Перевтілений Михайло Федоров: грішник, що затьмарив свого господаря
Потужне шоу під робочою назвою: «Федоров – наше все!» – не вдалось. Це вже остаточно і якось жалюгідно. На серці залишилось відчуття, що нас знову обдурили, хоча ще не зовсім зрозуміло, хто саме і навіщо.
Коли вже не тільки в учасників картонних мітингів, а й у самого Федорова зникли ілюзії про те, що Зеленський рекомендуватиме його на посаду міністра оборони, він відразу ж виступив зі спеціальним зверненням, яке з натяжкою можна вважати початком його політичної кар?єри. Або її кінцем. Це було очікувано і прогнозовано: я ще кілька тижнів тому писав, що Зеленський в жодному разі не поверне Федорова на ту саму посаду. Адже пацанва з картинками вже один раз опустила його в ситуації з НАБУ та САП, коли Гарант змушений був повернути їм повноваження, котрих він же «набуінів» і позбавив. І вдруге робити те саме – виставляти себе повним «лохом». Та й смішно було розраховувати, що Зеленський, який заради того, щоб позбутись Федорова, відправив у відставку весь уряд Юлі Свириденко і навіть відрікся від генерала-улюбленця Сирського, піде назустріч наївним вимогам. Це розумів не тільки я, а й усі політологи, політики, чиновники і… сам Федоров! Але продовжував штовхати гарячі промови про боротьбу з корупцією, «поганою владою» та тими, хто не любить молодого, прогресивного та технічно грамотного Михайла Альбертовича!
А отут хотілось би зупинитись. Все, я підкреслюю, ВСЕ, що говорив у свої до нудоти правильній інтернетпромові Федоров, було ВИГІДНЕ ЗЕЛЕНСЬКОМУ. Патетично, гарно, пафосно, мінімум фактів, максимум емоцій. Він мені когось нагадував! «Потрібно закінчувати війну!», «Корупціонери наживаються на крові!» Правда, все це до болю знайоме? Чисто тобі «Країна мрій-2019». Згідні? Але з’явилося і нове. «Україна повинна провести вибори під час війни. Питання, як голосуватимуть військовослужбовці, прифронтові та окуповані райони, громадяни України за кордоном. Це важко, але не є неможливим!» Ви отримали відповіді на ці питання в спічах самого Федорова? І не отримаєте. Бо відповідь аж надто очевидна і лежить на поверхні. Справді розумний ексміністр оборони і всіх «зелених» ботоферм та колишній керівник української цифровізації однозначно пропонує українцям, на фоні останніх кривавих обстрілів України Рашею, провести вибори через «Дію» чи якийсь її аналог! Інших альтернатив просто не існує. І саме про такі вибори мріяв і мріє… Володимир Зеленський, який прекрасно розуміє, що десятки тисяч загиблих і щоденні бомбардування не сприяють зростанню його рейтингу, що підтверджують опитування. А тепер цю ідею онлайнвиборів озвучує не він, а людина, яка нині себе позиціонує ледь не як опозиціонер і борець з…
Вперед, до мети?! А яка, до речі, мета?
А, до речі, з чим борець? З Сирським? Так його вже нема. З «відкатними» закупівлями, через які і почався весь галас?! Так ці схеми існували всі роки, поки Федоров був при владі, і, схоже, тоді вони пана Михайла взагалі не обурювали. Виникли вони не при Сирському і, як показують свіжі розслідування по «Форест Гамп», зникати найближчим часом наміру не мають. Може, він опонує до самого президента і зараз ми всі почуємо, нарешті, відповідь на питання: «Хто такий Вова з «Династії»? Але чому ж Михайло тоді не сказав мітингувальникам усієї правди, що його протистояння з Сирським – лише частина протистояння з Зеленським, адже президент підтримував завжди саме генерала?! І як міг міністр цифровізації не знати подробиць діяльності фігурантів справи «Мідас»?! Знав і мовчав?! Тоді яким чином він спроможний виступити проти глави клану і його учасників сьогодні?! Може, пан Федоров бореться проти просякнутої корупцією фракції «Слуг народу», чи по-лакейськи слухняної ВР? Прикольно, але це саме його структура запустила свого часу гасла для не дозрілої публіки на кшталт «Сделаем их вместе!», «Хуже не будет!» і «Хоть поржом!», котрі потім радісно ретранслювали власне ці зелені нардепи, які прийшли до влади завдяки Федорову і разом з ним! Тому протистояння з ними новітній карбонарій може хіба імітувати. Але навіть це йому робити ліньки. Він абсурдно заявив, що НЕ ПЕРЕБУВАЄ В ОПОЗИЦІЇ ДО ЖОДНОЇ ПОЛІТИЧНОІ СТРУКТУРИ ЧИ КОНКРЕТНОГО ПОЛІТИКА, а лише виступив на прю проти якоїсь безтілесної «системи».
