Легалізація порнографії: ігрища дорослих?
Спроби декриміналізувати порноконтент в Україні тривають уже тривалий час. Тема драстична, незвична, цікава і непроста. Серед аргументів – усунути підстави для корупції з боку силових відомств та забрати ризики за можливість звинувачення за нюдси в особистому листуванні. Але минулого тижня депутати Верховної Ради підтримали за основу законопроєкт №15294 щодо ПОСИЛЕННЯ кримінальної відповідальності за дитячу порнографію та декриміналізації контенту для повнолітніх. Відповідно до пояснювальної записки до законопроєкту, пише zn.ua, передбачено посилення кримінальної відповідальності за збут неповнолітнім і малолітнім або розповсюдження серед них зображень чи предметів порнографічного характеру, у томі числі кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру; одержання доступу до дитячої порнографії, її зберігання, перевезення, виготовлення, збут і розповсюдження; проведення заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи; сутенерство чи залучення неповнолітніх у заняття проституцією. Здавалось би: а де тут мова про легалізацію? А ось.
Цим же законопроєктом пропонують декриміналізувати ввезення, зберігання, перевезення, виготовлення, пересилання чи інше переміщення, а також збут і розповсюдження творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру серед повнолітніх осіб. Нагадаємо, у травні цього року депутати ВР провалила голосування за законопроєкт про декриміналізацію порнографії — його у першому читанні підтримали лише 207 народних обранців.
«Порноконтент – це господарська діяльність, за доходи від якої потрібно сплачувати податки»
Керівник правничої компанії «April Consult» Юрій ТАНАСІЙЧУК у коментарі «Ратуші» зазначив:
– Щодо декриміналізації порно, чи дорослого контенту, то тут є дві частини, які важливо розділити, щоб уникнути спекуляцій на цій темі. Проблематика була в тому, що навіть доросле повнолітнє населення України могло бути притягнене до кримінальної відповідальності, якщо було споживачем порноконтенту, через соціальні мережі, інтернет-мережі або зберігання на різних носіях вдома. І періодично ми такі скандали отримували. Верховна Рада в першому читанні, розділюючи поняття виготовлення порноконтенту, особливо з залученням неповнолітніх осіб, або збут порноконтенту неповнолітнім, де кримінальна відповідальність не зменшилася, а навпаки, у другому читанні, можливо, буде посилена, натомість передбачено відсутність кримінальної відповідальності повнолітнім особам, які без заходів примусу чи інших зловживань є винятково споживачами порноконтенту, використовують його суто для вдоволення своїх психологічних чи фізичних потреб. Тобто це нагода вийти до загальноєвропейських норм адміністрування, а в випадку держави – контролю над цілою галуззю порноконтенту, який був, має і буде мати широкі запити від різних верств суспільства.
На мою особисту думку, ми дуже довго до цього йшли. На такий непопулярний, але дуже важливий крок варто було зважитись значно раніше. Це одна з непопулярних речей, на які маємо дати чесну законодавчу відповідь. Як і, скажімо, з медичним канабісом довго йшли. І загалом з адмініструванням вживання психотропних чи інших наркотичних речовин, частина яких уже відверто застаріли і не дають змоги державі контролювати в цивілізований спосіб процеси, які відбуваються серед її громадян.
Важливо, що якщо ми разом як суспільство і у вигляді держави приймаємо рішення про декриміналізацію порноконтенту, то його треба розглядати суто як господарську діяльність, яка генерує дохід. А отже, цей дохід, в межах юрисдикції України, має бути оподаткований. Складно спрогнозувати обсяг доходів для уряду, але розуміємо, що відповідні сервіси, які транслюють порноконтент, реалізують різного типу рекламу або маркетингові заходи, мають сплачувати податки, якщо це відбувається на території України, у спосіб, визначений законодавством, у спрощеній чи загальній формі оподаткування. Як і особи, які залучені як актори, режисери тощо теж мають платити податки. Це просто має бути нормою, бо досі цього не було, крім того, як спадок радянського періоду, або робили вигляд, що такої великої галузі в нас не існує, або що це великий кримінальний злочин. Ні, це господарська діяльність, за яку мають бути сплачені податки відповідно до доходів, які отримав кожен з учасників процесу.
«Індивідуальному виробництву та розповсюдженню – так, індустрії – ні»
Кандидатка філософських наук, керівниця експертного ресурсу “Гендер в деталях” Тамара Злобіна в колонці для «УП» висловила свої думки про те, чого бракує дискусії про порнографію.
