"Вона підписувала свої роботи не Приймаченко, а Примаченко - і саме Примою вона й була, єдиною і неповторною. Створила власний мистецький стиль, постійно знаходила нові конфігурації у своїх композиціях. Її звірі, попри те, що хижаки, за натурою добрі, мають позитивну енергетику. Переломними для її творчості були два роки праці в експериментальних майстернях у Києві в 30-х роках, куди народну майстриню (Марія, як і її мама, вишивала) зі села Болотня Київської області запросили разом із іншими майстрами. Злет її творчості припав на 60-ті роки. З акварелі вона переходить на гуаш, яка дає змогу розкрити їй свій талант, свою душу. Формат малюнків набуває більшого розміру. Вона організувала школу для сільських дітей. І ніколи не малювала поза часом, її турбувало все, що відбувалося в селі, в країні", - розповіла на відкритті виставки куратор експозиції, науковий співробітник Музею українського народного мистецтва Олена Шестакова.
Частиною експозиції, що триватиме в Національному музеї до серпня, є демонстрація документального фільму про Марію Приймаченко, та ще одна творча мистецька пропозиція - анімовані персонажі її робіт.
"Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...", - згадувала художниця. Сусіди почали просити, щоб дівчинка й їм хату прикрасила. Образи її творів - асоціативні й філософські: "Беззубий, самотній, ходить чаплун по лісі нікому не нужний".
Цікавою ініціативою започаткували Рік Марії Приймаченко "Я-галерея" Павла Гудімова, галерея "Родовід" та муніципальна галерея "Лавра": оголосили конкурс мистецьких ідей "Приймаченко і я". З поданих на конкурс понад 400 проектів (колекції одягу, витинанки, килими, картини, графічні, веб- та медіа-проекти, фотографії, малюнки на тканині) арт-менеджери відібрали 150 і тепер експертна рада з 10 осіб (журналіст Юрій Макаров, організатор "Сезонів моди" Ірина Данилевська, директор музею Івана Гончара Петро Гончар та інші) визначатиме переможців (до слова, подали свої роботи і львів'яни). Результати планують оголосити в листопаді. У Києві роботи покажуть на виставці, а чи побачать їх інші міста, залежить від них самих.
Розповідає один із організаторів проекту - Павло Гудімов:
- Я б окреслив два напрями серед поданих на конкурс робіт. Перший - дуже традиційне, стандартне уявлення про творчість Марії Приймаченко. Навіть не інспіровані роботи, а просто перемальовки. Попри те, що ми відразу пояснювали, що роботи не мають бути скопійовані чи дубльовані, а треба представити своє бачення. Досить багато посередніх робіт, і думаю, що журі розставить свої оцінки. І другий напрям, який мені більш сподобався, - переосмислення, редизайн того, що робила Приймаченко. Як на мене, є дуже цікаві роботи, навіть у форматі інтелектуальних ігор.
Найбільше представлено образотворчого мистецтва. Є цікаві колекції моди, колекції аксесуарів, кілька цікавих книжкових проектів.
На жаль, було дуже мало проектів ужиткового плану, я навіть трохи розчарований цим. Чи то просто школа предметного й ужиткового дизайну в нас слабенька, чи люди не розуміють, наскільки такі роботи могли б гарно вписуватися в контекст ужиткових речей. Практично нема з чого вибирати. Як на мене, образи Приймаченко дуже підходять для іграшок, зокрема розвиваючих. А їх запропонували один чи два учасники.
Наталя ДУДКО
