Здавалося б, клієнт банку, а, тим паче, агент мав би бути добре проінформованим про умови надання кредиту, права та обов'язки клієнта та банку. Однак, на практиці все, як виявилося, по-іншому.
"Коли я оформляв кредит, мені усно розповіли про умови надання кредиту, а крім того, дали роздруковану на одній сторінці табличку з тарифами. Що ж до паперів, то самого договору, де письмово, на декількох аркушах розписані права й обов'язки клієнта та банку, мені не показували. І свого підпису я там, відповідно, не ставив".
Співпраця банку та студента тривала аж доки той не протермінував оплати: "Я прострочив оплату на два місяці, - розповідає студент. - Проти цього прострочення я не заперечую, воно виникло з моєї вини. Однак, за прострочення мені нарахували не 250 грн штрафу, відповідно до тієї інформації, яку я отримав, коли оформляв документи на відкриття карткового рахунку, а 500 грн. Я звернувся у відділення банку, аби мені пояснили цю невідповідність. Там мені пояснили, що у них були внесені зміни - штраф із 250 грн змінено на 500. Тоді я попросив, щоби мені дозволили ознайомитися з договором, адже до того моменту я його і не бачив. Мені дають договір, у якому штраф за прострочення змінено з 250 на 500. Однак, мене про зміни ніхто не попередив ані усно, ані письмово". Окрім того, як розповідає Павло, під час оформлення карткового рахунку, самого договору йому не надали. За словами пана Радкевича, його знайомі, зокрема, і ті, кого він, як агент, привів до банку, теж не бачили договору, і не були попереджені про зміни його умов.
"Нам для ознайомлення надали лише бланк на одному аркуші та одну сторінку з тарифами банку. Натомість на запитання, чому нам не давали для ознайомлення самого договору, працівники банку відповіли: "Ви цих паперів не просили". Та як ми могли їх просити, якщо не знали про їх існування?"
Аби перевірити слова Павла та побачити все на власні очі, автор цих рядків вирішила звернутися до відділення ПриватБанку на вул. Коперника і запитати працівників банку, яким чином можна відкрити картковий рахунок та отримати кредитку на незначну суму, приміром, як це зробив Павло, 200 грн.
"Аби отримати кредитку, потрібно мати ідентифікаційний код і паспорт, у якому датою народження мав би бути щонайменше 1985 рік", - розповідає працівник банку. Я намагаюсь сформувати якомога більше запитань - про відсотки, умови користування, можливості та відповідальність за невиконання умов банку. Працівник банку, пан Володимир Мандюк, на всі ці запитання відповідає та намагається пояснити на конкретних прикладах. Однак, попри його намагання, розумію я мало, а ще менше вдається відкласти в довгострокову пам'ять.
- Що треба зробити, щоб отримати кредитку? - запитую.
- Потрібно заповнити ось цей аркуш, - відповідає пан Володимир і подає мені двосторонній А4 - бланк для заповнення та ще один такого ж формату аркуш з тарифами.
- Тобто цього достатньо. Жодних інших документів для ознайомлення немає?
- Так, - упевнено відповідає працівник банку.
Я для певності перепитую, про те, чи немає ЖОДНИХ інших паперів для ознайомлення ще двічі. Мені відповідають, що немає. З цим іду додому, щоб уважно вивчити документи. На бланку для заповнення - низка граф на кшталт: ім'я, прізвище, по батькові, дата народження, дівоче прізвище матері, сімейний стан, освіта, адреса проживання, серія та номер паспорта. Під запитаннями знаходжу фразу "Я ознайомився(-лась) і згоден(-на) з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами банку, які мені надали для ознайомлення в письмовому вигляді".
Власне, в цій фразі знаходжу невідповідність. Адже жодних Умов і Правил надання банківських послуг мені не надали, навіть попри те, що я тричі перепитувала, чи є ще якісь документи чи папери для ознайомлення.