«За наративом антикорупції втрачається розуміння, чим є порноіндустрія та яку шкоду вона несе суспільству. Формується статус-кво, в якому порно — це «просто робота» чи «звичайний бізнес». В Україні наразі не так багато агентних груп, які прямо говорять про шкоду порно та виступають за його заборону. Логічно було б очікувати, що найбільшою і найактивнішою групою мали б бути віряни різних релігій — однак це не так, консерватори і різні марші за традиції і сім’ю протестують зазвичай проти прав ЛГБТ+ людей та жінок. Порнографія чомусь залишається поза їхньою увагою. Найактивнішою групою, яка виступає проти порнографії, наразі є радикальні феміністки. Їхній аргумент — що порнографія, як і проституція, завжди є зґвалтуванням жінок, тому їх потрібно повністю заборонити. Як ліберальна феміністка, я не поділяю цей підхід і визнаю простір власного вибору і агентності жінок в проституції і порнографії», – зазначає Тамара Злобіна.
Водночас експертка наголошує, що порноіндустрія в тому варіанті, який є зараз, – абсолютне зло: «Легалізація саме порноіндустрії — як «просто роботи, просто бізнесу» в Україні, в умовах війни, бідності і щоденного виживання, стане справжнім лихом, яке призведе до важких соціальних наслідків. Те, що кроки до легалізації порнографії роблять без належного суспільного обговорення шкідливості цієї сфери, без включення в законодавство запобіжників щодо можливих ризиків — надто необачно».
Авторка колонки пише, що великі метадослідження споживання порнографії (PubMed, Wiley та інші) показують, що регулярне споживання порноконтенту призводить до зниження задоволеності романтичними і сексуальними стосунками, яке найбільш стабільно спостерігається серед чоловіків. «Реальний сексуальний досвід і вподобання більшості жінок суттєво відрізняється від того, що найчастіше демонструється в комерційній порнографії. Порно знімається під чоловічий погляд з метою стимулювати мастурбацію, і, якщо стає одним із перших джерел сексуальної освіти, особливо для молодих людей, формує нереалістичні очікування щодо зовнішності і поведінки жінок».
«Враховуючи, що порноагрегатори переповнені відео, які зображають насильницьку, дегуманізуючу і принизливу порнографію, споживання такого контенту, особливо в патріархальних суспільствах з низьким рівнем сексуальної освіти (яким є Україна), може вести до поширення міфів про зґвалтування і звинувачення постраждалих, більшої толерантності до сексуального насильства і об’єктивації жінок, підтримки ідей про домінування чоловіків у стосунках і романтизації агресії.
Окремо слід сказати про шкоду від такої «просто роботи» для порноакторів і акторок.
Розслідування та судові справи показали, що, наприклад, на Pornhub неодноразово потрапляли відео реальних зґвалтувань, сексуальної експлуатації дітей, жертв торгівлі людьми та інший насильницький контент.
Для акторів/ок, які знімаються добровільно, зберігаються високі ризики інфікування, сексуального насильства і примусу, психологічного виснаження, вигорання, симптомів депресії і ПТСР навіть у країнах, де порновиробництво легальне і регульоване.
Зйомки в порно стають стигмою назавжди, і після завершення кар’єри люди часто стикаються з дискримінацією, труднощами працевлаштування і соціальною ізоляцією», – аналізує експертка з гендерних питань.
Усе ж, на думку Тамари Злобіної, це не означає, що порно потрібно просто заборонити: «Аргументом за легалізацію порнографії є те, що сексуальність є невід’ємною частиною життя людини, і контент, який її відображає, має існувати як частина людського самовираження.
Є дані, які свідчать, що порно може допомогти в дослідженні власної сексуальності (однак важливо, щоб порнографія не була першим і єдиним джерелом знань про секс), сприяє зменшенню сексуального сорому для частини людей, може стати підтримкою для сексуальних меншин чи людей з певними фетишами, урізноманітнити сексуальну взаємодію пар тощо.
Останні десятиліття потрохи починають знімати так зване «етичне» або «феміністичне» порно, яке приділяє більше уваги згоді, реалістичніше показує жіноче задоволення, забезпечує кращі умови праці і демонструє різноманітні тіла, вік та сексуальності».
Експертка вважає хорошим компромісним рішенням таке: «Зняти кримінальну відповідальність з приватних виробників порно (індивідів), які можуть використовувати для його розповсюдження онлайн платформи і соцмережі, та надати їм право працювати як ФОП і мати найманих працівників. Чинна криміналізація індивідуального виробництва порно — основна корупційна годівниця, і їй місце на помийці.
Водночас, потрібно залишити кримінальну відповідальність для фірм і агентств, щоб унеможливити створення порно індустрії в Україні як легального бізнесу і експлуатацію ним тих наших громадянок і громадян, які перебувають у скрутних обставинах. Найм моделей, організація виробництва порноконтенту третіми особами, отримання прибутку від сексуальної праці інших осіб має бути заборонена.
Мають бути прописані умови спілок чи кооперативів для відео, де беруть участь кілька людей. Але якийсь багатий дядько не повинен отримати можливість створити порно агентство, наймати моделей на роботу, визначати умови їхньої праці та експлуатувати їх з метою прибутку».
Наталя ДУДКО, Христина СЛЮСАРЧУК
