Дивна відставка Михайла Федорова:
Ті, хто з картонками стояв проти рішень Зеленського по НАБУ, тепер підтримали… людину Зеленського?
Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала однією з найбільш резонансних політичних подій літа. Вона викликала не лише жваве обговорення серед політиків, військових та експертів, а й хвилю акцій підтримки в різних містах України. Чому звільнили одного з найпопулярніших урядовців? Що він встиг зробити? Що заявив після відставки? І чи справді мітинги на його підтримку були спонтанними?
15 липня, після зміни складу Кабміну, президент Володимир Зеленський повідомив, що внесе кандидатуру чинного міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка на посаду міністра оборони України. Після цього Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду, та оприлюднив підсумки роботи своєї команди за останні шість місяців.
Під час брифінгу 16 липня Федоров заявив, що керівництво ЗСУ саботує запровадження нової контрактної системи та звинуватив Олександра Сирського у системній кризі з мобілізацією. Він також розкритикував підхід головнокомандувача до управління армією, заявивши, що замість пошуку нових рішень для перемоги той, на його думку, спровокував внутрішній конфлікт.
Коментуючи кадрові зміни в Кабміні, президент України Володимир Зеленський визнав, що причиною звільнення Михайла Федорова був конфлікт з Олександром Сирським. За словами Зеленського, проблеми на полі бою, у бригадах, з мобілізацією залишались не вирішеними.
З 16 липня по всій Україні тривають протести проти звільнення міністра оборони Михайла Федорова. Учасники мітингів вимагають прозорих призначень до уряду, повернення на посаду Федорова та відставки Олександра Сирського з посади головкома.
Федоров: результати роботи
Михайло Федоров прийшов до Міністерства оборони після успішної роботи на посаді віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації. Саме його вважають автором цифрової революції в державному управлінні — від запуску “Дії” до розвитку цифрових державних сервісів. На чолі Міноборони він зробив ставку на технології та модернізацію армії.Серед головних результатів його роботи експерти називають: масштабування виробництва українських безпілотників, розвиток українського defence-tech, цифровізацію оборонних закупівель, пришвидшення ухвалення рішень щодо технологічних розробок, залучення приватного сектору до виробництва військових технологій та активну співпрацю із західними партнерами щодо розвитку інновацій у сфері оборони. Саме Федоров став обличчям курсу на технологічну модернізацію українського війська.
Спочатку було слово
Після звільнення ексміністр провів тривалу пресконференцію, яка фактично стала його політичною заявою. Головна теза Федорова — проблема Міністерства оборони полягає не у відсутності фінансування, а у самій системі. За його словами, найбільшими перепонами залишаються: надмірна бюрократія, опір змінам, повільне ухвалення рішень та небажання частини системи переходити на сучасні технології. Він фактично підтвердив існування серйозних розбіжностей із військовим керівництвом щодо темпів реформ. Федоров заявив, що сучасна війна вимагає значно швидшого впровадження дронів, цифрових технологій та штучного інтелекту, тоді як окремі рішення місяцями залишалися заблокованими. Окремо він наголосив, що проблему мобілізації неможливо вирішити виключно через ТЦК — потрібна комплексна реформа всієї системи управління військом
Генерал Сирський вибачився
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у колонці, опублікованій 20 липня, на сайті «Мілітарний» заявив, що дізнатися про конфлікт із Федоровим було для нього «несподіванкою». «Для мене було несподіванкою дізнатися, що у нас із паном міністром був конфлікт. Я сприймав наші відносини як робочі: зі складними питаннями, з різними позиціями», – заявив головком. Утім ця заява Сирського викликає питання. Варто нагадати, що ще 16 липня президент Володимир Зеленський, коментуючи звільнення Федорова, заявив, що без нього міністр оборони і головнокомандувач за стіл не сідають. Отже про конфлікт знали всі. Генерал додав, що «буває жорстким» та перепросив у Михайла Федорова, «якщо когось чимось образив». На думку головнокомандувача, коли питання щодо війни чи армії «політизується», воно спрощується до гасла, а «гаслами не ухвалюються рішення, від яких залежать життя людей». Він наголосив, що