Могутня армія СЗЧ
Тільки за офіційними даними, за цей злочин засуджено понад чотири бригади військовослужбовців!
Є дотепна армійська приказка: «Сміливий втече, але не здасться!». З певною натяжкою можна стверджувати, що вона саме про військовослужбовців, які перебувають в СЗЧ (самовільне залишення частини). Їх завжди відокремлюють від дезертирів (це ті, хто покинув частину з наміром більше в неї ніколи не повертатися), але, хоч лусни, не розумію, як військові правоохоронці знають: хотів боєць повертатися в частину чи він такого наміру взагалі не мав?
Тема ця не нова: із заснуванням перших армій автоматично виникла проблема самовільного залишення солдатами поля битви або місця служби. Зі стародавніх часів політичні та військове керівництво намагалося боротися з цим явищем і вживало суворі міри покарання, аж до смертної кари. Так, стародавні єгиптяни тим, хто втік під час битви з поля бою, відрізали язик. Греки позбавляли дезертирів права обіймати почесні посади в суспільстві, одягали в ганебні сукні, голили їм половину голови і в такому вигляді виставляли протягом трьох днів на торговій площі. За спартанця, який втік, як людину безчесну, не могла вийти заміж ні одна дівчина (навіть інвалід 2 чи 3 групи). У Римі за втечу з поля бою конфісковували майно або продавали втікача в рабство. Стародавні германці вішали втікачів з війська на дереві як зрадників; інші полководці, втім, обмежувалися лише обрізанням носа, вух, язика або виколюванням очей, що за тими звичаями аж ніяк не вважали не гуманним.
Цікавий факт: за спогадами артилерійського російського офіцера Барановича, під час війни з Наполеоном нижчі чини російської армії нерідко залишали свої полки, щоб найнятися до французів на роботу в виноградарських та інших господарствах! Всього, за його даними, у Франції залишилось 40 тисяч таких солдатів!
С – сам З – зник Ч – з частини
Самовільне залишення частини, СЗЧ — залишення військовослужбовцем без відповідного дозволу території розташування військової частини або місця дислокації підрозділу. Треба зазначити, що в мирний час за такий вчинок, як «самовільна відсутність» («неявка військовослужбовця» без поважних причин на службу в разі звільнення з частини, повернення з відрядження, відпустки, лікувального закладу) військовослужбовець міг за пом’якшуючих обставин отримати кілька нарядів поза чергою чи декілька діб гауптвахти. Але часи кардинально і невблаганно змінились.
Самовільне залишення частини (СЗЧ) відбувається за допомогою активних дій, прирівняна до нього неявка в строк до місця служби здійснюється шляхом бездіяльності. Тривалість самовільного відлучення обчислюється від моменту самовільного залишення військовослужбовцем частини або місця служби.
Сьогодні СЗЧ — це самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, який вчасно не з’явився без поважних причин на військову службу в разі призначення або переведення, не повернувся з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Для солдата строкової служби відповідальність наставала, коли СЗЧ триває більше трьох діб. Для військовослужбовців за контрактом кримінальна відповідальність настає, коли кількість днів СЗЧ перевищує десять днів. Якщо ж це вже повторне СЗЧ в контрактника, відповідальність – також після трьох діб.
Дезертирство та СЗЧ: відчуйте різницю!
Дезертирство – злочин, передбачений статтею 408 Кримінального кодексу України. Він полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу в разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Чим відрізняється дезертирство від самовільного залишення військової частини, так зване СЗЧ? Дезертирством є те саме СЗЧ, але коли військовослужбовець залишає місце служби не тимчасово, а назавжди, грубо кажучи, сподіваючись ніколи в частину не повертатися і полишити військову службу без жодного законного дозволу.
За вчинення дезертирства передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від двох до п’яти років.
Якщо ж те саме вчиняється в умовах воєнного стану, відповідальність передбачена від п’яти до дванадцяти років ув’язнення.
