вчинків Володаря (у минулому - Володі), його роздуми про систему комуністичну і ринкову ("тільки уяви, що дасть нашій державі, коли ми уникнемо пасток комунізму і капіталізму"), про свободу і гроші, про психологію радянської людини після розвалу імперії.
Автор вводить у світ свого роману дуже конкретні львівські об'єкти (кав'ярні, казино, готелі), у яких триває буття його героїв, описує впізнаваних персонажів української політики ("Натомість вона була "популісткою". Вона прагнула, щоб сильні та заможні поділилися своїми статками та владою з народом. Як часто казав Володар, "вона хотіла, щоб слабкі маси контролювали сильних, еліту"). Зокрема, Ісуса з каплиці Боїмів описує так: "...Його тіло повне, але сильне, прикрите лише пов'язкою довкола стану. Він сидить на камені прямокутної форми, однією рукою підтримуючи голову, а другу поклавши на коліно. З голови у нього стремлять гострі спиці - ніби роги бика, що готовий боронитися від нападу. Дерев'яний хрест стоїть поза ним -так, наче не має до нього вже жодного стосунку. Загалом, цей Ісус скидається на римського гладіатора, який відпочиває після важкої боротьби. Це вже не Ісус, що входив до храму виганяти фарисеїв за те, що молилися до Золотого тельця. Це, радше, розчарований чоловік, який намагався виконати місію, покладену на нього Отцем, але зазнав повне фіаско. І те, що він бачить згори - там, унизу - живий приклад цього".
"Володар" - історія, сповнена інтриг, розслідувань, небезпек, кохання, розчарувань. Хепіенд цієї історії, хоча з певного моменту передбачуваний, доречний - не тільки з погляду сюжету, а й з проекції української нинішньої ситуації...
Вірити чи не вірити щирості багатих, які заробили свої мільйони в час, коли "обман, перестрілки, під-лаштовані аварії, вбивства серед білого дня... були нормою життя, виживанням найсильніших у буквальному сенсі", а тепер хочуть "позбутися кримінального тавра і бандитів, які на них працювали" - цей вибір автор залишає за читачами.
Наталя ДУДКО
