Цивільний кодекс: небезпечний для державності і людей
«Доброзвичайність» як скрєпи по-українськи, захист корупціонерів та інші «несподіванки» законопроєкту
Коли кілька тижнів тому українське суспільство протестувало проти пропозиції зменшити в проєкті Цивільного кодексу шлюбний вік з 16 до 14 років, уважні читачі законопроєкту № 15150 попереджали, що шлюбний вік – тільки одна з квіточок, які «законотворці» придумали для нас. Нині чи не найбільше в публічному просторі в контексті кодексу, за ухвалення якого Верховна Рада проголосувала в першому читанні, тригерить поняття «доброзвичайності», яке пропонують впровадити і яке в соцмережах асоціюють з російськими скрєпами. Однак і цього разу юристи, окрім одіозної доброзвичайності, попереджують про чимало інших захованих у кодексі небезпек.
Проєкт Цивільного кодексу України №15150 зареєстрований у Верховній Раді 9 квітня 2026 року. Уже 28 квітня парламент ухвалив його в першому читанні за основу, зараз його готують до другого читання.
В багатьох містах України (Києві, Львові, Харкові, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівцях тощо) відбулися протести проти нового Цивільного кодексу. На сайті президента триває збір підписів під петицією про те, щоб не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу. Що цікаво, її зареєструвати з другої спроби, спершу, як розповіла співавторка тексту Христина Ратушна (Морозова), відхилили, оскільки буцімто «не відповідає встановленим вимогам» і запропонували «звернутися до Верховної Ради України відповідно до компетенції».
Як зазначено в петиції, цей законопроєкт «повертає українське суспільство в часи «домострою», робить інститут шлюбу менш привабливим та замість юридичного захисту створює низку ризиків для подружжя». Зокрема, суд може вживати заходів для примирення подружжя, а отже, ставиться до українців і українок не як до дорослих громадян; колишній чоловік має право вимагати від дружини повернути її дівоче прізвище, якщо дружина здійснила «аморальний вчинок» чи зрадила його, так норма становить ризики зловживань, помсти колишнім дружинам та ускладнення життя спільним дітям через різні з матір’ю прізвища; дозволяє батькові дитини не платити аліменти, якщо матір дитини заробляє більше, ніж він, принаймні, якщо його офіційна «біла» зарплата менша.
Також, зауважують автори петиції, законопроєкт обмежує права людини, послаблює захист від незаконних рішень влади, створює корупційні ризики та суперечить євроінтеграційному курсу України. Кодекс прямо дозволяє дискримінацію людини за ознаками індивідуальності (статтю, віком, станом здоров’я, расою, кольором шкіри, стилем одягу, зовнішністю, видом статури, особливостями будови тіла, наявністю ознак інвалідності, вагою, зростом, голосом, порушенням рухових функцій, манерою поведінки, політичними, релігійними чи іншими переконаннями, етнічним, соціальним походженням, майновим станом тощо) – якщо це потрібно для захисту «доброзвичайності» (що б це не означало).
Також проєкт Цивільного кодексу дискримінує українських військових. Право на цифровий образ: обмежує вільний доступ до власного акаунту в соцмережах, персональних даних, системи електронного урядування, електронних підписів та печаток — для малолітніх та неповнолітніх дітей… та військовослужбовців.
Окремі положення документа створюють ризик легалізації незаконного відчуження публічного майна, через що Українська держава може втратити контроль над об’єктами культурної спадщини, лісами й природно-заповідним фондом. Пропонують послабити наявні інструменти оскарження незаконних рішень органів влади, що відкриває шлях до закріплення корупційних схем у правовому полі.
Інститут «посідання» може легалізувати захоплення майна, а «право на забуття» – сприяти очищенню корупційної репутації, перешкоджати роботі антикорупційних органів та журналістів.
