Середа, 20 Жовтня

Психологічний агресор: бій з енергетичними вампірами

«Той, хто зіпсував вам настрій, зробив ось що: підвищив рівень гемоглобіну і адреналіну — поки ви сердилися. І різко знизив — коли ви відчули депресію і втому. Змусив ваш шлунок виробляти роз’їдаючий сік. Викликав спазм капілярів. Порушив обмінні процеси. Фактично, цей персонаж вас побив — точно такі речовини, як при побитті, надійшли в кров. Якщо ви швидко прогнали нахабу, постаралися забути про нього — з вами нічого страшного не станеться. Якщо довгий час терпіли і далі спілкувалися — це недобре для здоров’я. Небезпечно», – запевняють класики психології.

Фактично, багато людей живуть у стосунках із симптомами такого регулярного психологічного „побиття”. І це не обов’язково грубощі чи лайка. Знецінення, постійні зауваження, підсміювання, «критика заради блага»… Якщо це діється в сім’ї, то, начебто, й поскаржитися комусь незручно. Бо ж не б’є. Не зраджує. Заробляє. Бо є спільні діти. «Ще гірші бувають. Он у Галини чоловік наліво ходить, а в Марини — руки простягає, а в Василини взагалі чоловіка нема», — розраджують доброзичливці. «Сама винна (сам винен), спровокувала (-в)», — підкидає галузку у вогонь свекруха чи теща.

Як протидіяти психологічному агресору, чи краще з такими людьми одразу розривати контакти? Якщо все-таки вирішили зберегти стосунки — як не стати в позицію жертви? Як батькам не виховати психологічного насильника? Про це ми поговорили з психологинею, психотерапевткою Оксаною МЕДВІДЬ.

— Чи, з Вашого досвіду, побільшало випадків психологічного насилля з початком карантинних обмежень?

— Скажу, що звернень до мене, як до психотерапевта, не побільшало із запитами психологічного насилля. Але в самій роботі з клієнтами ми стикаємось із цим явищем. Часто клієнти навіть не думають, що крик, образа, маніпуляція, безпідставні звинувачення, викликання почуття провини — це і є психологічне насилля.

— Хто більше потерпає від психологічного насилля — чоловіки чи жінки? Чи взагалі є чоловіки, які звертаються по допомогу через психологічне насилля дружини?

— Зазвичай від психологічного насилля потерпають більше жінки, ніж чоловіки. Чоловіки до мене зверталися, хотіли записатися на сеанс, але скасували. Це для них достатньо непросто — йти з таким запитом, і теж до жінки-психотерапевтки.

— Як зрозуміти, що стосовно Вас чинять психологічне насилля? Які слова, дії можна вважати «першими дзвіночками», що перед Вами майбутній «психологічний агресор»?

— Спершу визначімо, що таке психологічне, або ще називають емоційне, насилля. Це приниження чи/і знецінення, свідоме ігнорування потреб та почуттів іншої людини.

Коли нас постійно ображають, говорять, що ти нічого не можеш, що в тебе нічого не вдасться, що ти не вартий(-а), що тебе ніхто не візьме заміж чи ніхто не захоче з тобою одружитися і т.д. Коли контролюють кожний крок та кожну сферу, заходячи у приватні листування, соціальні мережі, електронну пошту. Ігнорують та відмовляються спілкуватися, як спосіб покарання. Забороняють спілкуватися з друзями та рідними.

— Енергетичні вампіри — таке інколи ми говоримо, спілкуючись із деякими неприємними людьми. Як цих людей можна назвати з погляду психології?

— У теперішньому часі енергетичними вампірами називають токсичних людей, від яких втомлюєшся через десять хвилин. Ці люди люблять посперечатися, вони налаштовані на негатив, розказують лише про себе та свої проблеми, нав’язливі. Таких людей можна визначити навіть на рівні відчуттів, коли від спілкування з ними Ви втрачаєте сили. Краще триматися подалі від таких людей, щоб зберегти своє психологічне здоров’я.

— Хто такі перверзні нарциси, психопати (соціопати)? Чим вони небезпечні для людей, які поряд?

