«Сніжинка для Вовчика»: історія любові
Основний посил прем’єри театру «І люди, і ляльки» «Сніжинка для Вовчика» сформульований уже на початку вистави: якщо когось любиш, іноді потрібно його відпустити. Потім ця думка постає перед нами в різних варіаціях та ситуаціях. Спершу маленькому Вовчику його старший брат пояснює, що їхня мама не покинула їх, а відпустила, щоб врятувати. А далі починається зворушлива, ледь сумна, але сповнена тепла й оптимізму історія любові-дружби Сніжинки та Вовчика.
Як це — любити, коли не можеш обійняти того, кого любиш, бо він може розтанути? Як любити й врахувати потреби один одного, іноді взаємозаперечні: щоб один із двох не замерз від переохолодження, а інший — не розтанув від потепління? Як чинити, коли кожен із двох по черзі готовий зробити для іншого не «все», бо так може проявлятися й егоїзм, а те, що саме тому іншому потрібно?
Авторка казки Надія Крат створила історію просту й глибоку водночас, близьку й зрозумілу і дітям, і дорослим. Завдяки постановці Олексія Кравчука, лялькам та сценографії Ельвіри Босович, музиці Надії Крат, світлу Алли Новікової та задіяним акторам вистава вийшла дуже гармонійною, проникливою та естетичною.
«Зворушлива історія про дружбу, про вміння відпускати тих, кого ми любимо, про те, що ті, найдорожчі нам, з ким довелося попрощатися, завжди до нас повертаються — з першим снігом, з першою зірочкою чи з ранковим щебетом птахів… Історія про безпосередність дитячих сердець, про віру в те, що всі дороги під силу здолати, коли вмієш любити та співпереживати», — описують виставу в театрі. І додають, що їхня «Сніжинка для Вовчика» для глядачів від 4-х до 104-х. І це справді так.
Наталя ДУДКО