Руйнівний і деструктивний
Юрист Юрій Танасійчук у коментарі «Ратуші» зазначив: «Проєкт нового Цивільного кодексу зараз лише частково досліджений, оскільки це великий масивний документ, не проговорений суспільством. До нього є багато зауважень головного наукового експертного управління Верховної Ради, яке аналізує кожен законопроєкт на відповідність нормам чинного законодавства, Конституції України, адже понад 400 парламентаріїв можуть фантазувати будь-які ідеї. До кодексу є ряд критичних зауважень, внаслідок чого можна стверджувати, що в такому вигляді він абсолютно неприйнятний, він не може бути прийнятий і бути ефективним. Його ухвалення породить величезні труднощі в суспільстві, зокрема під час розгляду судами різних суперечок в межах Цивільного кодексу. Ідеться насамперед про так зване поняття «доброзвичайність». Воно абсолютно нове, зараз ніде не відображене в такому форматі в жодному нормативно-правовому акті. Стаття 6 визначає, що приватні відносини регулюються з урахуванням доброзвичайності, а доброзвичайність – сукупність моральних норм, принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, установлену в суспільстві. Там ще підпункти є, що в разі, якщо відносини суперечать доброзвичайності, настають юридичні наслідки, визначені цим кодексом або іншим законним договором. Небезпека в тому, що це дуже оцінне, абсолютно розмите поняття, яке кожен може вкладати на свій тракт і розсуд. Зокрема, суди по-своєму, правоохоронні органи по-своєму, суспільство теж по-своєму. Таке оцінне судження не може в такому вигляді фігурувати ні в проєкті Цивільного кодексу, ні в будь-якому іншому законодавчому акті. Це філософія, а не правове регулювання певного виду відносин. Його можна викривлювати в будь-якій сфері, цю норму потрібно забирати, інакше її можуть використовувати суто як інструментарій проти конкретної особи».
Кодекс передбачає також норми, що «зобов’язують подружжя, які подали на розлучення, ще півроку проживати і намагатися налагодити відносини. І, звісно, що таке втручання держави в приватне життя абсолютно неприпустиме. Всю відповідальність донині подружжя несе самостійно, так і повинно бути. Звісно, якщо не йдеться про психологічне чи фізичне насильство».
Юрист також говорить про ризики щодо договірного права: «Зокрема, в законопроєкті зазначено, що «особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває права власності на це майно», також визначено поняття набування давністю. Це теж становить великі ризики, особливо коли ми тільки тепер сповна відчули роботу антикорупційних органів. Цю норму можуть активно застосовувати недобросовісні громадяни, які можуть легалізувати всі свої здобуті корупційним шляхом доходи, оформляючи їх в майно».
Юрій Танасійчук резюмує: «Є ще низка зауважень фактично щодо кожного розділу. Висновок: це дуже небезпечний для державності проєкт Цивільного кодексу. Є багато статей, які цілком відповідають сучасним умовах, але інші статті роблять цей кодекс є деструктивним, руйнівним елементом в сучасній Україні».
Підприємець та громадський діяч Владислав Смірнов на своїй фейсбук-сторінці проаналізував проєкт кодексу й зазначив, що потрібно зробити до другого читання:
– по-перше, звузити право на забуття лише до незаконної або недостовірної інформації, а не до “втрати суспільного інтересу”;
– по-друге, прямо захистити відкриті дані, журналістику, OSINT, антикорупційні реєстри та комплаєнс-аналітику;
– по-третє, прибрати або радикально обмежити “цифрову приватність” юридичних осіб;
– по-четверте, переписати інститут посідання так, щоб він не міг використовуватися для захоплення землі, будинків, квартир, спадкового майна, майна військових, ВПО, людей за кордоном і громад;
– по-п’яте, зупинити або спеціально врегулювати строки набувальної давності для майна, пов’язаного з війною, окупацією, евакуацією, смертю власника, незавершеною спадщиною та вимушеним переміщенням;
– по-шосте, окремо захистити ліси, узбережжя, заповідники, землі культурної спадщини, комунальні об’єкти й усе майно, яке за своєю природою належить суспільству;
– по-сьоме, прибрати розмиті моральні критерії там, де вони можуть дозволити судам обмежувати права через суб’єктивну оцінку;
– по-восьме, переписати блок дієздатності, опіки, медичної згоди й сімейних прав відповідно до сучасних стандартів прав людини.
«Без таких запобіжників проєкт №15150 може не модернізувати Україну, а створити юридичну архітектуру гетто для українців у власній державі, – наголосив Владислав Смірнов. – Варто розуміти, що поганий Цивільний кодекс небезпечніший за поганий закон, бо закон можна виправити швидше, а кодекс формує цілу епоху».
Наталя ДУДКО
Фото з сайтів «Дивись.інфо» та «Захід.нет»
