плануючи їх по-християнськи поховати, та добрих намірів священика не оцінили. За священика взялась обурена львівська громада. Чиновники і громадські організації назвали дії ієромонаха дилетанством і святотатством. Працівники ЗМІ стверджували, що отець відмовляється від коментарів, хоче приховати знахідку, що вхід до підземелля храму завжди закритий, і туди нікого не впускають. Читачі Інтернет-ресурсів висловлювали у коментарях припущення, що священик навіть хоче на цьому нажитися. Якими ж були наміри отця Себастьяна, "Ратуша" запитала у нього самого.
"Одне з львівських друкованих видань написало багато брехні, бо не брали інтерв'ю у мене, у першої особи, яка про це знає. Депутат Віра Лясковська, дуже поважна і розумна, а говорила, що я займаюся вандалізмом і святотатством, - ображається отець Себастьян, - а я проводжу всі роботи за свій кошт, бо в обласній адміністрації мені відмовили у допомозі, пані Христинич сказала, що з церквою вони не мають нічого спільного. Тож я роблю, як умію".
Колись у цьому храмі був монастир, оповідає отець. Але в часи II Світової війни тут, очевидно, робили погроми і мучили репресованих, як то було заведено за радянської влади. Також духівник стверджує, що в цьому храмі в 40-х роках минулого століття була в'язниця для жінок. "Досі тут на стінах помітно сліди від коменів, які я вже розвалив, - стверджує Себастьян Дмитрух, - а всередині храму, мабуть, колись були спальні місця, або, як їх називають "нари". Проводячи ремонтні роботи, я зняв перед храмом доволі товстий шар землі, аби зручно було до нього входити. Там знайшов кілька скелетів і позбирав їх у ящики. У підземеллі храму підлога була нібито забетонована, але то було будівельне сміття, залите цементним розчином. Я почав зривати ту долівку і знову натрапив на кістки. Замовив ящики-домовини і почав пакувати останки. Де ж я мав то діти? От вони й досі там стоять. До музею їх ніхто не візьме. І львівський "Меморіал" не спішиться допомагати, вони й без того мають багато останків поховати і досі цього не зробили. У їхніх кабінетах на вулиці Наливайка уже багато років зберігають непоховані кістки. Три вагони останків стоять на станції Підзамче вже три роки. Я маю гіркий досвід, коли, будучи ігуменом церкви Михайла, подавав прохання до голови "Меморіалу" пана Гриніва дати раду горі костей, які знайшли там, але ми чекали 20 років і не дочекалися. Аналогічна ситуація з останками під костелом святого Лазаря на Коперника". На запитання, куди дінете останки, отець відказав: якщо держава не має грошей дати їм раду, вчиню по-християнськи - поховаю за свій кошт. "Пан Гринів казав мені, що то "дилетанство". А ті кості, що 20 років чекають поховання, а інші - ще три, як можна назвати?", - запитує священик.
До речі, під час розкопок у підземеллях церкви Казимира-Климентія Шептицького помалу відкривають нові підземні кімнати, які розташовані галереєю. Отець Себастьян оповідає, що, за переказами, на тому місці колись був таємний хід до Високого Замку і, за давньою легендою, там заховані скарби короля Лева. Настоятель напівсерйозно-напівжартома каже: "Може, ще знайдемо там золото короля Лева. Хтозна, які знахідки ще нас чекають..."
До слова, вище духовенство УГКЦ має про ієромонаха Себастьяна вельми хорошу думку. Протосинкел Львівської архиєпархії УГКЦ отець Орест Фредина коментує ситуацію так: "Наразі церква розслідує цю справу, звісно, ми не закриваємо на неї очі. Ми знаємо отця Себастьяна як відповідальну особу, яка з повагою ставиться до всього, що робить. Особисто я вважаю, що він правильно вирішив їх поховати, якщо депутати і громадськість знають кращий вихід із цієї ситуації і готові за це братися, звісно, хай діють. Я сам керуюся ними і всім раджу прислухатися до таких слів: коли критикуєш - пропонуй, коли пропонуєш - реалізуй".
