Україна проти «Русі — України»
Хто це вигадав і кому це вигідно?
Про те, що Україна мала носити дещо іншу історичну назву, говорять уже сотнями років. Звісно, що так історично склалося, і ми, українці, шануємо свою велику історію, ба більше, нам ще доводиться її постійно відстоювати та захищати. А саме історію Київської Русі, яку так любо приписує собі країна-агресор. Однак у сучасному суспільстві, коли Україна — така молода держава і постійно зміцнюється на міжнародній арені, а це вкрай нелегко. Нелегко і подорожуючи світом кожного разу пояснювати, словами «класика», що Україна — не Росія.
Тож не дивно, що з’явились ті, хто почав наполягати: якщо ми дозріли до істинно правильного Закону про мову та своєї єдиної церкви, то в найкращих традиціях маніпулятивних політичних технологій пора запускати нову тему розбрату для розділення українців — оновлення назви країни. Аналітики вважають, що нещодавні слова Олексія Арестовича, спікера української делегації в Тристоронній контактній групі, сказані не для годиться, а мають під собою суттєве провокативне підґрунтя.
Сам преЗЕдент України Володимир Зеленський не так давно став, як для його іміджу, аж надто потужним державником. Його промови, як не дивно, все більше схожі на промови… п’ятого Президента України Петра Порошенка. Відтак бачимо бажання Зеленського відзначитись чимось своїм, увійшовши в історію, як творець чогось ново-історичного, хоча й надзвичайно маніпулятивного. Адже саме маніпуляції нині є головною складовою політичних ігрищ зеленої команди. Чи на часі тепер, на 8-му році війни, коли весь світ саме за нею почав ідентифікувати нашу державу, займатись перейменуванням країни, яку не ти створював?
Так казав Арестович!
У вівторок, 31 серпня, спікер української делегації в Тристоронній контактній групі Олексій Арестович заявив, що змінив би назву держави на «Русь-Україна», щоб відібрати бренд «руських» у Російської Федерації. Про це він заявив в інтерв’ю журналісту Роману Цимбалюку на телеканалі «НАШ», — інформує «Громадське».
Арестович зазначив, що росіяни для підтримання твердження про свою давню спадщину та велику історію щороку витрачають мільярди доларів на пропаганду. Натомість Україні, за словами Арестовича, варто просто пригадати свою історію. «Треба у них відібрати бренд «руських» врешті-решт. Я борюся за те, щоб ми називали війну правильно — «русько-російська» війна. Русь — це ми», — сказав він. Він також заявив, що змінив би назву України на «Русь-Україна», щоб «врешті-решт закрити це питання». Арестович на запитання журналіста про те, коли ж чекати на відповідний указ президента Володимира Зеленського, відповів, що «над цим працюють».
«Звісно, якщо говорити історично справедливо, то є гілка слов’янська, яка пішла на Москву, і десь там глибоко ми з цією гілкою є родичами. Але, по-перше, Росія не зводиться лише до слов’янського елементу, там багато хто є. І на цей конструкт — претендувати на спадщину Русі — може, м’яко кажучи, з великою натяжкою», — заявив Арестович.
Згодом, Олексій Арестович, який заявив, як саме хотів би перейменувати Україну, розкрив подробиці своїх планів. Про це повідомляють у Telegram-каналі «Політика країни».
«Конкретних людей я не буду називати, але якщо ви подивитеся на два звернення президента: на День Незалежності й на День Хрещення Русі, то в них звучала Русь-Україна. У сумі разів п’ять у двох промовах. Зрештою, у нас у ЗНО є відповідний перелік питань, який називається Русь-Україна, історія Русі та так далі. Якщо ми вивчаємо це в середній школі, то давайте зробимо щось на державному рівні», — повідомив він. Наразі не відомо, чи підтримає ідею арешту президент Володимир Зеленський. «Залишмо для президента відповідь на це питання. Не я буду коментувати президента, а нехай президент коментує, якщо він хоче або його прессекретар. Я просто відзначаю факти, які легко перевірити, почувши його дві промови», — відповів він.
Спікер зазначив, що абсолютно не бачить проблеми з перейменування України. Він навів як приклад перейменування Македонії на Північну Македонію.
«Ні, жодна ж країна не претендує на назву «Русь». А Російська Федерація — не Русь, це зовсім інша справа. Вони, звичайно, будуть намагатися надавати нам проблеми, але ми їх обійдемо», — сказав він в ефірі телеканалу «Україна 24».
Владна дискусія
Голова Верховної Ради Дмитро Разумков категорично не підтримує ідею речника української делегації у Тристоронній контактній групі Олексія Арестовича, який пропонує перейменувати Україну на Русь-Україну.
«Іноді краще жувати, ніж говорити. Дійсно Україна сьогодні потребує змін, потребує реформ. Але точно вона не потребує змін назви. Ми з вами живемо в державі Україна. Я думаю, що це влаштовує 99 % наших громадян. Давайте працювати над першою частиною. З назвою якось ми розберемося. Я впевнений, що гратися з назвою країни, з назвою держави, тим більше намагатися на ньому, вибачте за сленг, якось хайпанути, це точно не державницька позиція», — прокоментував Разумков. Він додав, що не має інформації про начебто підготовку в Офісі Президента такого законопроєкту і висловив сподівання, що це — фейк. Колись багато хто вважав смішним фейком інформацію про те, що шоумен Зеленський піде на президентські вибори..
Народні обранці проти
Історик та народний депутат Володимир В’ятрович назвав «шкідливими» пропозиції представників команди президента перейменувати країну на Русь-Україну. Про це нардеп від «Європейської Солідарності», колишній директор Українського інституту нацпам’яті написав у фейсбуці 2 вересня.
