Вівторок, 27 Жовтня

Провалена всеосяжна тиша

Можете не вірити, але іноді мені буває нашого Гаранта-невдаху аж шкода. День у день він усе більше стає схожий на героя анекдоту, до якого взагалі були неприхильні жінки. Врешті він вирішив подолати свої комплекси, передзвонивши на «секс по телефону». Ви не повірите, але почувши його голос, дівчина на лінії сказала: «Перепрошую, але в мене сьогодні болить вухо…»

Усі спроби Зе-президента зреалізувати обіцяну своїм виборцям байку про «швидке закінчення війни» («це ж бариги наживаються на крові») зазнали нищівної невдачі. Спочатку наївний криворізький хлопчик віддавав ворогу не ним відвойовані й политі кров’ю бійців ЗСУ та добрбатів території, взамін нічого не отримуючи. Потім проводив обмін «всіх на всіх», віддаючи Росії «беркутню» і свідка у справі збитого «Боїнга» (про «всіх» теж не йшлося). І врешті тристоронньою контактною групою з ворогом було досягнуто епохальної домовленості про повний і всеосяжний режим тиші, який, на переконання Зе і його почту, мав відновити на Донбасі благодать… Цю домовленість навіть зазвали «проривом у Мінському процесі».

Про що домовились?

Відповідно, з 27 липня, згідно з цими заходами, повне і всеосяжне припинення вогню на Донбасі з понеділка передбачає:

– заборону на наступальні та розвідувально-диверсійні дії, а також заборону на використання будь-яких видів літальних апаратів;

– заборону на застосування вогню, зокрема й снайперського;

– заборону на розміщення важкого озброєння в населених пунктах та їхніх околицях, насамперед на об’єктах цивільної інфраструктури, серед іншого — школи, дитячі садки, лікарні та приміщення, відкриті для громадськості;

– ефективне застосування дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню та повідомлення про них координатора ТКГ, який повідомляє про це всіх її учасників;

– створення та залучення координаційного механізму з реагування на порушення режиму припинення вогню за сприяння Спільного центру з координації та контролю сторін (СЦКК) у чинному складі;

Вогонь у відповідь у разі наступальних дій (спроб змінити позиційне розміщення військ) допускається тільки в тому разі, якщо він відкритий за наказом відповідного керівництва Збройних сил України та керівництва збройних формувань ОРДЛО після безуспішної спроби використовувати вищезгаданий координаційний механізм.

В ОБСЄ підкреслили, що вищезазначені заходи не можуть бути повністю або частково дезавуйовані ніякими іншими наказами, в тому числі секретними.

Українські військові добре пам’ятають, як у  2017-18 роках у районі проведення ООС діяло так зване «хлібне перемир’я» — на період збору врожаю, але і його бойовики традиційно зривали. Така ж доля була уготована «весняному», «шкільному» і «новорічному» перемир’ям. Тобто ілюзій ніхто не мав. Адже це вже більш ніж двадцята за ліком подібна домовленість про повне та всеосяжне перемир’я на лінії розмежування на Донбасі з початку війни у 2014 році. Жодна з них так і не привела до реального припинення вогню. Також, уже традиційно, подібний крок наштовхується на спротив з боку патріотично налаштованої частини українського суспільства. Так, увечері понеділка, 27 липня, біля офісу президента України у Києві пройшла акція протесту. Її організатори наполягають: оголошуючи перемир’я, українська влада погодилася позбавити бійців ООС права відкривати вогонь у відповідь та вести розвідку, що може стати кроком до «поразки у війні».

Усі (окрім Зеленського і К) розуміли, що ці «домовленості» — це звичайний фейк, і протримаються вони щонайбільше кілька діб, поки противник перегрупується. Але навіть скептики помилялись — ВСЕОСЯЖНА тиша не протрималась і … кількох годин!!!

«Мінський прорив», який переріс в обстріли

Не відкладаючи на «потім», бойовики уночі 27 липня  обстріляли позиції Збройних сил України на Донбасі — це відбулося відразу після оголошення після початку режиму «повної та всеосяжної тиші».

