Темні справи підземного переходу
З «підземки» на площі Митній приберуть крамниці
Пам’ятаєте легенду про підземний хід від монастиря Бернардинів до кляштора Кларисок, що нібито пролягав десь поблизу Галицької брами і площі Митної, і ченці мали змогу відвідувати своїх посестер, через що ті вагітніли? Його непрямий нащадок — підземний перехід на Митній, споруджений у 1970-х роках — звісно, не має такої скандальної слави, але нещодавно стосовно нього — можете вважати це авторською метафорою — завагітніли новою креативною ідеєю в кабінетах Ратуші.
12 березня у пресслужбі Львівської міської ради повідомили: у підземному переході на площі Митній демонтують торгові павільйони та створять галерею, чи то пак мистецький простір для молодих художників. Ці магазини роками мають свою клієнтуру, популярною є й тутешня кав’ярня. Хто живе чи працює неподалік площі Митної, не йдучи на базар, завжди «на автоматі» міг скупитися в переході, у перевірених роками продавців — від тістечок і кави до шампуню і спідньої білизни. А в розмові «Ратуші» з підприємцями виявилось, що вони, крім торгівлі, ще й опікувалися цим переходом — вкручували лампочки кожен навпроти свого магазину і виганяли тих «нечистотників», що сприймали перехід як громадський туалет.
Березнево-креативне рішення бургомістра
Під час засідання виконкому міський голова Львова Андрій Садовий запропонував облаштувати в переході мистецьку галерею для молодих художників і щоб до цього проєкту долучилися підрядник ПП «Термобуд-Київ» та проєктант компанія «Рутенія», які працюють над облаштуванням громадського простору між вулицею Винниченка та оборонним муром, — поінформував садовістський «Захід.нет».
«Якщо там буде мистецька галерея, то торгівлі там вже не може бути. Але насправді там у першу чергу треба все звільнити і відремонтувати, адже поки що є тільки зроблений частково вхід зі самої площі, а от вхід зі сторони вулиці Винниченка є в жахливому стані», — говорить директорка департаменту економічного розвитку Ірина Кулинич.
Виконком Львівської міськради ще у 2019 році розірвав договір з орендарем підземного переходу на площі Митній. Орендар ТОВ «ІнтерАйс Україна» не ремонтував та не реконструював перехід, як цього вимагала угода. До того ж, компанія повинна була добровільно знести торгові павільйони, проте так цього і не зробила. Виконком ЛМР 12 березня вирішив демонтувати всі торгові павільйони у підземному переході на Митній.
Відповідальними за демонтаж визначили комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Личаківською районною адміністрацією. Вони мають провести ці роботи впродовж 60 днів.
За два тижні всіх орендарів повинні повідомити про демонтаж та від’єднати від інженерних мереж. При примусовому демонтажі майно, яке буде в павільйонах, мають описати та зберігати в складах на вулиці Пластовій, як і самі частини павільйонів. Їх повернуть власникам, коли ті сплатять витрати на демонтаж, — повідомили з владних кабінетів.
Хто він, цей таємничий орендар?
Підземний перехід на площі Митній з 2011 року орендує ТОВ «ІнтерАйс Україна», що здає в суборенду торгові павільйони іншим підприємцям — власникам магазинів та кав’ярні. 5 квітня 2019 року виконком ЛМР розірвав цей договір оренди, відтак ТОВ «ІнтерАйс Україна» оскаржувало це рішення в суді. Проте у грудні 2019 року Господарський суд Львівської області таки підтвердив рішення виконкому. Воно набрало законної сили з 9 січня 2020 року, — йдеться в Єдиному держреєстрі судових рішень. Після цього Личаківська райадміністрація мала підшукати нового орендаря для переходу, який і мав би провести ремонт.
Згідно з даними бізнес-аналітичних систем
Як раніше писав «Захід.нет» до кінця 2019 року, згідно із тодішніми даними бізнес-платформи YouControl, керівником ТзОВ «ІнтерАйс Україна» був син колишнього депутата Львівської облради Володимира Ковірка Юрій. Юрій Ковірко був тоді також керівником Галицького районного осередку ВО «Батьківщина» та головою громадської правозахисної організації «Апріорі». «Ратуша» впевнена, що мова йде про прізвище «Говірко», але навіщо сперечатися з мерським сайтом?
Власниками фірми були зазначені львів’янка Любов Клюба, мешканець Трускавця Василь Ричков та мешканка Дніпропетровської області Ольга Лиса.