— Якщо говорити психоаналітичною мовою, людей можна поділити на 9 типів організації особистості:

  1. Психопатичні (асоціативні) особистості.
  2. Нарцистичні особистості.
  3. Шизоїдні.
  4. Параноїдні.
  5. Депресивні і маніакальні.
  6. Мазохістичні.
  7. Обсесивні і компульсивні.
  8. Істеричні.
  9. Дисоціативні особистості.

Розпочнемо із психопатичних особистостей (надалі: психопати). Психопатами можуть народитися, успадкувати це на генетичному рівні, і можна ними стати впродовж життя. У літературі згадується, що дитинство у таких людей було наповнене почуттям небезпеки та хаосу. Часто у таких людей було жорстоке виховання, потурання слабкостям та зневага. Найчастіше мама слабка, депресивна чи мазохістична. А батько — імпульсивний, непостійний чи садистичний. Якщо хтось із батьків, або обоє, були залежні від алкоголізму чи наркоманії. Часті переїзди, втрати чи сімейні розлучення також можуть спричинити становлення такої особистості. Ще такою причиною може бути те, що у дитинстві хтось не отримував емоційної підтримки, батьки не вміли цього давати, а дитина взамін обмежувалась матеріальним.

У дорослому житті психопати тяжко розуміють почуття і формулюють емоції, їхній рівень контролю афекту завищений. Тому часто злочинцями стають саме психопати. Переважно вони вплутані в махінації та афери, і це є їхнім показником успіху. Властивий метод психологічного насилля для цих персоналій — пряме використання інших людей.

Нарцистичні особистості живуть заради підтримки своєї самооцінки. Вони відчувають дефіцит, ніби їм щось у житті бракує. Переймаються тим, як вони виглядають в очах інших, а внутрішньо можуть відчувати себе фальшивими. Нарцистичні особистості (надалі: нарциси) часто відчувають внутрішню пустоту. Їм сильно притаманні постійний страх та сором. Таку особистість можуть виростити батьки, які вихваляються власною дитиною, її талантами та досягненнями. Вони не люблять дитину за те, що вона є, а за те, що вона зробила.

Визначити не спеціалісту, що людина є психопатом, дуже важко. Вони вміють так «обкрутити» того, хто поруч, втертися в довіру, стати справжнім другом. Лише багато років може знадобитися аби зрозуміти, що це все, що відбувалося, фальш та постійна маніпуляція.

Нарцистичні особистості зустрічаються нам часто, ми теж маємо цю «здорову» чи «не здорову» сторону. Вони менш небезпечні, ніж психопати.

— Коли така людина провокує на негативні емоції, сльози, як найкраще зреагувати, щоб зберегти нерви, не «залипнути» глибоко у відчай, сварку?

— Визначити справжність таких почуттів у психопатів майже нереально, бо вони самі не вміють розрізняти. У нарцисів буває по-різному. Насправді, залежно хто ці люди для Вас. Якщо це близькі люди, то реагуйте спокійно, врівноважено, стараючись заспокоїти людину і не розвивати сварку.

— Чи можна виправити людину, яка регулярно знецінює свою «половинку», говорить грубощі, а коли партнер(ка) виходить із себе, каже, скажімо: «Ти істеричка (істерик), робиш проблему ні з чого»?

— Ну, виправити точно неможливо нікого, навіть і не бажано це робити, бо тоді сама людина втратить себе. Спершу спробуйте донести партнеру, що для Вас це неприємно, що Вам боляче від цих слів. Про це варто говорити, коли всі спокійні, будувати діалог. Якщо не вдається про щось домовитися удвох, спробуйте піти на сімейну психотерапію. Якщо і тут не буде результату — вирішувати, звісно, людині, але таке спілкування завжди міститиме психологічне насилля.

— Чи можна сказати, що причиною психологічного насилля є якісь психологічні проблеми, травми, комплекси агресора?

— Звичайно, що так. Все, що з нами відбувається, це наслідок наших генів та нашого виховання, вплив середовища та життєві обставини. Дуже добре можна спостерігати, скажімо, психотиків та нарцисів. Тому я рекомендую батькам ще до народження дитини цікавитися психологією виховання. Звичайно, ідеальних батьків не буває, але потрібно старатися не травмувати власну дитину, бо це буде відображатися у дорослому житті.