Зокрема, Головнокомандувач Об’єднаних сил генерал-лейтенанта Володимир Кравченко на брифінгу 27 липня, в штабі ООС заявив: «На жаль, о 00:20 — 00:45 противник із тимчасово непідконтрольної Ужівки відкривав вогонь по позиціях українських воїнів біля Водяного — був обстріл підрозділу 36-ї окремої бригади морської піхоти зі стрілецької зброї, ручних протитанкових гранатометів і великокаліберних кулеметів». За словами Кравченка, українські Збройні сили на обстріл не відповідали.

Ще один обстріл зафіксували близько 9-ї ранку у смузі відповідальності 79-ї бригади біля Новомихайлівки — окупанти за допомогою ручних протитанкових гранатометів зробили три постріли і встановили три міни ПОМ-2.

Можна сміливо вангувати: після цього «примусу до миру» наші бійці масово гинутимуть від нововстановлених мін («це не нова — це вже давно»), нічних пострілів невідомих снайперів («уночі свої закони») і потраплятимуть у полон через дії рашистських ДРГ («самі винні, бо зайшли в «сіру зону»). Щоб залякати командний склад, «зелені миротворці гнізда Сивохи»  будуть нещадно карати всі випадки бойового спротиву українських військових, показово караючи батьків — командирів ЗСУ. Боягузство стає чеснотою, а зрада — нечуваним подвигом…

Зеленському натякнули, що він — усе-таки «лох»?

Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив ТАСС, що Росія не може гарантувати дотримання режиму припинення вогню на Донбасі, тому що не є учасницею конфлікту! «На рівні «нормандського формату» (закріпити цю домовленість) — це одна справа, а будь-які гарантії з боку Росії, в цьому випадку, не думаю, що про це можна говорити, тому що Росія не є учасником конфлікту на південному сході України».

Експрезидент України Леонід Кучма несподівано заявив, що … припиняє свою роботу на посаді голови української делегації в тристоронній контактній групі, чим теж продемонстрував Зеленському своє ставлення до подальших переговорних перспектив.

Жертва на низькому старті

Здається, Зеленський ще не усвідомив: його ВЖЕ ЗЛИВАЮТЬ. Це роблять ті, хто й просунув його відпрацьованими технологіями на цю посаду разом зі своїми союзниками. Невдалий всеосяжний мир — лише одна з ланок цього тектонічного процесу. Руйнація економіки, падіння міжнародної підтримки, деморалізація ЗСУ, нівелювання інституту президента діями «луцьких псевдотерористів», постійний хаос і треш у внутрішній та зовнішній сферах діяльності, повне узалежнення від політики путінської Росії. Найсмішніше, що ті, кого він вважає своїми «смотрящіми» за регіонами, — теж не його люди. Нині Зеленському страшно, і цей страх має під собою вагомі підстави — він зайшов не в свою гру і сів на чуже місце. Сьогодні куратори лише дебатують питання, КОЛИ і яким чином зробити цю дрібно-сакральну жертву — прибрати набридлу ВСІМ зелену нав’язливу муху.

«Мир — це лише ілюзія наших рабів»

Усе це починає мимоволі скидатися на істерику. Ті, хто ще недавно думав, що «главноє — пєрєстать стрєлять!», починають потрошку усвідомлювати, що ще б було незле почати потрошку думати… Гарно охарактеризував ситуацію, яка нині склалася в державі, відомий львівський волонтер Андрій Мальків: «Тепер, на сьомому році війни, на фронт підуть ті, яким на її початку було лише по 10-11 років… А ще через 7 років в окопах діти змінять батьків… Визвольна війна ніколи не закінчується миром… Вона просто не матиме кінця доти, доки ворог живий і нерозбитий… Тому що з того боку теж ростуть нові покоління… І вони також будуть ворогами… І вони теж прийдуть убивати… Тому мир неможливий… Мир — це лише ілюзія… Раби мріють про рабство, замасковане під мир… Перемога — єдиний шлях до закінчення визвольної війни… Іншого шляху для збереження держави немає».

Микола САВЕЛЬЄВ

Share.

Leave A Reply