Підручник із культом особи
Уроки історії як засіб для пропаганди чинної влади?
Черговий навколоосвітній скандал – у соц-мережах розкритикували підручник з історії України для 11 класу. Вчителі, батьки, громадські активісти закидають авторам, що у виданні недавні події української історії подали у вигідному для влади світлі.
На незрозумілий вибір тем та можливі тригери для дітей чи не першою звернула увагу історикиня Марія Воротило, повідомляє УП. Вона зауважила, що підручник завершується подіями 2024 року, отже, школярі мають вивчати події, свідками яких були: “Між істориками є своєрідна домовленість – ми не обговорюємо професійно події, яким менше ніж 5 років. Бо минуло занадто мало часу, ми ще не є об’єктивними, не всі наслідки можуть бути очевидними”.
Крім того, описані події можуть бути тригерними для школярів: “Важко говорити про Ірпінь з дітьми, які тікали звідти у 2022 році й бачили підрив дамби. Важко говорити з харківськими малюками, особливо із Салтівки. Діти з півдня переважно мовчать і нічого не коментують. Весь цей матеріал проходить по всіх їхніх тригерах”.
На її думку, незрозуміло, за якими критеріями автори підручника обирали теми для обговорення. “От, наприклад, ви всі прекрасно пам’ятаєте НЕ підготовку до війни. Пам’ятаєте, як з осені 2021 року всі бігали, хвилювались, нервували через чутки. Як активізувались ТРО, скільки було навчань. І яка спокійна була влада – із шашликами, планами на Великдень…” – написала Марія.
Також вона зазначила, що у підручнику не вистачає карт, інформації про військових і волонтерів, історій загиблих. “Для чого писати про це зараз? Куди ми поспішаємо? Чому у 2025 році діти на іспиті повинні складати матеріал про 2024-й? Чому ми говоримо про одних людей і мовчимо про інших? Чому опис нашої війни перетворився на сухий текст про “ті були там, ці були тут, тут побились, тут відступили, тут наступали”?” – цікавиться Марія.
Підручник з історії України, навколо якого точиться дискусія, є перевиданим виданням підручника тих самих авторів – Олександра Гісема, Олександра Мартинюка та Акіма Галімова. За ним зараз діти вивчають історію у школах і він є одним із багатьох підручників, які можуть обирати школи для навчання. Загалом підручники Гісема та співавторів є одними із найпопулярніших у школах, пише «Бі-Бі-Сі Україна».
У доповненому виданні, навколо якого триває суперечка, події завершуються 2024 роком. Видання також має інше оформлення. Саме у цих доданих матеріалах наприкінці підручника деякі з дописувачів побачили спроби затінити незручні для влади події 2022–2024 років, применшити роль одних діячів і підвищити роль чинної влади.
Факти, про які не згадали
Політолог Віктор Уколов нагадав про промовисті події та факти напередодні повномасштабного вторгнення Росії, які не увійшли в цей підручник історії, але про які, зазначає дописувач, ми будемо розповідати нащадкам:
19 січня 2022 року Зеленський попросив українців не панікувати: Не бігти по гречку й сірники.
24 січня 2022 року прем’єр Денис Шмигаль: «Загроз функціонуванню національній економіці немає, окрім інформаційного, особливо дезінформаційного тиску».
24 січня 2022 року МЗС України: «Рішення Держдепартаменту США про евакуацію членів сімей співробітників посольства США у Києві є передчасним».
25 січня 2022 року Зеленський звернувся до українців із закликом не боятися інтернету – хай інтернет боїться вас.
26 січня 2022 року МЗС України закликало міжнародних партнерів не нагнітати інформаційне поле.
26 січня 2022 року міністр Кулеба про виїзд дипломатів: «Це “поширює паніку” і грає на мету Путіна “дестабілізувати Україну зсередини”.
6 лютого 2022 року міністр оборони Резніков: «Міноборони оцінює ймовірність значної ескалації з боку Росії як низьку».
12 лютого 2022 року Зеленський заявив: «Я вважаю, що у просторі забагато інформації про глибоку повномасштабну війну з РФ».
14 лютого 2002 року міністр оборони Резніков заявив, що наразі Росія не створила наступальні ударні угруповання на жодній з ділянок поблизу українського кордону.
16 лютого 2022 року Арахамія про західні ЗМІ: «Гірші за Скабеєву та Соловйова!»
16 лютого 2022 року Голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія звинуватив CNN, Bloomberg та WSJ у публікації фейків щодо вторгнення РФ
19 лютого 2022 року Зеленський попросив українців не панікувати: «Не бігти по гречку й сірники».
19 лютого 2022 року – Зеленський вважає, що російський народ не зможе піти війною проти українського.
20 лютого 2022 року Резніков знову: «Росія не сформувала ударних угруповань біля України».
24 лютого 2022 року 5:30 ранку Резніков про Маріуполь: «В цьому напрямку у нас дуже потужні підрозділи стоять, дуже досвідчені. І ми, звісно, будемо захищати Маріуполь».
