такий "жорсткий" набір складників споживати створені за таким рецептом вироби практично неможливо, тому з цього тіста виготовляють своєрідні сувеніри - міні-млин, картинки, підставки -розмальовують ще до випікання, потім покривають лаком.
Веселі коровайниці
Жінка з короваєм обов'язково асоціюється з Волинню, переконані в цьому краї озер і дрімучих лісів. І до коровайниць тут особлива пошана. Як розповіла журналістам головний технолог Луцького комбінату хлібопродуктів №2 Галина Парфелюк, коровай, який є неодмінним атрибутом весільного обряду, зазвичай місять хресні матері, також запрошують заміжніх жінок, у яких хороша сім'я, не розлучених, з хорошою енергетикою. Кілька пар по черзі місять коровай, промовивши перед цим молитву й обов'язково на голодний шлунок. Не кожен може пекти коровай, переконана пані Галина. Чи вдасться цей святковий хліб, залежить також від настрою - місити його треба весело, бадьоро, приспівуючи відповідних для цього дійства жартівливих обрядових пісень. Оскільки місити руками важко, то кидають металеві монети, і кожна господиня намагається якнайшвидше їх знайти. Коли тісто замісили, зверху кладуть освячену вербову гілку - щоб швидше зійшло, щоб не підірвало верх і щоб молоді добре жили. Трапляється, що коровай осяде, або трісне - це вже погана ознака. А одного разу, розповідає пані Галина, спечений для наречених коровай виявився порожнім усередині - ця пара розійшлася ще до весілля...
Головний технолог поділилася також таким спостереженням: коли коровай замішують на підприємстві у чанах, то виходить 5 хороших, і 3 невдалих, тому іноді доводиться перепікати. Хтось із журналістів провів паралель: мабуть, така статистика - 3 погані людини на 5 хороших...
Прикметно, що святковий коровай українці здавна прикрашали (неприкрашений коровай - атрибут сумних подій, його приносили на похорон до молодої дівчини чи юнака).
Від зерна
Організатори фестивалю "Українське коровай-сузір'я" закцентували також увагу на проблемах хлібопекарської галузі. Зокрема, під час зустрічі журналістів з фахівцями Миронівського інституту пшениці імені В. Ремесла, які займаються селекцією пшениці, йшлося про те, що зерно хорошої якості виробникам купувати невигідно, бо це здорожчує продукцію і знижує конкурентоспроможність. Але найпереконливішим аргументом у потрібності селекційної діяльності був запропонований для дегустації хліб зі сортової пшениці, виготовлений без різноманітних додатків - так званих покращувачів, що їх зазвичай використовують нині у хлібопекарстві.
Актуальною є також діяльність науковців інституту в аспекті створення екологічно чистої продукції - сортів пшениці, стійких до хвороб, що дасть змогу уникнути використання пестицидів.
До слова, миронівські сорти озимої пшениці засіяно і на значній площі полів Львівщини. А от програмі просування своїх здобутків у Польщу Європа, відчувши потужну конкуренцію, сказала "Ні!", зазначили фахівці Миронівського інституту пшениці.
Наталя ДУДКО, фото автора