Саме тому тема боротьби з корупцією обмежилася критикою незрозуміло якої «влади», бо якщо б зайшлося за конкретні приклади такої корупції та зради, то довелося б озвучувати імена рєзнікових, шефірів, цукерманів, баканових, галущенків, наумових, кулінічів, єрмаків, арахамій та міндічів, а це вже було б справжнє повстання проти системи. Яке неназвана і не озвучена ним «влада» ніколи б бунтівникові не пробачила. Крадуть в енергетиці – назви Міндіча і Галущенка, адже Міндіч, попри накладені санкції, і нині активно спілкується з Офісом президента, обговорюючи «Сенс-банк». Хтось має намір розікрасти десятки МІЛЬЯРДІВ ДОЛАРІВ західної допомоги?! Імена? Суми? Схеми? Номери контрактів? Ах, нема? А як же так?! Що за боротьба з вітряками?!! Перспективний і грамотний Федоров відважно закривав своїми молодими грудьми амбразуру, прекрасно знаючи, що в дзоті нема кулемета.
Система своїх не здає: сам Федоров заводив в царині торгівлі зброєю одні структури замість інших і дуже часто мова йшла не про вищу справедливість, а про ВЕЛИКІ ГРОШІ, і, переконаний, що ми ще не раз почуємо про його особистісний внесок в розмаїті оборудки, бо роками працювати в системі Єрмаків – Міндічів, які повністю себе дискредитували, і не забруднитися – неможливо. Нинішній герой був фігурантом розслідування програми «Наші гроші». Тоді озвучили, що Федоров отримував кошти на підтримку каналів інтернет-просування Зеленського від представників Сергія Шефіра «в чорну» – готівкою, які видавали в офісі ЗеКоманди, і нібито через руки Шефіра і Федорова пройшли мільйони доларів лівих грошей, податки з яких так і не зайшли на рахунки податкової служби України.
Гра без правил: вчасно зрадити – це передбачити!
Багатьом просто не зрозуміло: чи це власна гра Федорова, чи за ним хтось стоїть. Розмови про те, що все це організували «соросята» – примітивізація самого протестного руху, бо в Україні відсутні такі потужні сили соросівських організацій, що здатні організувати такі масовані процеси. Багато хто виходив на мітинги самостійно – в основному це були люди з айті-середовища, яких неможливо переконати сумою 500 гривень. Велика кількість мітингувальників – з оточення Сергія Стерненка та інших антикорупційних організацій. Були представники «молодіжки» ЄС, але й вони не є першою скрипкою акцій. Ентузіасти і антикорупціонери хотіли поміняти систему, хоча й виглядали подекуди відверто слабенько. Юнь бачила в Федорові якісь новітні віяння, спроби полегшити життя, зрештою, багато хто на нього надіявся як на того, хто припинить війну і буде воювати дронами та роботами, а не людьми.
Але протест молоді реально «злили». Акцію потрібно було завершувати на піднесенні людей після призначення Драпатого замість Сирського. Цього ніхто не зробив – чим її остаточно і поховав. У такому фіналі нема нічого трагічного, але той, за якого вже піднімали плакати: «Федоров – наш президент!» – однозначно вдарив у штангу: він від своїх добровільних прихильників дистанціювався і замість надії на зміни – посіяв у цьому середовищі зерна розчарування в собі.