Про підручник і гроші
Журналіст Юрій Ніколов закцентував, окрім політичного, ще й на фінансовому аспекті цієї історії:
– Як на мене, підручник історії про 2021 рік мав би починатись цитатою Зеленського: «Мы можем увеличить армию в два-три раза, но тогда, например, не сможем строить дороги. Для нас это проблема».
Щоб нащадки краще запам’ятали, який урок треба винести з бездумного будівництва доріг перед обличчям ворога, який готується до війни. Плюс додати графіки, як скорочувались витрати Міноборони в той самий час і як міністр Резніков потім бідкався «а де всі були у березні 2022 року? Коли на складах нуль бронежилетів, а треба було привезти сотні тисяч».
Натомість новий підручник історії України для 11 класу (Галімов Гісем Мартинюк) містить сугубо позитивно-державницьку оцінку «Великого будівництва».
Як кажуть, вгадайте з двох разів, що з таким підходом робитиме влада, якщо і коли буде тимчасове замир’я? Невже з усіх сил почнуть робити ракети для захисту від майбутнього вторгнення? Чи відразу побіжать асфальтіровать-бетоніровать якусь канєшно необхідну цивільну хрінь?
Про всяк випадок – ось вам про гроші на цей підручник. Його продають зараз по 546 гривень https://surl.li/aovntu. І це несусвітня ціна від бариг видавництва «Ранок» Круглова. Бо держава лише у грудні замовила «Ранку» виготовлення цього підручника по ціні 135 грн. При цьому вже й заплатили 11 млн грн за 83-тисячний тираж.
Відповідь видавництва і авторів
У міністерстві освіти та науки ВВС Україна сказали, що не планують коментарів у цій темі.
Водночас головна наглядової ради видавництва “Ранок” Віктор Круглов був здивований закидами і написав у фейсбук, що за майже 30 років роботи видавництва підручники завжди писали історики, а не політики, і “не було жодного випадку, коли хтось “згори” давав вказівки, що і як потрібно писати в навчальних матеріалах”.
“Підручники саме нашого видавництва перед конкурсним вибором проходять ретельну перевірку: їх вивчають методисти та науковці, педагоги-практики випробовують на своїх уроках. Тільки після врахування всіх рекомендацій підручник бере участь у конкурсі, а там його – абсолютно відкрито – обирають вчителі на основі презентацій та електронних версій”, – додає він.
Не шукати зради, де її немає, закликав також один з авторів підручника історії, журналіст, ютуб-блогер Акім Галімов. Він вважає скандал з підручником “масштабною спланованою та очевидно замовною інформаційною атакою”.
“Замовляйте підручник, подивіться його, потім можете дати оцінку. Коли даємо оцінку не читавши, стаємо об’єктом маніпуляцій. Бо хтось вже зробив висновки за нас”, – радить він.
«Чи можна вважати «Велике будівництво» таким успішним, як про це пише підручник?»
Журналістка Оксана Тороп:
– Напишу вам тут як мама того самого підлітка, 11-класниці, і журналістка, яка чимало написала про політику і військових.
Перше (і для мене, як матері, певно, найголовніше). А чому ви вирішили, що діти, які щодня живуть у цій страшній війні, не сплять нормально ночами вже котрий рік підряд, не знають, як взагалі планувати своє життя, коли все перевернулося верх дном, готові зараз це вивчати? А тут ще й величезне навантаження через НМТ і постійне доповнення новими темами цього самого тесту з історії.
Багато хто і уявити не може, як складно сьогодні цим дітям, а особливо морально. Ви проводили якісь консультації з психологами, які працюють з нашими дітьми, радились? Ситуація неординарна тим, що все це, про що ви написали у цій книзі, відбувається досі. Діти травмовані, я це вам кажу з власного досвіду. І з власного досвіду я не впевнена, що нашим дітям це зараз треба.
Друге. Тепер про самі факти і контекст. Реформаторська діяльність Зеленського. Недоторканість та закон про імпічмент. Норм. Але мене зачепило “Велике будівництво”. “За два роки реалізації програми Україна отримала майже 14 тис. км нових шляхів, а це майже 40% доріг державного значення, і майже 500 мостів та переходів». Звучить як успіх. Але є нюанс.
На цю програму постійно виділяли нові і нові мільярди, забиваючи на армію та правоохоронні органи. Воно вже тоді було зрозуміло, що Володимир Олександрович хоче увійти в історію як президент, який нарешті побудував в цій країні дороги. Що ж тут поганого, так? Але завжди важливий контекст. Над усіма нами нависала значно страшніша загроза, яку Банкова вперто не хотіла помічати.
Я чітко пам’ятаю, коли Зеленський тільки став президентом, восени 2019 року РНБО провела засідання про безпековий бюджет. Уряд просто все скопіював з минулого року, бо ж дороги. Керівники силових структур виходили з похмурими обличчями і в коментарях мені говорили, що не змогли переконати президента збільшити видатки. Через це в поліції продовжився процес деградації, СБУ так і не змогла запустити реформу, у прикордонників почався катастрофічний відтік кадрів.
