Четвер, 28 Березня

Шевченківська премія і скандали

У 2023 році вперше в історії Шевченківської премії 9 березня, в день народження Тараса Шевченка, не оприлюднили імена лауреатів та не опублікували відповідний указ президента, яким, власне, і оголошують результати. Натомість пресслужба Зеленського поширила новину про його зустріч із діячами культури та мистецтва з нагоди 209-ї річниці дня народження Шевченка, повідомляє «Українська правда».

   10 березня голова Шевченківського комітету Юрій Макаров опублікував у своєму фейсбуку пост про те, що номінації вирішили доповнити додатковим конкурсом “За внесок у перемогу” і оголосити раніше визначених лауреатів та нових разом 22 травня, в день перепоховання Кобзаря. На Макарова та комітет загалом виник шквал критики і від представників мистецької спільноти, і від користувачів соціальних мереж.

Наступного дня, 11 березня, Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка все-таки оприлюднив заяву, в якій назвав імена лауреатів 2023 року. Втім, переможців назвали лише у частині категорій, а на сайті президента указ, яким і оголошують переможців, так і не з’явився.

У розмові з УП.Культура Юрій Макаров розповів, що не знає, чому Офіс президента так і не опублікував указ про лауреатів Шевченківської премії 2023 та коли саме таке рішення було прийнято в офісі Зеленського.

Список переможців премії у 2023 році:

література: Катерина Калитко – книга поезій «Орден мовчальниць»;

літературознавство і мистецтвознавство: Михайло Назаренко – книга «Крім “Кобзаря”. Антологія української літератури. 1792 –1883»;

публіцистика, журналістика: Віталій Портніков – публіцистика 2017 – 2022 років;

музичне мистецтво: Тарас Компаніченко, Сергій Охрімчук, Северин Данилейко, Ярослав Крисько, Максим Бережнюк – гурт «Хорея Козацька», аудіоальбом «Пісні Української революції»;

кіномистецтво: Ірина Цілик (режисерка) – фільм «Земля блакитна, ніби апельсин».

Після оголошення лауреатів виник ще один скандал. Один із переможців, а саме Михайло Назаренко нібито ще у 2021 році видавався у росії. Крім того, він був залучений до перекладу книг російською, пише «Ґрунт». У комітеті поки ніяк не прокоментували ситуацію. Від коментарів утримується і сам лауреат, зазначає «Заборона».

12 березня Юрій Макаров пішов у відставку з посади голови Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка. Про своє рішення Макаров повідомив у своєму фейсбуку: “На жаль, бажання віддати шану тим митцям, які піднімають українську культуру на принципово новий рівень, залучають до неї наших героїчних вояків і мешканців звільнених територій, просувають країну в світі, наштовхнулося на агресивне нерозуміння. Чимало шанованих представників мистецької спільноти й небайдужих громадян сприйняли цей крок як політичну спекуляцію, намагання влади призначити “своїх” висуванців або применшити вагу вже визначених лавреатів. Мої спроби пояснити своє бачення, відкоментувати реальний хід подій ба навіть виправдовуватися, чого я страшенно не люблю, не було почуто. Активна частина суспільства переконана, що я виконую чиєсь замовлення, “відпрацьовую”, “прогинаюся” і т. ін. Для мене це новий досвід, який я не хотів би пережити знову”.

Він додав, що його “особистий вчинок не знайшов підтримки серед моїх колег, членів Комітету з Національної премії, які вважають, що він призведе до девальвації найвищої державної нагороди, підірве довіру до неї”.

“Висловлюючи свою повагу й вдячність колегам, з якими ми плідно працювали останніх чотири роки, змушений зазначити, що категорично не погоджуюся з ними. Тим не менше, оскільки я мимоволі виступив “збудником” нікому не потрібних конфліктів у команді й, на жаль, значно ширше, обурення небайдужих громадян, після довгих роздумів не бачу іншого виходу, як скласти з себе повноваження голови й члена Комітету з національної премії імені Тараса Шевченка”, – підсумував Макаров.

