кошти, частину розраховували повернути. Не було сенсу й можливості продовжувати роботу сцен. Тому довелося на третій день демонтувати, а концерти другого дня провести на фольк-сцені.
Як на мене, люди були задоволені, залишалися до понеділкового ранку в наметових містечках. Фестиваль тривав три дні, але в суботу програму частково скоротили, а в неділю - значно скоротили: працювали митці, дитячий майданчик, розваги, але не було музичної частини.
Дуже багато наших партнерів нас зрозуміли, підтримали, планують далі з нами працювати, це довгостроковий проект. Багато хто каже, що перший день фестивалю - найкраще, що було в Україні. Ми отримуємо зараз багато позитивних відгуків. Приблизно 1% відвідувачів заходу подають заяви на компенсацію. Ми їх розглядаємо. Партнери нас розуміють, готові чекати, бо знають, що ми люди відповідальні. Якщо не цього року, то наступного заплатимо.
Думаю, 2010 року буде така сама кількість людей. Бо ті 99%, які задоволені фестивалем, - нам цього достатньо, у нас є своя аудиторія.
Коли артисти приходять до мене з претензіями, то я їм кажу, що в мене також є до них претензії: чому ви не змогли зібрати більше людей?
Богдан Дзюнько:
"50 осіб звернулися до суду із заявами про шахрайські дії організаторів"
- Ми намагаємося вирішити проблему мирно, і наразі до суду не подаватимемо. Як могли, пробували їм допомогти врятувати ситуацію. Щоб не було побоїщ, істерики тощо. Але не знаю, чи можемо вірити організаторам. Бо нам вони кажуть, щоб ми виставляли рахунок, і вони все оплатять, а через пресу подають інформацію, що оскільки на другий і третій дні три сцени не працювали, нам вони нічого не винні.
Місцеві дільничні зібрали 50 заяв тих, хто відчув себе потерпілим, із заявами про шахрайські дії організаторів.
Щодо того, як усе було, то нам, згідно з договором, мали заплатити наперед, натомість дали тільки завдаток, орієнтовно
25 - 30 %. 31 липня Арміне Габріелян сказала, що грошей зараз нема, а от у суботу приїде 30 тисяч людей, усі вони куплять квитки, і вона обов'язково розрахується. У крайньому разі, інвестор привезе гроші. Наступного дня зранку пані Габріелян не брала трубки. Звісно, апаратуру ми не ввімкнули. Коли я запитав в Арміне, що відбувається, вона відповіла спокійно і просто: "Фестиваль скасовуємо". На запитання "А що робити нам?" - сказала збирати апаратуру. Я запитав: "Ви уявляєте, що зараз буде: люди дізнаються, що фестивалю нема, почнеться паніка. Вони купили квитки, можуть почати громити апаратуру, шукати організаторів...".
Я запропонував варіант: залишаємо верхню сцену, фольклорну. А вони нехай складуть прес-реліз, оголосять, чому нема фестивалю. Минає година, друга. Нічого не відбувається, телефон організаторів не відповідає - не можуть додзвонитися ні менеджери артистів, яким теж заплатили тільки завдаток.
Нам не запропонували жодного виходу зі ситуації, хоча я запитав, можливо, частинами оплачуватимуть.
Проблема навіть не в тому, що організатори не розрахувалися, а в тому, що вони не знали, як вийти зі ситуації, що склалася, і навіть не намагалися. А ситуацією треба було керувати. Я сам викликав еменесників, міліцію, повідомив, що відбувається.
До організаторів висловлювали масу претензій, мені їх навіть було шкода. Стояла черга людей, які вимагали гроші й хотіли отримати якісь пояснення. Організатори продемонстрували свій непрофесіоналізм. Робити такий масштабний фестиваль, з таким пафосом - і не мати будь-якого запасного варіанту. Вони ж навіть ні з ним не розмовляли, вони просто "з'їхали".
Андріан Кліщ:
"Якась контора "Роги і копита" може прийти і сказати, що на їхній фестиваль приїде "Led Zeppelin"..."
- Дилетанти хотіли зробити дуже гарну, фантастичну акцію. Але організатори не врахували, що в час кризи люди не зможуть заплатити такі кошти. Саме після прецеденту з фестивалем "Свірж" я подумав, що потрібно додатково регулювати проведення таких заходів, хоча законодавством це не передбачено. Але виходить, що будь-хто може прийти, якась контора "Роги і копита" оголосить, що проводить фестиваль, і на нього приїде "Led Zeppelin". Нема нормативно-правових документів, які дали б змогу перевірити платоспроможність організаторів.
Щодо організації фестивалів, то усе зазвичай відбувається так: оргкомітет складає кошторис, програму, звертаємося до спонсорів тощо. Якщо є, наприклад, 40% необхідної суми, скорочуємо дні або кількість виконавців.
Фестиваль "Свірж" був суто комерційним проектом, а не соціальним. Натомість на фестиваль у Підкамені вхід був платний для тих, хто не у вишиванці. Відповідно, всі прийшли у вишиванках. Також ми вчимо селян приймати туристів, співпрацюємо з асоціацією "Зелений туризм".
Те, що сталося на "Свіржі", вдарило по іміджу Львівщини, і мені за це дуже прикро.
Наталя ДУДКО,
фото mediastar.net.ua