Хто ви, містере Федоров?
Самозакоханий і нарцисичний Михайло Альбертович, за великим рахунком, не далеко втік від Зеленського, режиму якого він вірно і служив майже сім років (адже саме завдяки його зусиллям ботоферми поселили в головах людей невмирущі штампи про «Вбив свого брата!», «Збагатився у 80 разів!», «Підірвав склади зі снарядами!»), ще має шанси виплисти. Адже він знає про Зеленського багато. Аж надто багато, щоб Володя з почуття самозбереження відпустив Мішу від себе надто далеко чи дозволив говорити зайве. Підлеглий впевнений, що зможе краще від шефа. Тому і буде робити все, щоб вийти у фінал. Фігурант знайомий з паном Ілоном Маском і його дивною компанією, а вони спокушають колегу по цифрі, щоб провести експеримент з обрання будь-кого через соцмережі і переконують його, що через володіння новітніми технологіями – він непереможний.
Найдивніше, що у Федорова сьогодні нема свого твердого виборця – це все виборець Зеленського. Прихильники Буданова – теж виборці Зеленського. Буданов втратив – Федоров тимчасово перехопив. Якраз за ці голоси і йде боротьба, адже у таборі найвеличнішого цих виборців вважають своїми кріпаками. А ті, хто не за гроші вийшли з картонками за Федорова – вже ніколи не проголосують за Володимира Олександровича.
Великий грішник: він затьмарював господаря!
Але Зеленський боїться зростаючої популярності Михайла Федорова. Книга… «48 законів влади» Роберта Гріна: Закон №1: «Ніколи не затьмарюй господаря». Суть цього закону полягає в тому, що якщо людина, яка має владу, починає відчувати, що її підлеглий виглядає розумнішим, талановитішим або популярнішим за неї, це може викликати заздрість, страх чи недовіру. Ґрін стверджує, що в історії це нерідко призводило до усунення таких людей від влади або навіть до їхньої загибелі.
Сьогодні, після валу протестів, Михайло Федоров втратив підтримку левової частки тих, хто щиро виходив за нього на мітинги – їх, як масовку, використали всліпу, і юнь цієї ганьби ніколи не забуде! Він не досягнув свого повернення на посаду міністра оборони. Розкрадачі 90 мільярдів західної допомоги нині вже на низькому старті. Від нього, про всяк випадок, дистанціювалися колишні зелені партнери, Стерненко і К заявили, що починають тісну співпрацю з новим міністром оборони Євгеном Хмарою, а запланований гіпотетичний візит у США чомусь все більше нагадує поїздку руських князів на поклон в орду до хана.
Отже, Зеленському все вдалося. Він показав українському суспільству, що надію громадян можна вбити не лише розкраданням бюджету під час війни, а й запуском підготовлених фальшивих експромтів «Такий-то прийде – порядок наведе!». Завтра пригодовані пропагандисти дружно закричать: «Ви вірите Залужному, Буданову тощо?! А пам’ятаєте, як вас підставив Федоров?!»
Те, що від цього постраждають інтереси України, шоумена, який нещодавно давав «40 днів на примушення РФ до миру», хвилює найменше. Перед нами промайнула добре зрежисована вистава (в якій Федоров виступив звичайнісіньким статистом) для лохів, котрих в нас, на жаль, і далі більшість. На неї повелися цього разу здебільшого «молоді на нерозважні», хоча немало було і політичних аксакалів, які вкотре піддалися емоціям і виступили трубадурами ними ж обґрунтованої ейфорії.
Сергій МАРЧЕНКО, блогер, військовослужбовець ЗСУ:
«Не знаю, чому, але мені Федоров на цьому записі стосовно того, що його не призначили міністром оборони, сильно схожий на Кім Чен Ина. Такий само комуністичний мінімалізм, дебільний псевдомілітарі одяг, освітлення, як в кабінеті НКВДшника в підвалі, де катують полонених.
