Заньківчани: із зони комфорту в зону неспокою?
Нові локації, прем’єри, запрошені режисери, призначення в.о головного режисера театру – ці та інші події в Національному академічному театрі імені Марії Заньковецької на зустрічі з пресою керівництво театру охарактеризувало як вихід із зони комфорту в зону неспокою.
Після того, як конкурсна комісія не визначила переможця на заміщення вакантної посади головного режисера театру ім. М. Заньковецької, виконувачем обов’язки призначили режисера Вадима Сікорського. Свої кроки на новій посаді він наразі обмірковує, а тим часом готує на 17 – 18 липня чергову прем’єру – виставу «Злодій» Василя Стефаника, приурочену до 150-річчя письменника. «Після буйства «Конотопської відьми» захотілося сценічного інтиму, камерності, – розповів Вадим Сікорський під час зустрічі з журналістами. – Попри формат мініатюри, «Злодій» потребує емоційних затрат не менших, ніж велике полотно. Глядач матиме змогу підглянути за життям персонажів і відчути той біль, що його закладав у свої твори Стефаник. Не ставимо розділових знаків, а пропонуємо поміркувати, чому люди так живуть. Адже ми й далі так живемо, тому крапки тут не може бути».
Одним з моментів виходу із зони комфорту для заньківчан (мабуть, для глядачів теж) є співпраця з відомим своєю епатажністю головним режисером київського «Дикого театру» Максимом Голенком. У його постановці 9, 10, 11, 17, 18 липня в приміщенні трамвайного депо на вулиці Академіка Сахарова, 2 відбудеться перша в Україні офіційна прем’єра «Тригрошової опери» Бертольда Брехта з музикою Курта Вайля.
Максим Голенко зазначив, що часто працює з соціально орієнтованими виставами, і «Тригрошова опера» багата на такі мотиви. Водночас вирішив цього разу закцентувати на біблійних мотивах, на вічних істинах, які вона містить: «Ми йдемо за матеріалом, куди він нас веде, за локацією, яка теж диктує своє, за ознаками часу, адже ніхто не думав, що будемо жити в часи нової чуми. З часів Брехта і Вайля нічого не змінилося, далі існує така сама соціальна несправедливість».
«Є речі, які сприймає глядач «Дикого театру» і не сприйме глядач театру імені Марії Заньковецької, тому вистава відрізнятиметься від звичних постановок «Дикого театру». І є ще академічний текст Брехта, який теж дає певні обмеження. Але я себе фактично не стримую, ми працюємо дуже чесно і драйвово», – охарактеризував режисер свою співпрацю з заньківчанами. Балетмейстер вистави Максим Булгаков закцентував на багатошаровості і масштабності твору, у якому хореографія і пісня – одні з шарів: «Усе працює на одну думку, на спільну ціль, а не самоціль. Актори роблять навіть більше, ніж від них вимагають». Він також додав, що Брехт має свою естетику, яка впливає на естетику вистави.
За словами генерального директора – художнього керівника театру ім. М. Заньковецької Андрія Мацяка, «Тригрошову оперу» якомога довше гратимуть у трамвайному депо, а далі планують перенести на заньківчанську сцену. Як розповіли «Ратуші» в пресслужбі театру, права на текст Брехта купили на два роки, а на музику Вайля – наразі на 10 вистав. Вирішити питання з авторськими правами допомагає Посольство Німеччини в Україні. З нагоди прем’єри «Тригрошовї опери» восени у Львові планують провести освітні зустрічі з німецькими та українськими брехтознавцями про творчу спадщину Бертольда Брехта.
Наталя ДУДКО