«Я, звісно, за те, щоб українці розповідали всім про значення спадщини Русі для нинішньої України. Але заяви про перейменування держави безглузді і шкідливі. Нас штовхають на безперспективні спроби пояснити світові, що Rus — не те саме, що Russia. І це чудова нагода для ворога остаточно переконати всіх, що Ukraine — то таки Russia», — зазначив В’ятрович.
Голова Археологічної комісії в Науковому товаристві імені Шевченка в Європі історик Микола Бандрівський у коментарі «Ратуші» зазначив, що питання подібної ваги мали б вирішувати фахівці профільних інститутів НАУ. «Є 5 інститутів, які близькі за напрямом. Треба звертатися до фахівців і вислухати їхню думку. Це не є питання, яке можна вирішувати на референдумі чи голосуванням. Це достатньо делікатна сфера — таке перейменування, і мені видається, що це питання несподівано виринуло непідготовленим. Ми себе тоді не цінимо, і не поважаємо, якщо вважаємо, що це питання є такого неважливого значення. Мені здається, що тут насамперед треба звертатися до думки фахівців і трохи просвітити наш народ, дати додаткову інформацію, а не так. Мені здається, що це штучно розкручують журналісти той вислів радника нашого президента. Я думаю, що за тим не стоїть ніяких солідних ґрунтовних напрацювань в цьому напрямі. Тому, я думаю, що це такий піар, який не понесе за собою ніяких наслідків. Йдеться про видозміну назви, слово Україна залишається. Я вважаю, що слово Русь в Х — ХІ ст. стосувалося дуже маленької території: сучасна Київщина, Чернігівщина і Сумщина. Розумієте, тільки 3 області називали Руссю. Всі решта територій мали інші назви, а це фактично 5-10 % територій сучасної України. Тому це питання потребує фахового вивчення, і вже потім його можна буде якось обговорювати. Ще раз кажу, що своєї особистої думки я не можу висловити, бо доцільність цього питання потрібно досліджувати, вивчати і аргументувати».
Своєю чергою, офіцер ЗСУ, співзасновник освітнього проєкту «Експертний корпус» Роман Кулик у своєму блозі назвав безумством і невіглаством перейменування на «Русь-Україну». Автор наводить кілька вагомих аргументів. «Украдена Росією історія» не повернеться через те, що ми вирішимо переназвати країну. Як дивацька в ХХІ столітті подвійна назва поверне нам гідність? А як відсутність «Русі» в назві республіки у нас це достоїнство забрала? Відновити історичну справедливість — так давайте копати до трипільців, чого вже там. «Украдена Росією історія» не повернеться через те, що ми вирішимо переназвати країну. О ні, наслідки будуть зовсім в іншій площині. Із якого дива поява «Русі» має «об’єднати країну»? Країна роз’єднана через агресію та окупацію РФ. Тут із поточною назвою є купа громадян, для яких власна держава — це пустий звук. Із якого дива поява «Русі» має «об’єднати країну»? Оце «об’єднати країну» — тут взагалі до чого? Країна роз’єднана через агресію та окупацію РФ, а не через свою назву. Не треба фантазувати, що зміна назви — унікальна формула консолідації суспільства. Тоді багато інших країн пішли б аналогічним шляхом і тепер мали б Галло-Францію чи Священну Римську федерацію німців, — пише автор. — Перемога може бути у війні, у боротьбі за уми громадян — шляхом просвітництва, освіти, інформаційної політики та «випілювання» російських агентів із публічного простору. Переназва держави — це ніяка не перемога, це ілюзія перемоги. Перегравати тему спадку варто через культурну дипломатію, посилення напрямку роботи з національною пам’яттю. Але це все заскладно. Мотивація «назло росіянам» для такого серйозного кроку — просто дитсадок. Цей аргумент завжди може йти виключно приємним бонусом. Підстави до подібних змін мають обґрунтовуватись тільки й виключно раціональністю, історичним бекграундом й доцільністю в сучасності».
У закидуванні ідеї переназвати Україну в «Русь-Україну» я бачу наміри протягнути і російську як другу державну, — пише Роман Кулик. —
– А що таке? У назві ж Русь, це і наша мова, альо! І як наслідок будувати і легітимізувати тут свою «ідеальну Русь-Україну», яка в уяві Арестовича – демократична і трохи інакша, але культурно й мовно — субстрат Росії з вкрапленнями україномовних маргіналів. Де в нас — УНР та національно-визвольна боротьба українців останніх 100 років, у них — вакуум. І море російських наративів. У мене здавна враження, що всі ці чудові люди — філософи, гуру, ніби нічого в житті не читали з історії ХХ століття. До речі, уявімо, що міжнародна назва України стане «Rus-Ukraine». Тут МЗС веде довготривалу кампанію, щоби за кордоном використовували транслітерацію «Kyiv», можемо уявити, що почнеться зі зміною назви держави. І останнє. Ключовий наслідок зміни назви України — це колосальної сили удар по українській цілісній ідентичності, яка зробила серйозний ривок у наповненні сенсами, актуалізації та поширенню після 2014 року.
Всі ці інтелектуальні дискусії про правонаступництво й спробу переграти РФ на ідеологічному полі — нині цікаві кільком відсоткам громадян. Аналогічний процент українців «доженуть» усі «глибокі смисли» перейменування. Тотальна більшість остаточно заплутається і загубиться, де тут Русь, де Україна, хто ми взагалі тут і тепер і якою мовою говоримо. Наслідком сум’яття в умах буде критичне розмиття українства загалом.
Врешті, щоб змінити назву держави, варто вносити зміни до Розділу І Конституції України. Тобто треба 300 голосів та всеукраїнський референдум. Сподіваюсь, цього ніколи не станеться», — додав автор.
Христина СЛЮСАРЧУК
