Щастя, яке ви можете спланувати
Слово «щастя» так надмірно використовують, що воно майже втратило значення. Можливо, вам теж резонують ці слова сучасного філософа Мартіна Селіґмана, які цитують Роман Пурій та Уляна Лущ у своїй книжці «Планування щасливого життя» (видавництво «Літопис»)? Можливо, ви з усіх сил женетеся за щастям або втратили надію його відчути/відшукати? Або належите до тих, кому, як в опитуванні Українського інституту дослідження щастя, проведеного під час весняного коронавірусного карантину, важко відповісти, чи вони щасливі? А може, ви справді щасливі або у вас є ілюзія щастя?
Засновники Українського інституту дослідження щастя Роман Пурій та Уляна Лущ пропонують покроковий алгоритм, як зробити своє життя щасливим. Окрім книжки «Планування щасливого життя», вони підготували однойменний онлайн-курс.
П’ять насичених модулів (кожен тривалістю приблизно пів години), тести на засвоєння матеріалу та практичні завдання, спрямовані на розвиток здатності бути щасливим. Адже, наголошують автори, щастя — компетентність, яка потребує відповідних знань, умінь та навичок, а також цінностей та способів мислення.
«Життя непросте, але дуже просте, коли знаєш, як воно влаштоване. Знання спрощують життя. Менше проблем, коли розумієш, що коїться довкола тебе, куди тобі рухатися і що робити», — каже Роман Пурій. Як резюмують автори, знання нам потрібні, щоб усвідомити себе в стані щастя, знати, що ти щасливий. Відповідні вміння та навички вчать щодня переживати та підсилювати свій позитивний життєвий досвід. Завдяки цінностям можемо сформувати власний життєвий проєкт, а відповідний спосіб мислення дасть змогу концентруватися на позитивних спогадах із минулого і планувати щасливі події майбутнього.
Програмний постулат, до якого апелюють автори, звучить так: щасливим можна бути завжди, навіть коли ви переживаєте негативні емоції та перебуваєте в несприятливих обставинах. Постійно почуватися щасливим, на їхню думку, дає змогу філософія евдемонізму (яка передбачає наявність мети та її досягнення), поєднана з елементами гедонізму — більш звичної для сучасного світу концепції насолод.
«Гедоністичне задоволення — природне, тілесне, і діти намацують його самі. Виховання полягає в тому, щоб навчити їх отримувати евдемоністичне задоволення, показати альтернативні, соціально корисні варіанти отримання доз «гормонів щастя» — ендорфінів, дофаміну, серотоніну. Суспільство, школа мають вчити дитину одержувати задоволення від соціально корисної діяльності», — зазначає Роман Пурій.
Свою концепцію щастя Уляна Лущ та Роман Пурій базували на дослідженнях з філософії, нейропсихології, анатомії та фізіології мозку (зокрема про функціонування центру задоволення та центру мотивації), фізіології, ендокринології, культури харчування (дієтології), фармакології, психології, педагогіки, економіки, соціології. «Ми працюємо над концепцією міста щасливих людей, коли окремі групи мають спільні цілі, причетність до більшої групи, спільні здобутки, колективні інтереси, рух вперед, досягнення, і від цього — щастя, — розповів Роман Пурій. — Наступний крок — мотивувати владу усувати чинники, які роблять людей нещасними, і надавати їм більше можливостей реалізувати своє щастя. Приблизно така наша філософія і стратегія діяльності».
В основі курсу — авторська класифікація мрій, яка «відповідає духовно-інтелектуальним та біологічно-соціальним потребам сучасної людини». Дослідники також рекомендують контрольований, а не шоковий, вихід із зони комфорту.
Концепція мрій дає змогу усвідомлено поставитися до щоденних, щотижневих, сезонних ритмів, пов’язаних із роботою та відпочинком. Вікенд та щорічну відпустку можна розглядати в контексті мрії тижня та мрії року, усвідомлено плануючи їх, а не просто пливучи за течією. Далі — вихід на ширший контекст і мрію періоду життя, мрію життя та мрію, більшу від життя.