Проте згідно з даними системи аналітичної системи YouControl, з кінця 2019 року, тобто, за дивним збігом, якраз відтоді, як з фірмою остаточно розірвали оренду, одноосібною власницею ТОВ «Інтерайс Україна» стала львів’янка Галина Бебченко, яка раніше була адміністраторкою цього підземного переходу.
Держава надурила, тепер ще надурять орендарі
Приватні підприємці, які торгують в переході, розповідають: з подивом дізнались, що виявляється, їхні павільйони вже два роки тому постановили знести. Пані Аня, яка торгує в переході канцелярією, розповідає «Ратуші»:
«Нас про виселення взагалі ніхто не попереджав, в п’ятницю ми дізналися про це з новин. Вчора принесли рішення, написано: до 60 днів звільнити приміщення. Але за 14 днів (від понеділка) нам тут відімкнуть світло. Зрозуміло, що як вимкнуть світло, нам тут не буде що робити. І вони одразу, мабуть, будуть демонтувати магазини. Якщо товару не заберемо, то вивезуть на вулицю Пластову, на склад».
«Поки що ми просто в шоці. В мене тут є два магазини, ми працюємо тут з 2001 року, — долучається до розмови пані Ярослава, яка торгує побутовою хімією і косметикою. — Якось так не по-людськи з нами поводяться, ми взагалі нічого не знали. Нас ніхто не попереджав, а навпаки, заспокоювали. Я в п’ятницю орендареві подзвонила і кажу: «Що робити?» Він сказав: «Не хвилюйтеся, все буде нормально. Я вам в понеділок передзвоню».
— Виходить, його вже два роки як зобов’язали ці магазини знести, а він вам нічого не сказав?
— Взагалі, — каже пані Ярослава. — Ми самі в інтернеті побачили випадково з соціальних мереж, що в 2019-му році його відсторонили. Запитували в нього, він сказав: «Не хвилюйтеся, все нормально, справа в суді, я все відсуджу», і ми собі заспокоїлися. В нас тут є охорона, адміністраторка, яка бере оренду з нас, ми оренду сплатили за квітень наперед, бо коли сюди заходили, то заплатили за перший і останній місяці. Але так як нас виганяють, то оренди нам вже не бачити, і за квітень нам винні.
«Нам вчора розказали жінки з адміністрації, які принесли це рішення, що орендар, якому ми платили суборенду, «з 2019 року тут ніхто». А де ви були раніше, якщо знали, що тут є люди в суборенді? Два роки минуло, а нам кажуть про це тільки тепер. Ми цілий рік карантину фактично перемучилися, три місяці пересиділи, податки платили, бо звільняли тільки від ЄСВ, і то не всіх. Дали вісім тисяч компенсації, замилили очі, бо нам не вистачило ні на оренду, ні на податки. Тепер трохи оклигали, прийшли до тями — знов почалося», — каже пані Анна.
«А нам компенсації за локдаун взагалі не дали, бо наш КВЕД не підлягав компенсації, яку Зеленський обіцяв. Держава надурила, тепер ще надурять орендарі», — впевнена пані Ярослава.
Якось не по-людськи це…
— Могли б нам дати хоча б пів року, попередити, — каже пані Аня. — Товар лежить у кожному магазині на тисячі. Куди нам з ним іти? Ми переважно всі власники тут торгуємо. Тобто ми самі ж і є продавцями.
От в мене троє неповнолітніх дітей. Я сама працюю, чоловік без роботи. Я взагалі без доходів лишаюся. А держава не поможе нічим, поки ти не будеш «стукати». А куди мені зараз «стукати» — вони скажуть: «Шукайте роботу». Де тепер під час карантину знайти роботу?
— Ми думали, що хтось прийде і буде з нами щось розмовляти, почує нашу думку, — додає пані Ярослава. — Можливо, якби ще не було нічого вирішено, ми могли б на основі своїх підприємців створити ТзОВ і опікувалися б тим переходом. Але тут вже минув час, раніше ми ж не знали, що рішення вже прийнято. А найгірше — ми втрачаємо свої робочі місця, нема ніякої компенсації і нема куди подітися. Ми практично залишаємось на вулиці, треба шукати якусь оренду. От що я зараз маю робити? Або закривати повністю «підприємця», бо в мене є два наймані працівники, які вже працюють з 2001 року — треба їх звільнити або сплачувати за них податок. А звідки взяти гроші на податок, якщо доходу ніякого?