Міцне слово "Меморіалу"
У чім вбачає помилки в діях отця Себастьяна львівський "Меморіал", "Ратуші" розповів голова громадської організації Євген Гринів. "Вирішення таких питань чітко врегульоване кількома законами, постановами Кабінету Міністрів і шістьма указами, - пояснює пан Гринів. - Анархічний підхід тут не допустимий. Священик проводить усі роботи на побутовому рівні. Натомість у разі виявлення одиничних чи масових людських останків не на місцях традиційних поховань людина має офіційно письмово звернутися у прокуратуру і органи місцевого самоврядування. Тоді прокуратура звертається до профільних організацій - в судмедекспертизу та громадські організації, які вирішують такі питання відповідно до своїх повноважень. Розкопки і дослідження мають проводити щонайменше чотири представники - судмедексперт, криміналіст, чиновник із місцевого самоврядування і член ГО, потім слід скласти акт про знайдені останки. Наприклад, кілька років тому на Підзамчі знайшли близько 600 останків, провели судову і балістичну експертизи, досліджували супроводжуючий матеріал - пряжки, ґудзики, які давали багато відповідей. Їх ще не поховали, але невдовзі це відбудеться". Якщо досліджень не проводити, пояснює голова "Меморіалу", буде приблизно так: знайшли, поплакали, провели Панахиду, поховали, не дослідили і не задокументували злочин, а потім скрушно зітхаємо, що комунізм і досі не покараний. Окрім того, наголошує Євген Гринів, необхідно чітко порахувати кількість знайдених кістяків, визначити стать, виготовити окремі маленькі труни для кожного кістяка. Страшні знахідки на Кривоноса пан Гринів бачив. З ДОСВІДУ може сказати, що там є два типи поховань: старі церковні і закатовані жертви жіночої в'язниці післявоєнних часів 1946 - 1949 років. На думку пана Гриніва, досі доречно і можливо скерувати все у правове русло, провести експертизи й архівні дослідження знахідки, аби лиш отець написав заяву Кметю, Садовому, Баганцю, а відповідні органи дали дозвіл і вказівку профільній організації тим займатися.
"Я не звинувачую настоятеля церкви, що він замовив спільні домовини і збирався поховати останки, - стверджує пан Гринів. - Він робив це через незнання. Але принципово проти нього прокуратура мала б порушити кримінальну справу за завданий збиток культурному шару".
Офіційні персони коментують
Натомість прокуратура Львівської області лише розводить руками: не в курсі справи, нічого не знають, не до них, вони тим не займаються... У СБУ стверджують, що скерували в обласну прокуратуру звернення щодо цієї справи. Якщо ж його там немає, то прокуратура переслала його у міліцію. Не має стосунку до неї управління охорони історичного середовища. Заступник директора управління Ігор Черняк пояснив, що якби у храмі проводили археологічні розкопки, то без дозволу їх управління не обійшлося б. Але то було розчищення підвалів у стінах пам'ятки. Якщо там знайдено останки, то краще б тим займалися правоохоронні органи, визначаючи кримінал то, чи ні.
Неочікувані висновки
Та, схоже, всі крапки над "і" розставив директор комунального підприємства "Доля" Ярослав Онищук, єдиної в Західній Україні державної установи, створеної при ЛОДА, яка займається пошуками поховань учасників національно-визвольних змагань і жертв воєн, депортацій і політичних репресій, їх ексгумацією та перепохованням. Пан Онищук повідомив "Ратушу", що, за дорученням управління охорони культурної спадщини ЛОДА, працівники "Долі" два тижні проводили офіційне дослідження знайдених останків. І серед тих матеріалів жертв репресій не виявили!!! Вік усіх останків, а їх експерти справді нарахували близько 300, щонайменше 200 років. Увесь похоронний матеріал, який вдалося знайти і дослідити - чепчики, ритуальний поховальний одяг, римо-католицькі медальйони і хрестики, і всі ці знахідки датують першою половиною XIX століття. Жодного кульового отвору у черепах не виявили, тож не було підстав для проведення балістичної експертизи. Наразі щодо цих досліджень готують офіційні письмові висновки, і управління охорони культурної спадщини ЛОДА на основі цих документів вирішить як, де, коли і за чий кошт перепоховати останки.
Ірина ЮЗИК, фото автора