Звісно, можливо це недбалість працівника. Але, якщо вірити словам пана Павла (зрештою, як і моєму особистому прикладу), текст договору в банку таки НЕ НАДАЮТЬ. Або, можливо, надають, але не всім. А чому? Тут мені на думку спадає декілька варіантів. Перший - банк, або його працівники вважають, що мені не цікаво знати Умови та Правила (доволі дивна позиція, чи не так? Адже, в цих умовах, як-не-як, прописані мої обов'язки та мої права). Другий - банк вирішив економити папір (з одного боку, мене начебто поінформували усно про мої права і обов'язки, з іншого, сам текст Правил та обов'язків, який мені з якихось причин не надали, розміщений на 8 сторінках. Тож, сумнівно, що працівник банку зміг би розповісти всі Правила за тих кільканадцять хвилин, упродовж яких ми спілкувалися. Отже, банк, економлячи папір, порушує тим самим моє право як клієнта бути достатньо проінформованим. Третій варіант - недбалість (причому систематична, бо ж не я перша...) І четвертий варіант, який спадає мені на думку, мене не інформують, бо, такий стан речей ВИГІДНИЙ банку (або його окремим працівникам), адже цілком ймовірно, що в банку розуміють, коли я ознайомлюся з повним пакетом документів, то можу не укласти з банком договір, адже зрозумію, що невиконання їх умов може спровокувати чималі матеріальні збитки...
Коли я прийшла в банк вдруге і запитала працівника банку, де ж оті Умови та Правила надання банківських послуг, які мали би бути надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді, папери мені таки роздрукували, хоч і не державною мовою.
"Ратуша" звернулася за коментарем щодо ситуації, що склалася, до Західного Головного Регіонального Управління "Приватбанку", де кореспонденту пояснили, що всі коментарі надає виключно Головний офіс організації. Однак і там ситуацію не прокоментували.
Коментар головного координатора ГО "Вартові закону" Олексія Верєнцова
Згідно зі ст. 11 Закону "Про захист прав споживача", у разі придбання продукції у кредит договір про надання споживчого кредиту укладають між кредитодавцем і споживачем, відповідно до якого кредитодавець тобто банк надає кошти у кредит або бере зобов'язання надати кошти для придбання продукції, а споживач зобов'язується їх повернути разом із нарахованими відсотками. Перед укладанням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про істотні умови кредиту. У четвертому пункті 11-ї статті йдеться про те, що договір про надання споживчого кредиту укладають у письмовій формі, один із оригіналів якого передають споживачеві. Обов'язок передачі одного з оригіналів договору споживачеві покладено на кредитодавця. Тобто те, що договір людина отримала і підписала, має довести банк. Окрім того, стаття 1055 Цивільного кодексу України встановила, що кредитний договір укладають у письмовій формі. Натомість, кредитний договір укладений із недодержанням письмової форми є нікчемним. Тобто, якщо банк не доведе, що він передав людині примірник договору, вважатимуть, що договору нема. Крім того, стаття 207 Цивільного кодексу встановила вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто, якщо банк ознайомив людину з умовами договору і взяв у них розписку про те, що з "умовами договору ознайомлений", він зробив те, що вимагає стаття 11 Закону "Про захист прав споживачів". Він людину ознайомив. Після того людина має підписати цей договір, обов'язково отримати примірник договору і поставити свій підпис, на підтвердження того, що вона його отримала. Якщо ж банк не доведе, що людина отримала цей примірник, кредитного договору нема, і банк не має права вимагати в людини сплати відсотків і штрафних санкцій. Єдине, що людині доведеться повернути, - гроші, які вона отримала у банку. Адже, якщо договір визнано нікчемним, сторонам належить повернути те, що вони набули, тобто людина повертає позику без відсотків і штрафних санкцій.
В 11-й статті 5-й частині Закону "Про захист прав споживачів" йдеться про те, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Зокрема, несправедливими умовами є ті положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Договір із несправедливими умовами підлягає розірванню, і він є нечинним. Тобто, збільшення штрафних санкцій є несправедливою умовою, тому договір може бути розірваний.
Окрім того, деякі банки вдаються до таких напівзаконних дій як, до прикладу, погашення першочергово штрафу, хоча людина перераховує гроші на погашення кредиту. Наприклад, якщо людина не сплачує вчасно певну суму боргу, на неї нараховують штрафні санкції. А коли людина сплачує борг, банк із цих грошей гасить суму штрафу, а потім, якщо залишаються кошти, то кредит. Тож, людина сплачує лише штраф і в наступному місяці в неї знову прострочений борг, відповідно, сума належна до сплати після першого прострочення збільшується в два рази.
Наталя АМСТЕРДАМ
