“Матері Азову”: “Не маємо права дати забути”
10 липня в Першому театрі відбулася прем’єра документальної вистави родин захисників Маріуполя у Львові «Матері Азову. Діалоги сам з собою», присвяченої 10-й річниці створення полку «Азов» та 2-й річниці виходу оборонців з території металургійного комбінату «Азовсталь».
Вистава була створена Першим театром спільно з Асоціацією родин захисників Маріуполя. «Матері Азову. Діалоги сам з собою» – документальна вистава, побудована на основі реальних історій матерів і дружин азовців. В постановці беруть участь жінки, які власне і є учасницями цих історій. Вистава має на меті показати, як матері залишаються наодинці зі своїми думками і переживаннями за найріднішими і накочуються думки. Наскрізною темою проєкту є символізм чекання зустрічі зі захисниками.
«Коли ти залишаєшся на самоті, ти починаєш розмовляти з тишею. Твої думки, твої мрії, твої спогади і голос найріднішої Людини у світі. Голос, який ти так мрієш почути… Кожна з жінок розказала свою історію – вони звучать як молитва, як сповідь. Ми трішки додали художніх акцентів – участь акторів, автентичні співи», – каже авторка ідеї вистави Ірина Артим’як.
Ось кілька голосів з вистави: “Мене звати Наталя. Дуже позитивна і легка на підйом людина. Я люблю подорожувати і читати книжки. І до повномасштабного вторгнення в мене, як і у всіх, було багато ідей, планів. Та все змінилося 24 лютого”; “Мене звати Ірина. Я – мама захисника Маріуполя. І я найщасливіша людина на світі, бо мого звільнили. Але я не відчуваю щастя… Сім місяців мого життя стерті. Бо не було життя. Я фізично була тут, серед людей, а реально я була там, за тисячу кілометрів, в бункерах Азовсталі, згодом – за колючим дротом якоїсь колонії. Тепер я починаю жити. Жити по-новому, по-іншому, з нестерпним болем за тих, хто ще там… Я вірю, що все в тебе буде добре, але це добре неможливе без твоїх побратимів. Я знаю, що ви одне ціле. І мене болить так, як болить тебе. А тебе болить так, як болить їх. Тому ми боремося і будемо боротися. За кожного. Бо тільки тоді зможемо повністю бути щасливими”.
Координаторка львівських родин захисників Маріуполя Ірина Новосядло: “Сьогоднішня вистава – не про співчуття, вона про єдність, силу і боротьбу. Про нашу спільну боротьбу за тих, хто вже в полоні. Сьогодні ми нагадуємо про них і чекаємо їх. Вони знають, що ми боремося. І саме наші молитви, наша боротьба їх тримають там. А ми боремося за них щодня. доки всіх не звільнять. Бо найгірше – забути. Ми не маємо права дати забути”.
Наталя БОРИСЛАВСЬКА
