Лідер ОУН Андрій Мельник повернувся в Україну
На черзі – Коновалець, Петлюра, Скоропадський?
Очільника Організації українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК). Церемонія мала відбутися 24 травня, але через масований російський обстріл Києва її перенесли на 25-те, повідомляє “Інтерфакс-Україна”.
Серед присутніх – політичне керівництво держави, зокрема президент Володимир Зеленський і прем’єрка Юлія Свириденко, військові, представники громадськості та духовенства. Участь у церемонії також узяв третій президент України Віктор Ющенко.
Церемонія відбулася відповідно до військового поховального ритуалу. Як зазначила заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук, в організації перепоховання дотримувалися заповіту самого Мельника. Також до місця поховання Мельника внесли землю, привезену з його могили у Люксембурзі.
Це перше почесне перепоховання борця за незалежність України на території НВМК. За словами Верещук, наразі готують перевезення в Україну праху першого провідника ОУН Євгена Коновальця. Влада Роттердама, де він похований, уже дала дозвіл на ексгумацію.
Як зазначив президент, над Пантеоном видатних українців почали працювати ще до повномасштабного вторгнення росіян. У червні 2025 року Кабмін затвердив порядок здійснення перепоховання на НВМК видатних борців за незалежність України у ХХ столітті.
Нагадаємо, останки Андрія та Софії Мельників ексгумували з міського цвинтаря Бонвуа в Люксембурзі 19 травня. Упродовж 22-23 травня в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві провели заупокійні богослужіння.
Про лідера ОУН Андрія Мельника
Андрій Мельник – український військовий і політичний діяч, який був одним із найближчих соратників першого голови ОУН Євгена Коновальця, організатором формації Січових Стрільців у Києві та одним із засновників Української військової організації.
Софія Федак була пластункою, борчинею та фінансисткою за професією. Вона стала дружиною Андрія Мельника у 1929 році після того, як його звільнили з польського ув’язнення. Жінка відвідувала майбутнього чоловіка протягом усіх чотирьох років перебування в тюрмі.
У 1944 році нацисти інтернували її разом із чоловіком у концтабір Заксенгавзен. Незадовго після закінчення Другої світової війни Мельник отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року з дружиною жив у Люксембурзі.
Там Андрій Мельник боровся за консолідацію емігрантських сил і виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яку реалізували після його смерті. У Люксембурзі Софія працювала у банківській сфері, а також допомагала чоловікові підтримувати мережу ОУН.
Андрій Мельник пішов із життя 1 листопада 1964 року. Про могилу для чоловіка подбала його дружина. Хоча його поховали на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі, надгробок створив український скульптор Григорій Крук. Споруду, яка має мистецьку цінність, привезли з України.
Софія Федак-Мельник померла 31 липня 1990 року у віці 88 років.
Ющенко закликав повернути прах Мазепи, Орлика, Бандери, Петлюри
Третій президент Віктор Ющенко заявив, що Україна має домагатися повернення праху історичних діячів, які творили українську державність і поховані за кордоном. Ющенко закликав повернути в Україну прах гетьмана Івана Мазепи, автора першої української Конституції Пилипа Орлика, головного отамана Симона Петлюри, гетьмана Павла Скоропадського, полковника Євгена Коновальця, провідника ОУН Степана Бандери та інших українців, “чиї могили сьогодні розкидані по світах”.
Він заявив, що протягом століть Москва прагнула не лише окупувати українську землю, а й розірвати історичний корінь українців, розпорошити пам’ять по світу та зробити так, щоб українські герої залишалися вигнанцями навіть після смерті. На його думку, саме тому повернення в Україну праху історичних діячів має не лише символічне, а й державницьке значення: “Український Пантеон національної слави не може бути завершеним, доки наші великі сини залишаються на чужині. Україна повинна повернути своїх Героїв додому”.
«Після багатьох років хаотичного нацбілдингу виникла потреба заповнювати символічні прогалини»
Письменник, політичний експерт Володимир Цибулько у коментарі для «Ратуші» зазначив:
– Перепоховання Андрія Мельника – не лише історична чи меморіальна подія. Це ще й симптом того, що українська держава нарешті починає усвідомлювати: національна пам’ять – не декоративний додаток до політики, а один із фундаментів державності. І тут важливо не впасти у спрощення про «передвиборчу кампанію». Бо якраз виборів у 2026 році за умов воєнного стану провести практично неможливо – і це розуміють усі серйозні політичні гравці.
Інша річ, що влада справді має очевидні проблеми на правому політичному спектрі. Після багатьох років хаотичного нацбілдингу, де державна гуманітарна політика часто виглядала ситуативною, виникла потреба заповнювати символічні прогалини. Перепоховання Мельника – фактично спроба повернення історичної тяглості української держави. І водночас – зміна інформаційного поля довкола Національного військового меморіального кладовища, яке досі асоціювалося переважно з сучасною війною, а тепер починає вибудовуватись як український Пантеон. А до того ще були скандали з екологами і місцевими жителями які вважали, що меморіалу не місце на болоті.
Тут дуже помітна роль голови Українського інституту національної пам’яті Олександра Алфьорова. Саме він зумів актуалізувати тему повернення до України останків знакових постатей еміграції – не лише Мельника, а й потенційно Коновальця, Петлюри, Скоропадського. Це вже виглядає не як разова акція, а як спроба сформувати нову державну традицію.
І тут виникає цікава річ. Україна десятиліттями програвала Росії саме у символічній політиці. Москва дуже добре розуміла силу мавзолеїв, пантеонів, перепоховань, культу історичної безперервності. Україна ж довго існувала в режимі пострадянської амнезії. Тому нинішнє перепоховання — це радше компенсація тривалих провалів у гуманітарній політиці, ніж банальна електоральна технологія.
Хоча, безумовно, влада також намагається показати: вона здатна працювати не лише з фронтом і міжнародними кредитами, а й з історичною пам’яттю. І в умовах війни це може мати значення не менше, ніж класична політика.
«Просто продемонструйте суспільству план подальших кроків»
Директор Центру експертних досліджень «ТЕМА» Роман Онишкевич у коментарі «Ратуші» закцентував на важливості системних кроків у вшануванні Героїв:
Звісно, є питання із серії “чи на часі”. Єдиної відповіді тут бути не може. З одного боку, повернення праху Героїв завжди на часі, але водночас не можна ж абсолютно нехтувати реаліями часу, які створюють додаткові безпекові виклики.
Гадаю, незабаром ми побачимо і зрозуміємо. І наша влада, включно з паном президентом, мають можливість превентивно відхилити всі підозри опонентів у спекуляціях на героях. Просто продемонструйте суспільству план подальших кроків. Якщо є розуміння, що і як буде реалізовано завтра-позавтра – чудово! Але якщо перепоховання Андрія Мельника було ситуативним імпульсним кроком, за яким порожнеча, то тут справді до пана Зеленського можуть виникнути делікатні питання.