Є мрії евдемонічні — ті, що стосуються важливих віх людського життя, та гедоністичні — спрямовані насамперед на тілесне задоволення. На думку авторів курсу, важливі одні й інші, потрібно «життя в процесах» поєднувати з «життям в проєктах». «Евдемонічні мрії дають змогу бачити перспективу, перебувати в потоці, на хвилі, отримувати задоволення від своїх звершень. Гедоністичні забезпечують насолоду від маленьких радостей життя, запобігають виснаженню від роботи над великими проєктами і стають винагородою за кожен маленький крок до великих мрій», — зазначають дослідники.
Важливою в класифікації мрій є мрія, більша від життя. Вона стосується сліду, який хочемо залишити після себе, ким прагнемо залишитися після смерті у свідомості наступних поколінь. Це те, про що люди міркували тисячоліттями, автори ж курсу пропонують вам зробити свідомо і керуватися цим у житті. За словами Романа Пурія, призначення людини — зібрати інформацію, перетворити її у знання і передати наступним поколінням у зручній для них упаковці.
«Мрія, більша за життя, та мрія життя можуть видатись для декого надто великими і серйозними. Дехто може розгубитись і навіть злякатися через потребу окреслити мрії такого ґатунку, відчуваючи себе не готовим до такої відповідальності — визначити напрям усього свого життя. Однак усі ці побоювання марні — ба більше, шкідливі! Коли на певному етапі свого життя ти окреслюєш ці дві масштабні мрії, то це не означає, що ти раз і назавжди відрізаєш від себе всі інші шляхи, будь-які альтернативи, — пояснює Уляна Лущ. — Мрія, більша за життя, і мрія життя можуть змінюватися з плином часу — і це навіть добре, адже коригування мрій цього масштабу свідчитиме про твоє духовне зростання та розширення світогляду. Але окреслення цих мрій — і що швидше, то краще — надасть спрямування твоєму життю, задасть тон розповіді твого життя, наділить цілісністю твої зусилля та діяльність».
Щоб жити в балансі та щасті, автори курсу пропонують нам ознайомитися з концепцією психолога Володимира Леві про емоційний маятник. Її суть така: якщо відхилити маятник в один бік, то в протилежний він хитнеться автоматично. Якщо на вихідних зануримося в позитивні емоції, то в неділю ввечері нас може чекати «синдром понеділка». Натомість коли ми свідомо себе обмежимо в сні, соціальних зв’язках, працюючи над завершенням проєкту, то після досягнення результату автоматично отримаємо позитивні емоції. «Щаслива людина — та, яка вміє керувати власним емоційним маятником», — акцентують дослідники. Автори пропонують витрачати зусилля на переживання дискомфорту, щоб потім без зусиль потрапляти у розширену зону комфорту. А коли настає розчарування, перечекати, розуміючи природу емоційного маятника. Після здійснення будь-якої мрії настає відмашка в протилежний бік. Коли ви будете реалізовувати велику мрію, менше уваги звертатимете на відмашку (розчарування) після реалізації малих мрій.
Наталя ДУДКО
відгук про книжку
«Той, хто прочитає цю книгу, зможе внести більшу осмисленість і гармонію у своє життя, правильно розставити пріоритети, позбутися шор багатьох стереотипів. Книга написана ясною, доступною мовою, із залученням найрізноманітнішого матеріалу зі сфер філософії, нейронауки, соціології, культурології, психології та навіть кінематографії. Цінним є й те, що автори діляться власним — емоційним та інтелектуальним — досвідом. Книга варта того, аби її прочитати, причому людям зовсім різного віку», — доктор філософських наук, доцент ЛНУ ім. Івана Франка Андрій Дахній.
відгук про курс
«Я змогла майже повністю побороти прокрастинацію, почала займатись систематично спортом із великим задоволенням, знайшла час на додаткове навчання, яке постійно відкладала на потім, почала позбуватися робочих проєктів, що тягнули вниз, натомість відкрила себе до тих проєктів, про які давно мріяла, почала перевірку свого здоров’я і термінове лікування. Після проходження курсу відчуваю себе задоволеною життям, чітко знаю, до чого прагнути (і короткостроково, і довгостроково), збільшила свій дохід поки що на 30 %, навчилась відкладати гроші, стала здоровішою, почала брати участь у громадських проєктах, щоб допомагати тим, хто цього потребує», — Анастасія Коробова, учасниця онлайн-курсу «Планування щасливого життя».
