Валяйтеся намистини великі та маленькі

Львів'ян вчили виготовляти вовняні прикраси

У четвер, 21 січня, в книгарні "Є" відбувся майстер-клас із валяння вовни. Тут тим, хто мав бажання дізнатися ази порівняно нового для України ремесла, майстрині творчої майстерні WOOLik Марія Опалінська і Тетяна Перетятко безкоштовно пояснили принципи валяння вовни та надали матеріали, аби відразу ж перетворити щойно отримані теоретичні знання у прикрасу - сережки, намисто чи брилок.

"Вовна, як жива істота. З нею можна навіть розмовляти", - стверджує майстриня Марія Опалінська. Однак для того, хто ніколи не тримав у руках вовни, та не намагався надати жмутку матеріалу певної форми, такі слова видаються, щонайменше, дивацтвом. Однак варто лише взяти до рук кольорові клаптики чесаної вовни, та заповзятися сформувати з них виріб, як усвідомлюєш, що мала на увазі майстриня. Адже в умілих руках, наче відчувши друга, матеріал покірно стелиться шар за шаром, так, як треба, вкладаючись у певну форму. Натомість із інших, вискакуючи примхливими тріщинами та горбами то тут, то там, вередує і насміхається, наче справді жива істота.

Тож навіть найпростіша у валянні вовни деталь - кулька - вдається початківцям не відразу, і зазвичай, зовсім не така, як хотілося б.

"Існує легенда, що першим, хто валяв вовну, був Ной. Його ковчег довго плавав, шерсть із тварин падала, а коли вони вийшли на Землю, у ковчегу залишився зваляний килим. Вважають, саме звідти походить валяння", - розповідає майстриня Тетяна Перетятко.

Хоча історики, звісно, мають свою версію: першими техніку валяння освоїли кочові племена Євразії. Збиті полотнища вовни вони використовували як покриття для юрт і для виготовлення одягу. Вироби з вовни стали популярними, адже, окрім того, що цей матеріал добре береже тепло, він ще й має властивість поглинати негативну енергію, тож, вовняні вироби служили як оберіг.

Однак, у Західній Україні, попри близькість Карпат із їх ремеслами, про валяння вовни знають на диво мало. Однак, зважаючи на кількість відвідувачів майстер-класу, цікавить це ремесло нині багатьох: не знайшовши вільного місця на стільцях та коло столу, дівчата, що все приходили на майстер-клас, не кремпуючись сідали на підлогу і переймали вміння валяти вовну. Тут початківців навчали найпростішого - валяння кульок. І дівчата, не шкодуючи рук та не зважаючи на втому, захоплено валяли нові й нові кульки, намагаючись створити свій перший вовняний шедевр. І хтозна, можливо, для когось ці не надто вдалі кульки - початок великої справи.

Наталя ГОРБАНЬ