І коли Росія вже тоді суттєво збільшувала витрати на свою армію, влада у 2021 році армії виділила навіть менше, ніж в попередньому році. Як результат – за рік до вторгнення в ЗСУ був страшний некомплект. А депутати далі і далі виділяли мільярди на дороги.
То чи можна вважати реформу “Велике будівництво” такою успішною, як про це пише підручник для моєї дитини? І це я ще не вникаю у всі ті корупційні скандали навколо цієї програми. Бо якщо автори вирішили вже згадати “А”, то без “Б” ця картина виглядає ой як неповною. Тому і з’являється підозра про суб’єктивний погляд на події, свідками яких ми всі були. І які нам всім досі так сильно болять.
Часткова правда, пропаганда, культ особи, реклама ютуб-каналу
Підприємець, громадський діяч Владислав Смірнов:
– “Підручник із культом”: вчимо українських школярів міфів про Зеленського. Підручник справляє враження не стільки освітнього ресурсу, скільки політичної листівки. З нього витікає: у нас є один герой – президент. Решта – або мовчать, або відсутні.
Перший гріх – вибірковість. Автори хвалять Зеленського за “реформаторську діяльність”, зокрема за “Велике будівництво”. Ні слова про те, що це будівництво поглинуло десятки мільярдів гривень, які мали би піти на бронежилети, сховища, пальне та мінні поля.
Підручник уникає незручних запитань. Чому Зеленський, маючи з осені 2021 року розвіддані про наступ, не попередив населення? Чому не було евакуації з прикордонних територій? Чому не вивели техніку зі складів і не почали формування повноцінної ТРО? Замість цього школярі читають: Зеленський залишився в Києві 24 лютого. Це правда. Але це лише частина історії.
Візуальний ряд – окрема анатомія культу. Зеленський присутній на більшості сторінок: у формі, з Джонсоном, із фон дер Ляєн, у Херсоні, в Бучі…
А от Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний – на фото один раз. Один. Сирський – десь на фоні. Як сталося, що про “Азов”, Маріуполь, Гостомель, Чернігівську оборону нема окремих параграфів? А є QR-коди з відео від Галімова – ютубера, який одноосібно вирішив, що саме мають дивитись українські діти замість репортажів ТСН, документалок Суспільного чи спогадів воєнкорів.
Правда, яку викинули: про спробу висадки десанту в Гостомелі; про оборону Миколаєва й роль генерала Марченка; про Маріуполь, Оленівку і рейси ГУР, які рятували людей; про Бахмут і Авдіївку без героїзації політичних помилок; про проблеми на складах – нуль бронежилетів у березні 2022, коли навіть волонтери купували спорядження швидше за Міноборони; про славнозвісні “яйця Резнікова” по 17 грн; про міни з кукурудзяними качанами замість бойового заряду; про інші випадки корупції на постачанні – бронежилети, які не тримають кулю, генератори, що не працюють, їжу для армії по тричі завищеній ціні; про Стамбул – коли нам нав’язували капітуляцію, а не мир, і хто погоджувався; про конфлікт Банкової і Залужного, інформаційні зливи й спроби політичного тиску; про волонтерів, які витягли оборону в перші місяці, і тих, кого потім переслідували податківці; про Сумську ТРО і цивільних героїв, які зупиняли танки пляшками із запалювальною сумішшю; про розстріли у Бузковому парку в Херсоні – імена, історії, жодного згадування; про Курську операцію; про битву за Чорне море і флот московії; про роль союзників, зброю, дрони, ППО, “Бавовну”, яку постачали не з Банкової, а з іноземної техніки й наших розвідників; про ціну паузи у допомозі США і втрати 2024 року, які стали прямим наслідком геополітичної кризи та піар-перекосів у риториці влади.
Зате є: “реформи”,”державницька позиція” і риторика “успіхів України під керівництвом…” – далі за текстом.
Це підручник – не про історію. Це про майбутню кампанію. Це про “учітєлько, подивіться, як красиво зроблено”. Це – буклет із політичного піару, в якому немає відповідей на питання, які справді турбують. Це – блискуча обгортка без змісту, без рефлексії і без болю. А ми – ще в цьому болі живемо.
У відповідь на критику журналіст Акім Галімов заявив, що це все – атака, організована політичними маніпуляторами та ворогом. Що критики, мовляв, “грають на руку Москві”, а підручник – результат співпраці з фаховими істориками. Що QR-коди ведуть до відео з архівами СБУ та шістдесятниками. Що Залужний там теж є, просто “не на тих сторінках”. Що всі, хто не згоден – хай краще самі напишуть підручник.
Це звучить як класика: “ви нічого не розумієте”, “нас атакують з Кремля”, “нема монополії – зробіть краще”. Акім Галімов сам себе записує у викладачі історії. Хоча за останній рік його проєкт “Реальна історія” частіше був піаром влади, ніж справжньою історією. Галімов ліг під владу так само, як інші лягали під Табачника. І це не про просвітництво. Це про пропаганду в сучасній упаковці.
Цей підручник – спроба виліпити міф ще до завершення війни. Бо поки одні воюють, інші вже пишуть, хто переміг. І пишуть про себе.
Наталя БОРИСЛАВСЬКА
