виявлено, анкету донора пропонують реципієнтам. "Як правило, анкета донора лежить щонайбільше тиждень, потім її відразу хтось із пар вибирає, адже потреба в донорах велика. Далі - процедура донації, яка триває місяць. Упродовж цього часу жінці-донору потрібно колоти гормональні препарати, щоби стимулювати дозрівання не однієї яйцеклітини, як це буває у жінок щомісяця, а кількох. Забір яйцеклітини здійснюють вагінально. Ця процедура триває 5 - 10 хвилин. За кілька годин після забору яйцеклітин жінка може йти додому. Загалом же, від першого дзвінка донора до клініки і до отримання нею коштів минає приблизно 4 місяці", - розповідає директор медичного центру "Інтерсоно", де допомагають парам, які мають проблеми з репродуктивними функціями, Олена Мороз.
Парі, яка прагне отримати донорські яйцеклітини, послуги клініки коштуватимуть 30 тис. грн. Та попри високу вартість послуги, клієнтів не бракує. За словами Олени Мороз, людей, що не можуть без сторонньої допомоги народити дитину, щораз більше. Така ситуація не лише в Україні, але й в усьому світі.
Нині клініка постійно має 70 - 80 жінок донорів. Навіть цього надто мало, щоби задовольнити потребу. Такий дефіцит, зокрема, зумовлений обмеженнями в кількості разів, коли жінка може бути донором: "Жінка може здавати яйцеклітини приблизно 6 разів. Таке обмеження ставлять для того, щоби у місті чи в країні не було надто багато дітей від тієї самої жінки-донора, й аби уникнути кровозмішання", - пояснює директор медичного центру.
Натомість чоловіки не можуть багато заробити на своєму репродуктивному здоров'ї - за дозу донорської сперми дають лише приблизно 75 грн. Тож, тут, як кажуть, більше задоволення, ніж заробітку, адже, за твердженням фахівців донорами сперми зазвичай чоловіки стають не задля грошей, а задля задоволення власного "его". Є ще одна проблема - в Україні банків сперми не так уже й багато. Зокрема, найпотужніший і найстарший у Радянському Союзі банк сперми працює у Харкові на базі Харківського центру репродукції людини. Натомість у Львові такого закладу нема. Відтак, для запліднення львів'янок доводиться привозити генетичний продукт аж зі сходу України. Одна "доза" донорської сперми коштує 460 грн.
Однак не кожен чоловік може стати донором. І йдеться тут не лише про хвороби, які можуть передаватися статевим шляхом: густина сперматозоїдів і їх рухливість у донорській спермі повинна відповідати певним нормам, прийнятим ВООЗ. Однак, як виявилося, віднедавна чоловіки виявляються щораз менше здатними до запліднення. ВООЗ навіть змушена була зменшити норми показників сперми: ще 15 років тому нормою вважали більшу концентрацію сперматозоїдів, а потім виявилося, що такої сперми стає щораз менше.
Цікаво, що по допомогу до медицини звертаються не лише пари, де в чоловіка є проблеми з репродуктивним здоров'ям, але і самотні жінки. За словами Олени Мороз, у Львові таких не багато. Близько одного відсотка тих, хто звертається до клініки по допомогу, - жінки, які хочуть стати одинокими матерями. "Це, здебільшого, красиві та розумні жінки, які чогось досягли в житті, однак не можуть знайти собі достойної пари", - пояснює вона. Натомість у західних країнах відсоток жінок, які не бажають спілкуватися з чоловіком лише заради запліднення, значно більший. Скажімо, в США близько 40% клієнтів банків сперми - так звані "незалежні матері". Адже сьогодні чимало жінок на заході не мають ані бажання, ані часу шукати для продовження роду чоловіка...
Наталя АМСТЕРДАМ
Отець Ігор Бойко, доктор морального Богослов'я, декан філософсько-богословського факультету Українського Католицького Університету
До донорства крові чи органів, основною метою якого є порятунок життя іншої людини, або покращання її здоров'я, церква ставиться схвально.
Якщо ж ідеться про штучне запліднення у пробірці, коли використовують донорське сім'я чи донорські яйцеклітини, то Церква проти з кількох причин. Зокрема, тут важливим є той момент, що людина, яка є донором, скидає з себе всю відповідальність за тих дітей, які згодом можливо народяться з її генетичного матеріалу і не несе жодної відповідальності в майбутньому за їхнє виховання.
Окрім того, зачаття дитини має відбуватись у подружжі між чоловіком і жінкою. Коли ми даруємо сім'я чи даруємо яйцеклітини, відбувається свого роду розрив подружнього життя. це можна розцінювати навіть як подружню зраду, коли сім'я чи яйцеклітини будуть використані для інших людей.
Окрім того, в процесі штучного запліднення поза лоном жінки - "в пробірці" - дуже часто створюють надлишок людських ембріонів. Потім їх знищать, відтак церква вважає, що зачаття такої дитини відбувається ціною життя тих дітей, яких знищили.