публічна драма навколо роботи армії не виграє війну. У колонці Олександр Сирський відповів на критику щодо відсутності стратегії війни, заявивши, що це «не публічний документ і не пост у соцмережах». Водночас він заявив, що на відміну від стратегії візія перемоги тільки «малює бажане майбутнє». «Візія — корисна річ: з візією можна побудувати стартап. Але для перемоги у війні потрібна стратегія. Візія малює бажане майбутнє. Стратегія відповідає на питання, звідки взяти резерви, снаряди, людей і час, щоб до цього майбутнього дійти», – написав головком. За словами Олександра Сирського, заяви щодо того, що він нібито не хоче «воювати дронами» – це «найдивніший закид» в його бік. Він нагадав, що створив Сили безпілотних систем як окремий рід військ та особисто подав президенту Зеленському кандидатуру Роберта Бровді як командувача цього роду військ. «Людина, яка “не хоче воювати дронами”, не створює перший у світі окремий рід військ безпілотних систем і не ставить на нього командира всупереч усім традиціям військової ієрархії», – написав Олександр Сирський. Водночас він звернув увагу, що для роботи дронів потрібно застосовувати артилерію, міномети, ППО, РЕБ, інженерні та інші засоби. На його думку, «закуповувати треба все, а не лише те, що зараз у тренді». «Ми не воюємо з умовною маленькою країною. Крім того, головнокомандувач відкинув звинувачення у просуванні лояльних кадрів, наголосивши, що підвищував та призначав низку військових нового покоління. Як приклад він навів Олега Апостола, Андрія Гнатова, Роберта Бровді, Андрія Білецького, «Редіса», «Вереса» та Євгена Карася. «Я їх призначаю, я їх підвищую, я ними опікуюсь. Багато з цих призначень були непопулярними в системі. Я їх ухвалював, бо мій єдиний критерій — результат», – написав Сирський. Також Олександр Сирський розкритикував нові контракти, які запропонувало Міноборони, заявивши, що за місяць роботи вони тільки демотивували військо. За його словами, нові контракти підписали тільки 2000 військових з «мільйонної армії», і водночас у ЗСУ з’явилася «велика кількість демотивованих солдатів і офіцерів, які очікували одних умов, а отримали інші».
Головнокомандувач підсумував, що «не воює з міністерством, а воює з Росією» та запевнив, що Генеральний штаб продовжує співпрацювати «з будь-яким міністром», бо «в армії не вибирають, з ким служити».
Мітинги на підтримку
Після повідомлення про відставку в різних містах України майже одночасно відбулися акції підтримки ексміністра. Учасники заявляли, що прийшли добровільно після закликів у соціальних мережах. Однак саме ці протести породили найбільше запитань. Картонні меседжі на площах рясніють через активне поширення інформації через Telegram та інші соціальні мережі. Водночас станом на сьогодні немає жодних публічних доказів, що акції організовувала конкретна політична сила, державна структура чи штаб. Не названо й організацію, яка офіційно взяла б на себе відповідальність за проведення цих протестів. Політичні експерти називають кілька можливих цілей подібних акцій: продемонструвати рівень суспільної підтримки Федорова, вплинути на подальші кадрові рішення влади, посилити його політичні позиції, сформувати образ реформатора, який зіткнувся із системним опором та закласти підґрунтя для його майбутньої політичної ролі. Яка наразі невідомо в чому саме полягає.
Як влучно зазначив оглядач «Еспресо» Сергій Руденко: «Все те, що відбувається навколо Михайла Федорова, виглядає як політична технологія.
Адже Федоров – один із архітекторів і творців перемоги Зеленського у 2019-му. Він був, є і, я переконаний, залишиться ключовим гравцем цієї команди.
Якщо хтось вірить, що Федоров – це самостійна політична фігура чи, упаси Боже, реальний опонент шостого президента України, той глибоко помиляється.
Федоров ніколи не був самостійним політиком. Ба більше – він взагалі дотепер не був класичним політиком. Навіть після своєї гучної відставки з уряду Федоров відверто визнав: стосунки із Зеленським у нього прекрасні, а взаєморозуміння – абсолютне.
У цій грі Федорову, певно, відведена дуже специфічна роль. Роль офіційно призначеного спаринг-партнера. Питання – для чого? Хвиля протестів та обурення через звільнення Федорова стрімко піднімає його особистий рейтинг. Він заїздить у велику політику на білому коні. Питання: заради чого? Сподіваюсь, дуже скоро ми отримаємо відповідь на це питання».