Самовільне залишення військової частини або місця служби полягає в тому, що військовослужбовець покидає частину або місце служби без законного дозволу на це, точно так само, як і неповернення до частини після лікування, відпустки або коли військовослужбовець не прибув вчасно до нового місця служби під час переведення.
Ви відчули велику різницю в кваліфікації цих вчинків? І я не відчув. А от ті, що сіли за ґрати, – відчули. Тому давайте краще не будемо говорити про правовий аспект, добре? Як дотепно жартують мої бойові побратими, якщо тебе спіймали, то ти «сезечешник», а якщо ні – тоді – дезертир! Тим паче, що в умовах воєнного стану за самовільне залишення військової частини або місця служби відповідальність теж передбачена у вигляді позбавлення волі строком від п’яти до десяти років.
За СЗЧ – за ґрати?
До речі, а чи багато люду вже сіло за ґрати за скоєння цього злочину, помінявши військовий однострій на в’язничну робу? В пресі пролунала цифра в 100 тисяч. Переконаний, що ця цифра значно перебільшена, хоча й те, що озвучено офіційно – показує грандіозні масштаби явища. Та чи всі бійці, яких недорахувалися на шикуванні, опиняються на тюремних нарах? Насправді – ні.
Як йдеться у відповіді на запити юристів, покарання за самовільне залишення частини (СЗЧ) у вигляді сплати штрафу у 2022 році одержав 4301 військовий ЗСУ (загалом таких справ у 2022 році було порушено більше 6 тисяч). Зауважимо, сума штрафу за порушення ст. 172-11 КУпАП становила на той момент від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 2465 до 4760 гривень відповідно). При грошовому забезпеченні в 21 тисячу плюс премії в 30 тисяч чи 100 тисяч – це втрати для гаманця, погодьтесь, невеликі.
За оприлюдненою Верховним Судом статистикою, у 2023 році засуджено 1577 осіб за самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК), а справ, за повідомленням Генпрокуратури, було порушено аж 16 тисяч!!!
За перші два місяці 2024 року в Україні відкрили вже 4,690 справ про самовільне залишення частини, пише hromadske. Якщо така тенденція збережеться, то до кінця року таких справ буде понад 28 тисяч!!!
Загалом отримаємо 47 тисяч порушених кримінальних проваджень за цією статтею, тобто цілі чотири повноцінні бригади за час війни втекла в СЗЧ, з а це вже дуже тривожний дзвіночок. І можете повірити, що насправді таких випадків набагато більше, просто іх «заминають» на рівні батальйонів, після того, як блудні вівці каються і повертаються в армійську кошару самі. Причини дві. Перша – ніхто не хоче зайвого негативу, друга – в підрозділах катастрофічно бракує особового складу.
Помилка генерала Залужного
Але ж суд, скажете ви, може звільнити від відбування покарання з випробуванням чи призначити м’якше покарання військовослужбовцю, який пішов у СЗЧ через поважні причини (стан здоров’я, сімейні обставини тощо)?
На жаль, уже не може. У зв’язку з нещодавніми змінами, внесеними в Кримінальний кодекс (13 грудня 2022 року Верховна Рада України ухвалила закон №8271), які, до речі, свого часу подали в парламенті «Слуги народу» і з якогось дива підтримав Головком Валерій Залужний, тепер суд, незважаючи на поважні обставини, не має права призначити менше покарання, ніж передбачене кодексом. При цьому закон позбавляє військових права на дострокове звільнення чи умовний термін. Якщо вас таки подали в СЗЧ, досудове розслідування було обов’язково проведено, а справу передано до суду, то єдиний шлях уникнути відповідальності – отримати виправдувальний вирок. В іншому разі на вас чекатиме реальна в’язниця від 5 до 10 років позбавлення волі.
