Останній втікач із генпрокурорів
Верховна Рада України 15 вересня підтримала звільнення Руслана Кравченка з посади генерального прокурора України. Самого Кравченка у сесійній залі не було – напередодні стало відомо, що він перебуває за межами України.
Так завершився лише один етап історії, яка за лічені дні переросла з кадрового питання у масштабний скандал навколо Офісу генерального прокурора, НАБУ та САП. Заява про відставку, підозра директору НАБУ, рекомендовані листи через «Укрпошту», закордонне відрядження до Парижа, в якому самого Кравченка, як з’ясували журналісти, на заявленому заході ПАРЄ не чекали, – усі ці події вклалися фактично в один тиждень.
Від заяви про відставку до виїзду
7 вересня Кравченко подав заяву про відставку. Це відбулося на тлі розслідування НАБУ та САП щодо ймовірного «кришування» шахрайських колцентрів. За даними антикорупційних органів, 5 вересня було заявлено про викриття злочинної організації, яку, за версією слідства, очолював один із керівників структурних підрозділів Офісу генпрокурора. Йшлося, зокрема, про систематичне отримання неправомірної вигоди від шахрайських колцентрів та легалізацію незаконно отриманого майна.
За даними джерел «Української правди» у правоохоронних органах, у ніч на 14 вересня Кравченко виїхав з України за кордон на службовому автомобілі. Сам він згодом підтвердив, що перебуває за межами країни, однак наголосив: це не втеча, а офіційне закордонне відрядження. За інформацією джерел УП, на момент цієї заяви він перебував у Литві.
Париж на п’ять днів
Згідно з копією наказу від 13 вересня, з якою ознайомилася «Українська правда», Кравченко оформив п’ятиденну поїздку до Парижа — з 13 вересня. Заявленою метою була участь у слуханні Парламентської мережі ПАРЄ щодо українських дітей у контексті міжнародної відповідальності. У наказі також зазначалося, що генпрокурор відбув автомобілем, а витрати мали покривати організатори. Відрядження Кравченко фактично підписав собі сам. Про це, зокрема, заявив директор НАБУ Семен Кривонос. «Європейська правда» проаналізувала документи ПАРЄ і повідомила, що у програмі відповідного засідання прізвища Кравченка немає.
Підозра директору НАБУ — вже з-за кордону
Вранці 14 вересня Руслан Кравченко публічно заявив, що підписав повідомлення про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Він опублікував понад 30 сторінок документа та висунув низку звинувачень на адресу керівника антикорупційного бюро. Кравченко також звинуватив НАБУ і САП у незаконному заволодінні матеріалами кримінальних проваджень щодо їхніх працівників під час обшуків у межах спецоперації «Карфаген». Сам директор НАБУ заявив, що документа не отримував. Тоді Кравченко повідомив, що підозру відправили… поштою.
Кравченко оприлюднив скриншот відстеження поштового відправлення та фіскальний чек, стверджуючи, що документи були надіслані директору НАБУ через «Укрпошту». 15 вересня генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський повідомив, що компанія перевіряє обставини відправлення документів. Аналіз оприлюднених Кравченком чеків показав, що поштові відправлення були оплачені готівкою безпосередньо у відділенні. Ця деталь викликала додаткові запитання щодо процедури оформлення кореспонденції від імені державного органу. «Укрпошта» заявила про перевірку обставин відправлення листів.
НАБУ і САП відповіли Кравченку
Увечері 14 вересня директор НАБУ Семен Кривонос та керівник САП Олександр Клименко вийшли на спільний брифінг, присвячений заявам Руслана Кравченка. Керівники антикорупційних органів назвали ситуацію спробою дискредитації НАБУ і САП та пов’язали загострення конфлікту з операцією «Карфаген» — розслідуванням щодо ймовірного «кришування» шахрайських колцентрів, у межах якого фігурує посадовець Офісу генпрокурора.
Публікацію Кравченком матеріалів у Telegram Семен Кривонос назвав «Telegram-підозрою» та відмовився детально коментувати її зміст, доки не отримає процесуального документа у встановленому порядку. Олександр Клименко своєю чергою спростував заяву Кравченка про підозру близькій до нього особі. За словами керівника САП, ніхто з членів його родини жодної підозри не отримував.
Думка експерта
Володимир Цибулько, політичний експерт:
«Спільний брифінг директора НАБУ Семена Кривоноса і керівника САП Олександра Клименка мав би розставити крапки над «і» після вибухового «Карфагена». Але після нього головних відповідей стало не більше. Навпаки, з’явилися нові питання.
Керівники НАБУ і САП самі сформулювали принцип, за яким ухвалюють рішення про підозру: якщо зібрано достатню кількість доказів – особі повідомляють про підозру. Кравченку підозри досі немає. Із цього випливає доволі простий висновок: на цей момент НАБУ і САП не вважають зібрану доказову базу достатньою для такого процесуального рішення. Тоді, якщо юридичних підстав для підозри Кравченку не вистачає, чому після зустрічі з президентом він подав у відставку? І чому вже 14 вересня президент публічно закликає парламент якнайшвидше її підтримати?..
7 вересня Зеленський зустрічався не лише з Кравченком, а й окремо зустрічався з директором НАБУ Кривоносом та керівником САП Клименком. І ось тут питання вже не персональне, а інституційне. НАБУ і САП роками пояснюють суспільству, наскільки критичною є їхня незалежність від політичної влади. Тоді суспільство має право знати: про що керівники двох незалежних антикорупційних органів говорили з президентом саме в момент гострого конфлікту навколо конкретного розслідування…
А тепер повернімося до «Карфагена».
Фото сейфа з пачками грошей стало чи не головною картинкою перших днів скандалу. САП визнала: фото стосується операції, але сейф був не в Офісі Генерального прокурора. Тоді питання елементарні: де він стояв? Кому належав? Чиї це гроші? Чому настільки ефектна медійна деталь досі не отримала настільки ж чіткого процесуального пояснення? І нарешті, питання, яке значно ширше за Кравченка. Саме НАБУ у своїх офіційних звітах описувало схему платних голосувань у Верховній Раді: восени 2022 року окремим депутатам платили по $2 тисячі, з серпня 2025-го мінімальна сума зросла до $5 тисяч, а п’ятьом парламентарям повідомили про підозру. НАБУ бачить тих, хто бере. Але де ті, хто формував касу, приносив гроші, визначав потрібні законопроєкти та замовляв «правильне» голосування?
Головне питання залишається: Хто замовляє? Хто платить? Хто стоїть над виконавцями? І чи однаково сміливо слідство дивиться в обидва боки не лише на того, хто бере гроші, а й на того, хто їх дає? Бо незалежність НАБУ і САП перевіряється не заявами про незалежність і не пресконференціями. Вона перевіряється прізвищем, перед яким вони не зупиняться».
Ангеліна СЛОБОДА, студентка 4 курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка
