крок назустріч зробили артисти. До початку карантину ринок був настільки перенасичений, що навіть існувала спекулятивність цін, деколи нелогічних, необґрунтованих, і все одно артисти були затребувані. Цей процес мало щось зупинити, і його зупинила пандемія коронавірусу. Крім того, пандемія дала змогу відкрити нові вектори руху. Ми взяли участь у грантових заявках, звернули увагу на Український культурний фонд. Зробили онлайн-проєкти пам’яті Мирослава Скорика за підтримки УКФ і місцевої влади, проект пам’яті Лесика Дацюка (гурт «Лесик бенд»). Артисти долучилися на добровільних засадах, але платити за онлайн-концерти люди не готові, і це логічно.

– Тобто після вимушених перерв люди знову охоче відвідують концерти?

– Люди нагулюють апетит. Але в нинішній ситуації, коли є велика тривожність, зростає захворюваність, навряд чи все ж думають про концерти. Спершу має настати фаза спаду захворюваності. Сподіваємося, що в травні ситуація буде більш-менш контрольована і нам вдасться нарешті провести концерти Оксани Білозір і Альоші, які переносимо вже понад рік.

– За час діяльності агенції Ви вивчали львівську публіку…

– Я львів’янин, але саме організація концертів дала мені змогу подивитися на мешканців міста збоку. Смаки львівської публіки відрізнялися і відрізняються від смаків решти регіонів. З появою українськомовних продуктів львівський музичний фасон буде лише утверджуватися. Львів сприймає українськомовний продукт, він першим готовий із ним познайомитися. Тому не всі артисти тут будуть виступати, не всі матимуть тут популярність. Дотичність до російського ринку — наріжний камінь, який відфільтровує. Наша мета — убезпечити Львів від українських артистів, які заробляли в Росії в час російсько-української війни.

– Як, за Вашими спостереженнями, артисти переживали цей період?

– Вони мусили поставити на паузу багато звичних для себе речей, які були в них на потоці. Думаю, їм жилося дуже непросто. Але, припускаю, ситуація спонукала їх до напрацювання нового матеріалу. Років за 5 ми, мабуть, почуємо від артистів, які саме проєкти запланували в час карантину. Артисти-професіонали не можуть сидіти без діла. Якщо не працюють на публіку, то творять нові композиції, роблять записи в студії, напрацьовують аранжування тощо. Думаю, що культурний фідбек, результат побачимо трохи згодом. Той, хто зараз посіє, має зібрати жнива вже після завершення карантину.

Розмовляла Наталя ДУДКО

Share.

Leave A Reply