Цікаві нюанси СЗЧ
До речі, якщо вироком суду військовослужбовцю призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, то він звільняється з військової служби, відповідно до ст. 26 Закону про військову службу. Навіть факт звільнення позивача від відбування покарання з випробуванням за СЗЧ не спростовує наявності щодо нього обвинувального вироку суду, що набув законної сили, що, в свою чергу, є підставою для звільнення з військової служби. Особисто цим я для себе і пояснюю надмірну суворість Залужного у протисканні цих норм через ВР, достатньо було судді засудити втікача, скажімо, на умовний термін – і боєць відразу отримував право на звання «колишній військовослужбовець». Хоча сам закон просто позбавляє українського воїна права на справедливий суд і є грубим порушенням Конституції. Та й як бачимо з цифр – жодних ефективних результатів він не дав.
А ще громадян, які самовільно залишили військові частини, позбавляють додаткової винагороди у 30 і 100 тисяч за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини, включаючи місяць повернення.
Будьте обережні, якщо командир, який Вас не любить, відправив Вас на лікування чи у відрядження без оформлення цієї процедури письмово. Завтра він подасть вас в СЗЧ і наступні кілька років ви будете розмірковувати про несправедливість буття біля тюремної «параші». Усний наказ командира завжди ненадійний (навіть якщо присутні свідки) та є дуже ризикованим.
Повернись! Ми все пробачимо?
Як виглядає технологічно процес подачі бійця в СЗЧ і його розшуку? Наприклад, якщо бійця не виявлять на місці, його починають бурхливо шукати. Відповідно до ст. 6 Розділу І Дисциплінарного статуту командир просто зобов’язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого під час вчинення або здійснення ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного із самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставленням затриманого до уповноваженої службової особи.
Якщо впродовж доби бійця не знаходять, командування передає інформацію до ВСП, а також підписує накази про призупинення виплат. Проводять службове розслідування – перевіряють, чи є ознаки кримінального злочину. Воно має тривати не більше місяця. Далі ДБР повинно порушити кримінальну справу. Потім теоретично зниклого мали б шукати. Хто? Краще не питайте. Чи шукають? Якщо людина зникла зі зброєю – так, якщо без зброї – все робиться чисто формально і має сумнівний вигляд. Спеціальних пошукових груп ВСП чи ДБР реально просто не існує. Переважно командування частини тоді намагається зв’язатися з утікачем чи його рідними телефоном і починаються марудні і довгі перемовини – впрошування – залякування. Особисто я натрапляв на випадки, коли бійці по три рази йшли в СЗЧ, а потім таки повертались акі блудні сини в лоно свого підрозділу. Здебільшого мова йде про «аватарів» або про тих, кого на цій війні конкретно «попаяло»… Та й, будемо відверті, переважна більшість таких випадків – не умисний злочин, а коли людина не дотрималась термінів перебування в лікарні, відрядженні чи відпустці, зробила це через власну вчасно і правильно неоформлену хворобу (боєць реально продовжує лікуватись, а він уже в розшуку) чи хворобу рідних та близьких, просто «забухала» – і за це засуджувати якогось штурмовика чи «махора»-піхотинця до реального терміну ув’язнення, погодьтесь, якось тупувато і безсовісно. Є навіть випадки, коли людина гине чи під час бою, зникає безвісти – а її подають в СЗЧ! Не потрібно забувати і про те, що чим більше буде в лавах ЗСУ «примусово мобілізованих» ТЦК, тим більше буде й відсоток втікачів в СЗЧ. Яких доведеться ловити повторно.
Альтернативи дисбату не буде. Як і самого дисбату
Усі ці чутки, які нині поширюють в ЗСУ про те, що з «сезечешників» тепер будуть формувати якісь штурмові роти і кидати їх на «ноль» – просто плід чиєїсь хворої фантазії. В нас народ полюбляє «страшилки». Альтернативою в’язниці могло б стати скерування бійців – порушників у 307 дисциплінарний батальйон ВСП, який дислокувався в Києві. 307-й окремий дисбат (в/ч А0488) — окрема військова частина, де тримали військовослужбовців 6 до 24 місяців під цілодобовим відеоспостереженням. Але цю альтернативу перекреслив своїм Указом 21 жовтня 2020 року президент Володимир Зеленський – він цей дисбат просто ліквідував. Бо не на часі?
Микола САВЕЛЬЄВ, ЗСУ, позивний «Волоцюга»
