ВБИВЧА СПЕКА
Озера висихають, АЕС зупиняють, вода – за графіком
Через аномальну спеку наприкінці червня та в липні 2026 року в Західній Європі загинуло понад 10 тисяч людей, більшість із яких — літні люди віком понад 65 років. Найбільше удар стихії припав на Францію, Німеччину та інші сусідні країни, де температура била історичні рекорди. Офіційну загальну статистику смертності саме від наслідків спеки в Україні зазвичай не ведуть окремими масовими зведеннями, проте лікарі та рятувальники фіксують різке зростання навантаження на медиків і кількості викликів через перегрів та теплові удари. Аномально висока температура цього літа не тільки спричинює дискомфорт, впливає на стан здоров’я, а й дуже наочно показує, що розмови про екологічні катаклізми – не про щось далеке й примарне, а про ланцюжок подій та їхніх наслідків, які дуже реально впливають на наше життя. А потенціал цього впливу трохи страшно навіть озвучувати.
Через тривале маловоддя та різке падіння рівня води в річці Чечві на Калущині наявних запасів уже недостатньо для цілодобового забезпечення споживачів. Тому в Калуській громаді запроваджують погодинний графік подачі води та закликають мешканців ощадливо використовувати воду, пише «Еспресо.Захід». Про ще один тривожний наслідок посухи повідомив закарпатський громадський активіст Іштван Цап. За його словами, у селі Бобовище Мукачівського району повністю пересохло місцеве озеро: “Пересохло озеро в Бобовищі. Просто зникло. Загинуло все живе”. Наприкінці липня стало відомо, що на Хмельниччині повністю висохло Святе озеро – найбільша природна водойма області льодовикового походження, вік якої оцінюють у понад 10 тисяч років. За словами головного лісничого Національного природного парку “Мале Полісся” Олексія Більовського, якщо на початку 2000-х площа його водного дзеркала перевищувала 8 гектарів, а глибина сягала 5 метрів, то нині водойма повністю висохла. Причиною він називає зміни клімату, тривале маловоддя та зниження рівня ґрунтових вод. Врятувати водойму наразі неможливо, адже вона втратила природне живлення.
Через обміління річок зупиняють АЕС
Минулого тижня французка державна енергетична компанія Electricite de France SA була змушена зупинити Golfech-2 – атомну електростанцію на півдні Франції, інформує «Бі-Бі-Сі Україна». «Це стало черговим відключенням ядерних реакторів в країні за це пекельне літо, – наразі довелося повністю зупинити три енергоблоки, тоді як ще 8 працюють на зниженій потужності. Ці відключення мають і свою ціну, – вартість електрики у вечірні години стрибнула до рекордного рівня – 200 євро за МВт/год, якщо не враховувати енергетичну кризу у Європі після початку російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року», – пише Bloomberg.
Брак води також став причиною зупинки і АЕС Paks в Угорщині, яку нема чим охолоджувати через рекордне обміління Дунаю. Цього тижня на енергетику Угорщини очікують найскладніший період за десятки років, заявив премєр країни. Пізніше Мадяр уточнив, що рішення про повну зупинку АЕС ухвалить керівництво станції відповідно до суворого протоколу безпеки. Це станеться вперше за понад 40-річне існування АЕС.
Через низький рівень води в Дунаї румунський оператор АЕС Nuclearelectrica також повідомляв про намір зупинити другий енергоблок АЕС Cernavod? після відключення першого реактора тиждень тому. Аби спрямувати більше води з Дунаю для охолодження реакторів станції, 3 серпня військові застосували контрольований вибух та підірвали скелю Пиржоая, аби збільшити приплив води до головного русла та знизити ризики для роботи АЕС.
Уряд Румунії запровадив загальнонаціональний стан надзвичайної ситуації на серпень та закликав великих споживачів добровільно зменшити використання електрики у вечірні пікові години.
Через аномальну спеку цього тижня зі збільшенням споживання електроенергії може зіштовхнутися і Україна, при чому одразу на 1 ГВт (що в середньому дорівнює обсягу виробництва на одному блоці АЕС). Про це наприкінці минулого тижня попередив перший віцепрем'єр та міністр енергетики Денис Шмигаль. У дописі в соцмережах урядовець повідомив, що на нараді з керівництвом “Укренерго”, “Енергоатому”, “Укргідроенерго”, “Нафтогазу” та НКРЕКП обговорили, “як утримати баланс в енергосистемі під час пікового навантаження”.
