Субота, 1 Жовтня

Війна і психіка: як не здатись

Двадцять восьмий день, як ми тримаємо оборону країни. Хто як і де може. Українці в кожному місті, містечку, селі не спали спокійно від 24 лютого. Ворог атакує вдень і вночі, нещадно руйнуючи наші життя, домівки і все те, що дороге нашому серцю. Нам стали ще рідніші міста, в яких ми навіть не бували. Серце болить за сина-військового, доньку-госпітальєрку, за сестру з Харкова, за незнайому дитину з Маріуполя, якій зламали життя… Біль, сум, сльози, паніка, тривога, ненависть, злість — це наші 28 днів. Ми не пробачимо!

Ми адаптовуємось жити так, як нам не снилось і в найжахливішому сні. І весь цей час наша психіка теж призвичаюється до витримки колосальної напруги. Як тримати себе в руках, як не впасти духом, що і як говорити дітям — про це та більше «Ратуша» запитала в психологині Уляни Вільгуцької.

— Які психічні стани переживають люди під час війни?

— Тривога, паніка і постійні емоційні хвилі. То розгубленість, то тривога, злість, роздратування, ейфорія, апатія, депресія. Ці емоції постійно чергуються. Апатія і втома — депресивні стани. Депресивні стани припадають десь приблизно на 10-й день тривалого, сильного стресу.

— Чи можливо якось контролювати себе, щоб не впасти в депресію, і як це робити?

— В стані розгубленості, тривоги, страху і паніки дуже важко контролювати емоції. Але щоб навчитись контролю, фахівці рекомендують заземлюватися. Тобто подивитися навколо, що відбувається, якого кольору стіни, порахувати до 10 або ж проговорити якусь розмову.

— Як не впасти в депресію?

— Депресія з’являється лише тоді, коли ми переходимо ейфорію, тому що стан ейфорії дуже короткий і тоді ми можемо перейти в апатію, це початок депресії. Депресія — коли людина зовсім не хоче нічого робити, забивається в куток, лягає на ліжко або просто сидить і дивиться в одну точку. Тобто це такий стан, коли їй немилий світ. Якщо такі стани відбуваються в мирний час, то з них можна виходити за допомогою перегляду хороших фільмів. Але тепер депресія часто виникає від того, що ми читаємо багато новин про війну, про події, які відбуваються в Україні. Це нас теж заганяє в депресію, тому краще такі речі дозувати. Важливо діяти, не сидіти на місці. Потрібно робити те, що корисне не тільки для себе, а й для ближніх. І говорити з людьми. Це допоможе і вам, і їм. Також корисно зайнятися волонтерством, прибрати вдома, помити вікна, між тривогами це можна робити там, де спокійніше. На території, де ведуть активні бойові дії, вийти з депресії вкрай важко, тому я б рекомендувала звертатись до фахівців.

— Чи говорити з дітьми і як це робити?

— Насамперед потрібно бути відвертими з дітьми. Якщо дитина запитує, їй краще відповісти правдиво і чесно, але дитина має почуватися в безпеці. Якщо дитина розуміє, що мама спокійна, любить її, що вона коло мами і в безпеці, тоді можна розказати про те, що відбувається в Україні. Переважно діти до 5 років ставлять питання, але не завжди про війну. Вони можуть запитувати, чому сидимо в підвалі, чому йдемо в підвал, коли звучить сирена. Треба відповідати правдиво і без криків: що в нас така ситуація, що воїни боронять нашу землю і потрібно сховатися, щоб бути в безпеці. Якщо запитання про смерть, то краще розказати у вигляді казки. Зараз є багато варіантів казок про ситуацію в Україні. Нерідко мами в напрузі й можуть кричати на своїх дітей. Я категорично прошу себе стримувати, вийти в іншу кімнату чи у ванну, адже все передається на дітей. Якщо не можуть себе заспокоїти, краще звернутися до фахівців. Потрібна залізна витримка і я завжди кажу, що нам треба навчитися з цим жити. Ми вчилися жити, коли народилися, були маленькими, вчилися сприймати цей світ, так само тепер нам потрібно навчитися жити в цій війні. Я кажу такі слова, бо це правда. Мусимо розуміти, що зараз нічого з цим не зробимо і можемо сподіватися лише на наших доблесних солдатів, які захищають нашу Батьківщину, за що їм велике дякую. І допомогти в тилу. Страх дуже великий, буде нелегко кожному, але ми, українці, непереможні.

— Як заспокоїти того, хто панікує, і себе?

— Основне пам’ятати, що всі наші емоції — це нормально. Якщо ми поряд з людиною, яка панікує, то є вправа «Дихати квадратом»: вдих на 4 рахунки, пауза на 4 рахунки, видих на 4 рахунки і пауза на 4 рахунки. Ця вправа зупиняє страх і тривогу. Але якщо так зробити, це допоможе трохи врятувати наші психічні стани. І дуже добре в таких випадках просто говорити. На кшталт — що зараз зі мною відбувається, мені зле. І навіть коли людина починає говорити «мені зле, мені страшно», дуже важливо не боятися про це казати, бо ми звикли остерігатися висловлювати те, що з нами відбувається. І це найгірше, бо не розуміємо, що з нами таке. Це допомагає трішки повернутися в реальність, «заземлитися», як кажуть. В ситуації паніки і шторму емоцій можна почати діалог, запитувати не що ти відчуваєш, а просто просити: почуй мене, як мене звати, розкажи, що ти бачиш навколо? Або скажи, що ти бачиш, який колір перед тобою, назви мені предмети, які ти перед собою бачиш. Це людину починає заземляти і вона поступово приходить до себе.

— Почуття провини. Варто боротися, якщо варто, то як?

— Як на мене, варто позбуватися. Уявімо ситуацію, що людина каже, що поїхала і залишила когось. Потрібно, щоб вона подумала, що могла зробити в момент, коли виїжджала. І в людини одразу ступор… Ну що могла зробити: забрати, плакати, змусити? Чи могла покласти на плечі і вивезти? Якщо людина не мала можливості це зробити, тоді не має що відповісти. В такі моменти потрібно прийняти ту реальність, яка є. Менше читати новин і бути корисним. Не тільки в гарячих точках можна бути корисним, а й тут.

— Як вберегти власне здоров’я, здоров’я близьких і дітей?

— Любити одне одного, чути, дослухатися, підтримувати, і ми збережемо не тільки психічне здоров’я. Підтримувати один одного. Приділяти більше уваги дітям, читати казки, зараз поновилися школи онлайн, то вчити уроки, допомогти з домашніми завданнями, підказати, більше приділяти уваги своїй сім’ї. В цей час всі наші цінності в пріоритеті — наша сім’я, де ми в безпеці. Це єдина порада і краще вже не порадиш. Навіть не як фахівець, а як мама. Розумію, що без підтримки один одного просто неможливо. Розмовляти потрібно як ніколи тісніше і як ніколи любити одне одного. Любов врятує світ, це справді так. І буде мир, і буде сонце, і буде весна. Зараз складно, але мусимо триматися. Україна переможе!

Розмовляла Христина СЛЮСАРЧУК

Share.

Leave A Reply