У Федорова постаралися зробити все максимально технологічно. Відос знятий професійно. Музика, темп, натиск – все має спонукати підтримати молодого і енергійного борця з Системою. Але будь-які технології не рятують ситуацію, коли ти нещирий.
Михайло був нещирим, бо він весь час говорив про якусь Систему, яка чинить спротив реформам, але чомусь ні разу не назвав людину, яка цю Систему створила і підтримує. З обережних обтічних слів Федорова випливає, що Система взялася нізвідки, як бур’ян росте на полі не тому, що його ніхто не полов, а просто так вийшло, що він собі росте.
Федоров не знайшов у собі сил назвати ЄДИНЕ джерело влади в країні, яке має необмежені повноваження монарха і відповідну відповідальність за ВСЕ, що відбувається з його волі в країні.
Я слухав Федорова і не міг стримати сміху. Це було схоже на відвідувача ресторану, який отруївся, але скаржиться не на кухаря, бо кухар великий і страшний, а на дівчинку з бухгалтерії, яка хоч і не мала жодного відношення до продуктів і отруєння, але її можна критикувати без ризиків. Власне ця безхребетність і уб’є рейтинг Федорова так само швидко, як він виріс. Бо не можна бути трошки політиком, як не можна бути трошки вагітною. Ти або політик, або працюєш на політиків. Виглядає так, що працювати на політиків у Федорова виходить значно краще, ніж самому вести за собою людей.
Я не буду ставити на Федорові хрест за цей дивний варіант опозиційної промови, де для повного щастя і максимального крінжу не вистачало тільки подякувати Зеленському за те, що він найкращий президент України в історії. Але думаю, багато хороших людей відчули сильне розчарування і нерозуміння, як можна так просто і без вагань спустити в унітаз підтримку людей».
Дмитро ЧЕКАЛКІН, блогер, політолог:
«Є такий старий анекдот. У батьків син сім років не розмовляв. Вони вже змирилися з думкою, що дитина народилася німою. І ось сидять вони, обідають. Раптом син ні з того ні з сього: — Суп пересолений. Батьки, вражені: — Синочку, ти розмовляєш?! А чого ж раніше мовчав? — А раніше все нормально було.
7 років Міша служив президенту і нічого не помічав та не було проблем з корупцією. 7 років він був в Уряді і не було проблем із державним управлінням. 7 років Федоров виконував всі вказівки Зеленського, мовчав про звільнення Залужного, про Династію та двушечку на Москву, мовчав про Міндіча та підписував санкції на громадян України, порушуючи Конституцію. А як тільки звільнили, то прозрів? Все побачив? І вибори йому потрібні стали? А якщо повернути на посаду, то вибори вже не будуть потрібні і все інше буде знову ок?
У політичній конструкції Федорова є одна очевидна хитрість: він намагається забрати собі активи епохи Зеленського, залишивши самому Зеленському всі її токсичні пасиви. Цифровізація, технологічність, дрони, молодий виборець, образ модернізатора — це, мовляв, Федоров. А кадровий хаос, корупційні скандали, концентрація влади, провали управління — хай за все відповідає Зеленський. Але так просто це не працює. Федоров не прилетів учора з Марса. Він сім років був одним із ключових облич системи Зеленського, працював усередині вертикалі, користувався її можливостями і політично не протестував проти концентрації влади, співучасником якої тепер фактично виявляється. Тому одночасно бути бенефіціаром режиму і його невинною жертвою — конструкція слабка. Проте політично вона може спрацювати. Федоров починає перехоплювати саме виборця Зеленського — молодшого, модернізаційного, антисистемного. І виникає майже ідеальна схема: виборець переходить до Федорова, а рахунки за сім років влади залишаються Зеленському. Ось тільки на виборах Федорову неминуче поставлять запитання: а де ви були всі ці сім років»?
Микола САВЕЛЬЄВ, головний редактор газети «Ратуша»