Віталій Портников: «Одним з архітекторів перемоги Зеленського був і Михайло Федоров!»
«Як і кілька місяців тому, мешканці Києва та інших міст України вийшли на так званий протест із картонками, вимагаючи залишити Михайла Федорова на посаді міністра оборони країни», — пише Віталій Портников у колонці для порталу Вот Так. Але якщо попередній протест, зумовлений спробами влади поставити під контроль незалежні антикорупційні структури, був цілком передбачуваним явищем — керівництву країни давно не подобалося, що хтось може боротися з корупцією поза контролем офісу президента Володимира Зеленського, то цей протест — результат цілої низки кадрових випадковостей, які ще раз нагадали, що підбір керівників на принципові для України посади здійснюється у стилі броунівського руху… Сьогодні нікому не зрозуміло, навіщо потрібно було менш ніж через рік замінювати очільницю уряду, до якої у президента начебто не було жодних претензій, на бізнесмена та колишнього голову «Нафтогазу України» Сергія Корецького. Дехто стверджує, що єдина причина змін — це спроба вивести з уряду Михайла Федорова, уникнувши великого скандалу та представивши заміну як наслідок масштабного коригування у щойно призначеному — не минуло й року — Кабінеті міністрів. Якщо це й так, то теж виглядає дивно: скандал все одно стався, протест все одно розпочався, системних збоїв у формуванні української влади як такої його учасники все одно не помічають, оскільки зосереджені на особі та діяльності Михайла Федорова. Але на цьому тлі системного збою сама відставка недовговічного міністра оборони виглядає саме як результат системного збою. Сам Володимир Зеленський пояснює те, що відбувається, відсутністю єдності: конфлікт між Федоровим і головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським не є таємницею — про нього, по суті, говорять уголос обидва фігуранти. Однак мистецтво політичного управління якраз і полягає в умінні поєднати інтереси потрібних, але нездатних самостійно домовитися людей, і аж ніяк не в рішенні відправити у відставку одного з них або навіть обох. Хоча для Зеленського, який з 2019 року звик керувати країною в ручному режимі, а як інструмент такого управління використовувати і позбавлений суб’єктності парламент, і уряд, що перетворився на один із департаментів його офісу, — це не те щоб складний, але неприйнятний підхід. І це — наслідок не волі Зеленського, а волі українського виборця, який проголосував за президента та його монобільшість. Одним з архітекторів цієї перемоги і був, до речі, Михайло Федоров, який керував не лише цифровим напрямком передвиборчої кампанії майбутнього голови держави, а й одним з обкомів наспіх створеної провладної партії, а після її перемоги на виборах на довгі роки пересів у крісло віцепрем’єра та міністра цифрової трансформації. Однак якщо на цій посаді Федоров виглядав скоріше уособленням сучасного підходу президентської команди, то на посаді міністра оборони він швидко перетворився не лише на чиновника, який намагається змінити процеси у відомстві, що, по суті, є головним для виживання України, а й на символ змін для умовної «бази» Зеленського — тих самих молодих людей, які ще недавно вимагали зберегти незалежність антикорупційних структур.»
Водночас у медіа активно обговорюється подальша роль Михайла Федорова у владі. Після відставки сам Федоров повідомив, що під час розмови Володимир Зеленський запропонував йому залишитися в команді на посаді радника Президента або знайти інший формат співпраці. Від цієї пропозиції він відмовився, наголосивши, що не шукає будь-якої посади заради самої посади. Водночас у політичних колах та медіа з’явилися припущення про можливе призначення Федорова до Ради національної безпеки і оборони. Станом на зараз жодного офіційного рішення щодо його роботи в РНБО немає. Після нової розмови із Президентом Зеленський повідомив, що консультації тривають і «рішення щодо армії будуть напрацьовані», а Федоров коротко підтвердив: «Діалог є. Вірю, що все вдасться». Найгіршим варіантом може стати той, при якому Сирського звільнять, а Федорова так і не поновлять. На посаді міністра оборони. І це буде ПОРАЗКА тих громадян, які вийшли на захист Федорова.
Підготувала Христина СЛЮСАРЧУК
