Четвер, 28 Березня

«Вони воюють заради нашої культурної спадщини»

ЛОО Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, що на Коперника, 40-а, працює над тим, щоб захистити нашу культурну спадщину. Що зробили і що планують – в розмові з головою товариства Андрієм Салюком:

— Перше, про що ми подумали, – як захистити вітражі Петра Холодного в Успенській церкві. Москалі насамперед бомблять об’єкти адміністративні і військові. Успенська церква виходить вікнами на Львівську обласну військову адміністрацію. Не дай Боже, але вітражі можуть постраждати від вибухової хвилі (не говоримо про кулі, снаряди, це зовсім інакше). Ми подумали, що добре було б закрити їх щитами. Бо якщо кам’яна скульптура впаде, то її можна, зі втратами, але зібрати, то вітраж, який вилетить, уже втрачений. Звісно, можна робити копії, але це вже не те.

У Вірменській церкві вітражі демонтували, як і дерев’яну скульптурну групу «Голгофа». Каплицю закрили бляхою. Скульптури біля костелу Святого Антонія, Латинського кафедрального собору замотані, але плануємо ще краще їх захистити. Можливо, скульптури довкола катедри демонтують і занесуть у безпечне місце, а «Гріб Господній» хочемо закрити захисною стіною з риштуванням, разом з каплицею Кампіанів, де є надзвичайно цінні барельєфи. Одночасно проговорили, що риштування на каплиці Боїмів є загрозою й ухвалили рішення демонтувати риштування, залишивши тільки з головного фасаду. Головний фасад постараємося укріпити контрфорсами, додатковими стяжками, закріпимо плитами й мішками з піском, щоб захистити визначну цінність каплиці Боїмів – різьбу.

Нині закуповуємо вогнегасники для церков (також має надійти партія з Польщі) і розносимо в історичні церкви – П’ятницьку, Успенську, Святого Миколая, Святого Андрія, Домініканський собор. Є об’єкти, в яких вітражі можна закрити, але категорично неправильно закривати іконостаси. Бо люди потребують доступу до ікон, це дуже важливо. Тому не можемо їх ні демонтувати, ні закрити. Але хочемо дати змогу в разі, не дай Боже, бомбардування, пожежі, щоб були засоби гасіння.

Моя позиція – і щодо укріплення вітражів в Успенській церкві, і щодо вогнегасників у церквах – робимо, що можемо, але вже. Не готуємо програми, не оголошуємо на весь світ: рятуйте! Це буде, але колись. А робити треба вже і негайно. Тому я взяв на себе таку ініціативу. Запросив реставраторів Інну Дмитрук-Сорохтей, Андрія Почекву, які за освітою вітражисти. Ми не чекали вказівок, розуміли, що треба робити. Нам важливо, що наша ініціатива розпочала хвилю. Хай ми будемо тим поштовхом, завдяки якому інші також звернуть увагу не тільки на зміцнення блокпостів, а й на порятунок наших пам’яток. Не тільки на бронежилети, а й на те, заради чого наші вояки воюють. Вони воюють заради нашої культурної спадщини. Це інший фронт, але він не менш важливий. Робимо, щоб максимально уникнути помилок, тому залучили професійних реставраторів. Визначили, що потрібно, закупили матеріали, і відразу почали робити. Не чекали завтра чи обіду. Тішуся, що включилася влада, бо інакше й не могло бути. Сподіваюся, що не буде тих критичних подій, від яких ми стараємося убезпечитися. Але хай краще будемо до них готові. Не знаю, чи встигнемо зробити все. Нині французький журналіст дуже гарно поставив запитання: що будемо робити з пам’ятниками на Личаківському цвинтарі? Їх неможливо всіх одягнути в мішки. Я пояснив, чому ми наразі цього не торкаємося. Якщо, не дай Боже, будуть бомбардування, то Личаків для них не цікавий. Хоч москалі вандали, можуть руйнувати все, крім того, вони не навчені і невідомо, куди можуть попасти. Але ми мусимо вибирати, що реально зробити сьогодні.

Важливо, що вдалося залучити людей не зі сфери реставрації. Керують реставратори, але залучені будівельники, фірми-виробники, фірми-продавці, які готові заради збереження культурної спадщини віддавати свій час, зусилля і гроші.

Розмовляла Наталя ДУДКО

Share.

Leave A Reply