Після руйнування Росією левової частки української теплоенергетики, головний тягар забезпечення економіки та населення електрикою несуть українські АЕС. Нині Україна контролює три АЕС, що мають 9 енергоблоків сумарною потужністю до 8 ГВт. Наразі рівень води у річках, на яких стоять українські АЕС, достатній. Проте на літній період традиційно припадають ремонти атомних блоків.
“Укренерго” готується і до можливого застосування графіків обмеження потужності для промисловості та бізнесу, якщо навантаження на мережу виявиться критичним. Енергетики вчергове закликали ощадливо споживати електроенергію у пікові години – з 16:00 до 23:00.
Дефіцит прісної води: причини й можливі рішення
Викладач Житомирського державного університету імені Івана Франка Іван Хом’як на своїй фейсбук-сторінці назвав дві взаємопов’язані причини наростаючого дефіциту якісної прісної води – зміни клімату та забруднення: «Наприклад, зниження рівня води у водоймах призводить до підвищення концентрації забруднень; збільшення їхнього обсягу має багатовекторний вплив на океан, який міняє клімат і призводить до зміни опадів, що спричиняє зменшення об’єму води у водоймах і збільшення концентрації забруднень. Або дефіцит води призводить до збільшення обсягів її забору, а підвищений забір води знижує її якість. Зв’язків між різними факторами в системі прісних водойм багато, і вони створюють справжній та ще й живий та мінливий Гордіїв вузол. Узагальнюючи, варто зазначити, що існують природні та антропогенні фактори, які формують цю систему».
На думку Івана Хом’яка, для виживання в умовах дефіциту якісної прісної води є три напрями дій: «Перше – зниження рівня деструктивної діяльності. Якби ми хоча б дотримувалися вимог Водного кодексу, то вже ситуація була б у рази кращою. А якби до нього додати ще кілька пунктів, що сприяють покращенню стану в прісних водоймах, то, можливо, ситуація стабілізувалася б. А, можливо, і ні… Насамперед, мова йде про діяльність в річкових долинах – розорення водоохоронних зон, сприяння ерозії на схилах долини та збільшення забруднень ґрунту в районі інтенсивного водозбору…
Другий напрям – відновлення стабілізаторів. Болота, насамперед торф’яники, ліси, насамперед заплавні, зони водозбору джерел (бажано зберігати навколо них природні ліси та болота). Більше за все, зараз цього вже недостатньо. От є три пересихаючі річки. Усі вони протікають через непорушені ліси, але їм це мало чим допомагає. На першій немає жодної перепони на шляху, крім природного водоспаду. На другій є штучна гребля. На третій боброва гатка. Перша висохла практично вщент. Навіть мул на дні. Лише в середній течії є трохи застояної води. Криниці у верхній течії пусті. Друга теж суха, хребетні вимерли, в кількох калюжах ще туляться зграї водомірок. Третя зменшила дебет, але продовжує функціонувати. До речі, штучну греблю прибирати не можна. Не лише тому, що вода просто стече і все. Це чи не єдина пожежна водойма на всю околицю. Приклад із бобрами, які створили заболочений водний резервуар, учить нас, як потрібно чинити. Невеликі перекатні греблі по руслах малих річок не лише справлятимуться із проблемою нерегулярних опадів, а й очищатимуть воду від органічного забруднення, коли вона перетікатиме через ці штучні пороги. Меліоративна система, яка завдала і завдає нам стільки шкоди, через ренатуралізацію каналів до статусу малих річок, може стати одним із наших інструментів виживання. До речі, не варто ідеалізувати бобрів. Я можу навести купу прикладів, коли їхні греблі завдають шкоди замість користі або висушують річки. Тому тут не має бути більшовицького підходу із одним рецептом для усіх хвороб. Тут потрібно прораховувати кожен окремий випадок.
І третій напрям. Ми повинні не лише зменшувати негативні наслідки зміни клімату та наші впливи на нього, а й продумувати адаптаційні стратегії. Без цього дефіцит питної води та сільськогосподарської продукції призведе до соціального колапсу. А в таких умовах на будь-які заходи не буде, ні ресурсів, ні політичної волі».
Підготувала Наталя ДУДКО