Буде мистецький простір чи… туалет?
«За електроенергію, за охорону — ми все сплачуємо, — розповідає пані Ярослава. — А орендар, відповідно, не сплачував місту, ми тепер прочитали, що виявляється, в нього борги великі. Те, що тут все ремонтується, лампочки вкручуються — за наш рахунок. За дев’ять років, як він прийшов, він жодної лампочки не вкрутив. Кожен підприємець навпроти своєї крамнички вкручує лампочку, оплачує за електроенергію, бо вони, крім того, що беруть з нас ПДВ, то ще й зайвих 20 відсотків за електроенергію, тож ми оплачуємо, практично, освітлення переходу. Тепер нам принесли припис, що за два тижні відключать світло. Я собі не уявляю, як тут можна відключити світло, тут же все на одній лінії, як люди будуть ходити?
Конструкції демонтують, а тендеру на цей простір ще не було. І така руїна стоятиме, поки місто не зробить ремонт. І це може затягнутися на років два, Ви ж пам’ятаєте, скільки тут робили ремонт у 2012 році — 2,5 року одну сторону і півтора року — іншу».
«Кажуть, начебто тут має бути мистецький простір. На нашу думку, тут буде громадська вбиральня, а не мистецький простір. Вдень вони будуть малювати — вночі буде туалет. Ми навіть вдень звідси гонимо людей, які ходять сюди «по нужді», — розповідають «нюанси» з життя переходу жінки-підприємці.
Нецивілізовані господарські відносини, — юрист
Юрист, правовий експерт Ярослав ЖУКРОВСЬКИЙ прокоментував «Ратуші» конфлікт, що спалахнув навколо переходу на Митній.
«Ці торговці — це фізичні особи-підприємці, самозайняті працівники. Вони уклали з кимось договір — це вже господарські відносини. Очевидно, в тому договорі йдеться про дострокове розірвання і умови цього дострокового розірвання. Якщо ті, з ким вони уклали, діяли незаконно, то очевидно, що цю дію можна оскаржити в Господарському суді. Я б назвав це нецивілізованими господарськими відносинами між орендарем і суборендарями.
ТзОВ здає в суборенду площі ФОПам — це прибуткова діяльність. Якщо орендар вчиняє недобросовісні дії стосовно суборендарів, не попередив їх про — всі претензії до нього. До кого ці люди мають скаржитися? Очевидно, в судовому порядку вимагати, наприклад, відшкодування неотриманого прибутку. Максимум, чого можна досягти, це те, що з цього підприємства стягнеться неотриманий дохід за один-два-три місяці.
Шкода людей, звичайно. Цей орендар мав би сказати: «Шановні суборендарі, влада не хоче зі мною продовжувати оренди, шукайте інше місце». З іншого боку, ці люди, що укладали договори, розуміли, що є ризик, у підприємницькій діяльності ймовірність ризику завжди є. Що, скажімо, основному орендарю можуть в будь-який момент розірвати договір. Якщо б це була власність ТзОВ — це одне питання, але це комунальне майно, яке було надане в оренду. Є власник приміщення, власник має інше бачення», — вважає юрист.
На запитання, чи мали б поцікавитись у самих львів’ян, яким вони бачать майбутнє цього переходу, пан Ярослав висловив свою думку:
«Раз на 5 років кожен львів’янин приходить на дільницю і делегує право приймати за нього рішення. Тому міська влада, яку обрали, добра вона чи погана, легітимна ухвалювати такі рішення».
Клубок болісних запитань
Ця історія оприявнила клубок болісних запитань. Якщо договір оренди був розірваний ще рік-два тому, то на якій підставі вже-не-орендар з людей БРАВ СУБОРЕНДУ, і це в самому центрі, за кількасот метрів від мерії, а в мерії того не знали? Чому за ДВА роки ніхто не поцікавився в підприємців, з ким в них укладений договір суборенди, якщо, по суті, орендаря там вже нема? Що буде з переходом весь той час, відколи конструкції знесуть, і доти, доки оголосять тендер і його переможця?
Урбаністи від влади ще раз засвідчили, що маленькі люди їх не дуже цікавлять, їх цікавлять лише великі урбаністичні ідеї. І з висоти цих урбаністичних ідей вони забувають про комунікацію зі звичайним виборцем, який їх ще вчора на ці «висоти» на своїх плечах виніс.
Світлана ПАВЛИШИН