Раніше Юрій Макаров в інтерв’ю на “Єдиному Телемарафоні” заявив про рішення піти у відставку: “Я цю кашу заварив і маю нести відповідальність. Якщо я подам у відставку з цієї посади, я думаю, що це буде правильно”.

Голова Комітету також уточнив, що не знав, що Указ Президента про переможців Премії має бути лише один: “Якщо ти хочеш, щоб це була Шевченківська премія – то указ про Шевченківську премію 2023 року може бути один. Це елементарно, але я про це не знав. Члени комітету в своїй більшості мою ініціативу не схвалюють. З 16 людей мінімум 12 категорично проти, і не мають наміру брати в цьому участь. Вони вважають, що це девальвація премії, неправильна процедура”, – пояснив Макаров.

   Письменник, перекладач Тимофій Гаврилів вважає, що Національна премія імені Тараса Григоровича Шевченка – рудимент нашого тоталітарного минулого і до Шевченка має насправді малий стосунок. На його думку, нагороду потрібно реформувати: відмежуватися від її тоталітарного минулого, докорінно змінивши її, відсікши все, що досі робить її колгоспно-радянською. Для цього треба, вважає Тимофій Гаврилів, «зберегти одну-єдину номінацію, «художня література», а можливо, й лише «поезія». Присуджувати винятково за неповторний голос, за творчий пошук, за новаторство, за вміння висловити те, що так ніхто ще не висловлював. Решту номінацій раз і назавше скасувати. Що робити іншим формам літератури – роману, оповіданню, новелі? Що робити, врешті, іншим мистецтвам? Не впадати в розпач. Маємо досить романістів. Маємо прекрасні імена, якими можемо назвати премію за найкраще оповідання, найкращу новелу. Маємо досить художників, композиторів, архітекторів, театральних діячів, чиїми іменами можемо назвати відповідні премії. Таке роззосередження внеможливить, зокрема, й узурпацію, диктат і нав?язування. Не може умовний Юрій Макаров чи не Юрій Макаров і гуртик спільників визначати найвартісніший художній текст, найвартіснішу музичну композицію, найвартіснішу театральну виставу, найвартісніший балет тощо. Далі. Таку зреформовану Національну премію імені Тараса Шевченка присуджуватиме комітет, до якого входитимуть потужні поети, потужні літературознавці, потужні критики, представники різних спілок, середовищ, естетичних уподобань».

Тимофій Гаврилів переконаний, що нинішній склад комітету «не те щоб провалив реформу, а й не прагнув її»: «Змінилися лиця, не змінився алгоритм. Діяльність нового комітету почалася з маніпуляцій, зокрема грубих порушень чинних норм і процедур замість їхньої зміни, і маніпуляціями продовжується. Під тиском дедалі прискіпливішої суспільної уваги комітетники змушені лавірувати, прикриваючи нікудишніх своїх фіговими листочками чогось вартіснішого й консенсуснішого / компроміснішого. Так не має бути. Так не має бути ні в принципі, ні з огляду на те, що в цей час гинуть люди – на фронті, від обстрілів. Бодай з поваги до них, якщо вже без поваги до себе. Сьогодні діяти так само (і ще гірше), як діяли попередники, сприймається стократ аморальніше, ніж у мирний час. Й останнє: в нас не спрацьовує ротаційний принцип, у жодній сфері, в жодній ланці. Цей склад комітету мав давно скласти повноваження. Не треба прикриватися війною – це огидно».

Підготувала Наталя БОРИСЛАВСЬКА

Фото REUTERS/Gleb Garanich

Довідка. Шевченківська премія – найвища творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва в Україні. Премію вручають із 1961 року до дня народження Тараса Шевченка, який відзначають 9 березня. Вручають її в семи номінаціях: література, музичне мистецтво, театральне мистецтво, кіномистецтво, візуальне мистецтво, публіцистика та журналістика, літературознавство та мистецтвознавство.

Share.

Leave A Reply