— Людина не просить вибачення — це нормально?

— Людина, яка ніколи не вибачається, раптом не почне вибачатися. І навіть, якщо Ви «виб’єте», чи буде це щиро? Чи принесе Вам полегшення? Не думаю! Мабуть повторюсь, що тільки внаслідок довгого, багаторічного діалогу можна пояснити, наскільки це важливо вибачатися перед іншою людиною, якщо помилився, завинив чи зробив боляче. Також своїм прикладом можна цього досягти. Стосунки — це завжди важка праця, і на це потрібно багато терпіння, сили та мужності.

— Чи часто трапляється в сім’ях так званий «стокгольмський синдром», коли жертва має сильний емоційний зв’язок з агресором?

— Я би не назвала це «стокгольмським синдромом». Це називається співзалежними стосунками. Коли розписані ролі жертви та тирана. Час від часу ці ролі можуть змінюватися. І з тими ролями всім зручно і від них важко відмовитися, навіть якщо людина завжди відчуває на собі як психологічне, так і фізичне насильство. Тому часто ми бачимо випадки, коли жертва регулярно повертається до агресора.

Розмовляла Світлана ПАВЛИШИН

Позаяк в інтерв’ю ми переважно зачіпали такі типи організації характерів, як психопатичний і нарцистичний, то «Ратуша» вирішила ознайомити читачів з іншими психотипами, які були окреслені в інтерв’ю тільки пунктиром:

Те, що на споді

Істеричні особистості

Люди з істеричною структурою особистості характеризуються високим рівнем тривоги, напруження і реактивності — особливо в міжособистісному плані. Це сердечні, “енергійні” і інтуїтивно гуманні люди, схильні потрапляти в ситуації драми та ризику. Іноді вони настільки потребують хвилювань, що переходять від однієї кризи до іншої. Через високий рівень тривоги і конфліктів, від яких вони страждають, їх емоційність може здаватись оточуючим поверхневою, штучною і перебільшеною.

 Депресивні особистості

Депресивні люди переживають те, що втрачене або розвалене, як частину самого себе. Люди з депресивною психологією вважають, що в глибині своєї душі вони погані. Вони звинувачують себе в егоїстичності, марнославстві, гордості, агресії, заздрості та пристрасті. Дуже часто депресивні люди дають раду зі своєю психодинамікою завдяки тому, що допомагають іншим, альтруїзму.

Маніакальні особистості

Манія —це зворотна сторона депресії, полярна протилежність. Гіпоманіакальна людина енергійна, має гострий розум та перебуває в доброму настрої, вона має грандіозні плани, прискорене мислення, вона постійно на “висоті” поки не настане виснаження. Маніакальні люди відрізняються високою енергійністю, мобільністю, здатністю легко переключатися з одного на інший вид діяльності та високою комунікабельністю. За допомогою особливого почуття гумору вони можуть перетворити будь-яку серйозну справу чи розмову на посміховисько. Негативні емоції проявляються у таких людей не як сум чи розчарування, а як гнів, інколи у формі раптового непереборного вибуху ненависті.

Шизоїдна особистість

Зовнішній світ вони сприймають, як простір, наповнений загрозливими його небезпеці і індивідуальності сил, які здатні «поглинути» його. Тому вони наповнені тенденціями до втечі від фізичного матеріального світу у власні фантазії, в яких вони знаходять спокій і комфорт. Їх вважають м’якими і спокійними людьми. Хоча ці риси співіснують у них з любов’ю до фільмів жаху і апокаліпсису,

Параноїдна особистість

В художній літературі чудово зображений збірний образ колекціонера дрібних образ; несправедливостей, ханжі, ревнивого чоловіка, сутяги. В різного роду ситуаціях вони відчувають себе такими, яких використовують в чужих інтересах, зрадженими або ображеними. У них є такі риси, як підозріливість, брак почуття гумору і грандіозність.

Share.

Leave A Reply